На виборах можливі несподівані «сюрпризи» від виборців - Євген Головаха

Чим ближче вибори, тим більш строкатою виглядає соціологічна картина. Днями дві авторитетні організації - Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) і Центр Разумкова оприлюднили дані своїх досліджень, які досить-таки істотно відрізняються. Наприклад, якщо КМІС дає пропрезидентської «Слугу народу» 52,3%, то Центр Разумкова - 41,5%. Другу сходинку в рейтингу електоральних симпатій займає «Опозиційна платформа - За життя» Медведчука/Бойка/ Рабиновича - 10,3% (КМІС) і 12,5% ЦР.

А ось третя позиція - це вже цікаво. КМІС дає «бронзу» Європейській солідарності Петра Порошенка (7,9%), а ЦР - «Голосу» Святослава Вакарчука - 8,8%. Водночас, за даними ж КМІС, політсила фронтмена «Океану Ельзи» може сподіватися на підтримку лише 4% і не долає прохідний п'ятивідсотковий бар'єр. Як свідчать результати опитування КМІС, в майбутню Раду проходить також «Батьківщина» Юлії Тимошенко (5,8%) і «Сила і честь» Ігоря Смешка (5,1%). У Центрі Разумкова, крім вищезазначених лідерів гонки до розряду прохідних політсил відносять тільки «Батьківщину» (7%).

Читайте також: Кандидат в депутати Сергій Артеменко приховав дані про свою професійну діяльність

Чим обумовлені настільки відчутні соціологічні «гойдалки»? Це питання Lenta.UA адресує відомому соціологу, доктору філософських наук Євгена Головахи.

- До виборів залишилися лічені дні і соціологічні компанії «штампують» соцопитування як гарячі пиріжки. Днями дві авторитетні організації - КМІС і Центр Разумкова оприлюднили дані своїх досліджень. Результати дуже і дуже різняться. Наприклад, якщо КМІС дає лідеру виборчих перегонів - «Слугу народу» 52,3% електоральної підтримки, то ЦР - 41,5%. Чому така різниця, такі гойдалки, з чим це може бути пов'язано?

- В принципі, нічого дивного і екстраординарного в цьому немає. У них різні ніші, різні вибірки і методи опитувань, словом, вони відрізняються багато в чому. А, враховуючи, що нинішні вибори проходять дуже швидко і у людей не встигла сформуватися стійка думка, звідси, як ви говорите - «гойдалки». Тим більше, треба врахувати той факт, що на цих виборах з'явилося відразу кілька політичних сил, які раніше не брали участь у виборчих марафонах. З урахуванням названих та деяких інших факторів, я допускаю, що на цих виборах можливі «сюрпризи».

- Які наприклад?

- Справа в тому, що стійка думка потенційних виборців, незважаючи на те, що вибори вийшли на фінішну пряму, не сформувалася. Тому цілком можливо, що соціологи можуть помилитися в своїх прогнозах. Але тут їх звинувачувати не можна - це пов'язано, скажімо так, з нетиповою ситуацією нинішніх виборів.

- А наскільки можуть відрізнятися дані, проведені методом телефонного опитування та персонального - face to face?

- При усталеному думці у людей, результати не повинні суттєво відрізнятися. Думаю, в межах 1-2%. Але, знову-таки, інша справа, що у КМІСу та Центру Разумкова різні вибірки, різна мережа інтерв'юерів тощо. Це, повинен сказати, теж дуже важливі нюанси. Але, все ж, на мій погляд, ключову роль тут грають не методики опитування, а не усталену думку респондентів. Я думаю, що дуже багато людей в самий останній вирішальний момент можуть змінити свою думку - чи за кілька днів до виборів або навіть прямо в кабінці. Розумієте, в чому справа, з'явилося дуже багато нових облич, і у людей немає впевненості в тому, що вибираючи цих нових людей, вони чинять правильно. Переконаний, що у багатьох людей будуть коливання: ризикнути і зробити ставку на нових або все ж поставити галочку в бюлетені навпроти старих - відомих і надійних.

- З урахуванням швидкоплинності цієї виборчої кампанії, наскільки виборці могли в принципі адекватно оцінити ситуацію і надалі зробити усвідомлений вибір?

- Це дуже складно. Я вам так скажу. Спостерігаючи за людьми, бачу, що навіть ті, хто уважно стежать за політичними процесами, що відбуваються в країні, зараз цілком можуть розгубитися. І, вибачте, свою «лепту» тут вносять і засоби масової інформації, багато з яких в виборчий період дезінформують суспільство.

- З урахуванням того, що вибори будуть проходити на літньому «екваторі», як це може позначитися, по-перше, на явку, по-друге, на результатах волевиявлення?

- Поза всяким сумнівом, ці фактори зіграють свою роль. Значна частина політично активного й освіченого в політичному плані контингенту буде відсутня. Очевидно, що на цих виборах проголосує значно менше забезпечених людей, які в цей час будуть відпочивати на закордонних «виборчих дільницях».

- І як це може відбитися в якісному сенсі на поствиборчої картині?

- Складно дати однозначну відповідь, але я думаю, не дивлячись ні на що, поствиборчий «баланс» все ж буде витриманий. Що стосується якості майбутньої Ради. Ой, відверто кажучи, навіть не знаю... У нас такий народ, що, не роздумуючи, може кинутися у вир з головою. Це дуже явно проявилося в ході недавніх президентських виборів, коли люди, вибираючи між остогидлою визначеністю, зробили «сліпу» ставку на невідомість і загрозливу невизначеність.

Цей досить ризикований вибір людей, які майже 30 років бачили практично одне і теж, можна зрозуміти. Але хотів би звернути увагу на те, що в ході цієї парламентської виборчої кампанії з'явилося не тільки багато нових облич, але і багато демагогії. Порожній і банальної...

- Тобто, агітаційного «раціо» ви не бачите?

- Особисто я, ні, не побачив, на жаль. І, думаю, тут я далеко не самотній. До речі, саме через порожню, нічого не значущу демагогію, люди і змінюють думку, і це, відповідно, позначається і на соціологічних опитуваннях, і місцях в них тих чи інших політичних сил.

- Багато ваших колег говорять про те, що на сьогоднішній день українці, які мають право голосу, стали дуже вимогливі до влади. З огляду на це, як ви вважаєте, на який часовий кредит довіри може розраховувати і президент, і майбутня Верховна Рада?

- Народ буде чекати, щоб нова влада проявила себе і хоч щось зробила. Думаю, ближче до нового року, ситуація більш-менш проясниться. Інше питання, що градус суспільного невдоволення можуть штучно підігрівати незадоволені своїм становищем на владному горизонті політики. Будемо сподіватися на те, що їм все-таки вистачить розуму не займатися остаточним підривом ситуації в країні. А ризики того, що «старі» політики після програшу на виборах можуть піддатися спокусі і дестабілізувати ситуацію в країні, досить серйозні.

- Раніше ви сказали про втому людей, мовляв, майже 30 років одне й теж. Як в такому випадку пояснити друге місце в рейтингу електоральних симпатій вчорашніх регіоналів з «Опозиційною платформи - За життя»?

- Люди дійсно втомилися і високі рейтинги партії Зеленського і Вакарчука - яскраве тому свідчення. А «Опозиційна платформа - За життя» та той же Порошенко згуртували тих, хто не вірить в нові сили і в те, що вони здатні навести порядок в країні. Колишньому президенту допомагає той електорат, який вірить в його «державницький позицию»... Але все ж, рейтинги «старих» в порівнянні з «новими» - це небо і земля, розрив там дуже серйозний, про що свідчить соціологія.

- На ваш погляд, у пропрезидентській «Слуги народу» високі шанси створити одноосібне правляча більшість в майбутній Раді?

- Складно сказати... Високих «облікових» показників мало: їм потрібно ще перемогти в мажоритарних округах, а це зробити дуже і дуже непросто.

- А якщо все ж таки вдасться, чи не виникне у них спокуси...

- Спокуси наробити великих дурниць? Безумовно, спокуси однозначно будуть найрізноманітніші. Чи подолає їх Володимир Зеленський і представники його політичної сили - на сьогодні це велике питання.

- Якщо змоделювати ситуацію, що «Слугу народу» доведеться в рамках коаліції співіснувати з «Батьківщиною», то наскільки ефективним може бути цей тандем «старих» і «нових»?

- Дуже складно відповісти... Розумієте, ми свідомо обрали цей шлях, ми вчимося демократії. Ми могли піти шляхом Росії, Казахстану або Білорусі, але ми вибрали зовсім інший маршрут. А це значить, що ми будемо кожен раз набивати шишки. І в цей раз теж наб`ємо, напевно. Але така ціна демократії.

Важливо інше: наші люди, незважаючи ні на що, не сидять, склавши руки, а шукають шляхи виходу з ситуації, що склалася. Ось що дійсно важливо. А ось наскільки це раціонально, покаже час. До речі, про раціональність. Зараз багато розмов про підкуп виборців. Хотів би сказати, що це не наше «ноу-хау». У тих же Сполучених Штатах свого часу політикани давали хабарі виборцям і, приходячи до влади, наживалися. А наш виборець вчиться, шукає варіанти...

Наприклад, на недавніх президентських виборах наші виборці яскраво продемонстрували своє небажання прощати прорахунки попередньої влади. Можливо, люди йдуть правильним шляхом, вибираючи нову владу. Будемо на це сподіватися. Ні? Значить, шлях проб і помилок буде тривати. Моє резюме: якщо за найближчі півроку в країні нічого не зміниться і буде тривати все те остогидле, що ми бачили майже тридцять років, всі рейтинги і президента, і Верховної Ради покотяться в тартарари...

Наталія Ромашова

Читайте також: Стало відомо, коли запрацює нова Рада