На ВВС в прямому ефірі викрили письменницю-випускницю Оксфорду в незнанні історії

Протягом останніх десятиліть стало загальним місцем твердження про те, що книги в жанрі нон-фікшн обходять за популярністю традиційну художню прозу. Зокрема тому, що життя, мовляв, підкидає такі сюжети, які жоден письменник не вигадає. І ще тому, що читач, мовляв, став розумнішим і освіченіші.

Однак при цьому шанувальники нон-фікшн забувають одну просту річ - що по-справжньому наукової літератури, наприклад, історичної, дуже мало. В основному її пишуть любителі, які гадки не мають про основні принципи роботи з архівними та історичними документами. Іноді вони навіть не підозрюють, що зміни, які відбуваються в мові за сотні років, призводять до того, що автентичне значення тих чи інших слів втрачається, а в результаті ми невірно розуміємо старі тексти. Сумний приклад цього був продемонстрований днями в прямому ефірі ВВС , про що ця радіостанція розповіла на своєму сайті.

Американська феміністка і письменниця Наомі Вульф вже в 80-х роках заробила першу популярність, працюючи журналісткою і паралельно створюючи книги в жанрі нон-фікшн, де демонструвала широту інтересів і, як можна було припустити, знань. (Вульф закінчила Оксфорд). Почала вона з книги «Міф про красу: Стереотипи проти жінок», потім написала «Нову історію жіночої сексуальності», а в своїй книзі «Кінець Америки: Попередження молодому патріоту» зайнялася аналізом того, як в деяких країнах зароджувався фашизм. Журналісткою вона писала, наприклад, як про аборти, так і на політичні теми, і друкувалася в таких солідних виданнях як The Nation, Guardian, Huffington Post і New Republic.

В ефір ВВС її запросили в зв'язку з виходом до друку її нової книги «Гоніння: Секс, цензура і криміналізація любові» про те, як в вікторіанські часи переслідували геїв, де Вульф пише, що у вікторіанську епоху їх страчували. Грунтувалася вона при цьому на архівах центрального кримінального суду в Лондоні (Old Bailey), де виявила безліч судових справ з вироком «записана смерть» (death recorded).

І тут в прямому радіоефірі трапився конфуз. Ведучий ВВС поінформував письменницю, що в ті часи ця фраза означала впевненість судді в тому, що у засудженого багато шансів бути помилуваним. Потім ведучий розповів письменниці, що один з головних персонажів її книги Томас Сільвер, що, як розказано в її книзі, був страчений за гомосексуальні відносини з хлопчиком, в реальності відсидів за це два роки, а потім був випущений на поруки. І що немає жодного документального свідчення про те, що у вікторіанську епоху в Британії був страчений хоч один гей, хоча у Вульф йдеться про те, що таких страт було десятки.

І ось що тут найцікавіше. З точки зору законів книжкового ринку Вульф працювала абсолютно професійно - вона взяла актуальну сьогодні тему прав геїв, вивчила (як їй здавалося, вивчила) в архіві першоджерела і написала книгу, яка відповідає її ідеологічним інтересам і настановам, тобто, просто кажучи, «писала з душею». А спілкуватись з експертами на цю тему довго і нудно. В результаті вийшов казус, який навіть незрозуміло, як назвати і виправити.

Залишається тільки риторичне питання - скільки написаних з таким «рівнем професіоналізму» книг на різні теми в жанрі нон-фікшн ми вже прочитали і скільки нам їх ще запропонують?

Заставочне фото: Twitter