На території «ДНР» виявлена таємна система в'язниць і концтаборів

Незалежний портал "Проект" розповів про тисячі ув'язнених, які перебувають у в'язницях, ізоляторах і колоніях окупаційної адміністрації "Донецької народної республіки" ("ДНР"). Чимала частина з них - жертви здирництва з боку режиму "ДНР" або люди, постраждалі за свої політичні погляди. У "таємних" ізоляторах практикуються побиття і знущання, в яких беруть участь в тому числі самі ув'язнені в обмін на подальшу видачу їх Україні.

Одним з потерпілих став викладач фізкультури Донецького університету економіки і торгівлі Дмитро Сидельников: 27 cічня 2020 року його викликали на кафедру і додому він уже не повернувся. Пізніше в його квартиру прийшли співробітники місцевого Міністерства держбезпеки і забрали комп'ютери, телефони, всі знайдені флеш- і сім-карти. Сам Сидельников лише один раз зміг зателефонувати додому і повідомити, що йому пред'явили звинувачення за статтею 321 Кримінального кодексу "ДНР" - "шпигунство". Це найпопулярніша стаття для "політичних" справ в "ДНР" - по ній загрожує від 10 до 20 років позбавлення волі або смертна кара, яка, втім, не застосовується в "ДНР" з 2015 року.

Який саме "вирок" винесли Сидельникову, до сих пір не знають навіть його рідні. Приблизно через півроку після арешту відбулося єдине побачення Сидельникова з дружиною і матір'ю, яке відбулося в кабінеті слідчого. У родичів склалося враження, що коротка зустріч була підготовлена, щоб заарештований краще співпрацював з обвинуваченням. У разі співпраці йому пообіцяли "швидкий вирок і обмін на Україну".

При цьому місцеве міністерство юстиції не публікує статистику того, скільки людей утримується в місцях обмеження свободи. Судячи з непрямих даних, загальна кількість ув'язнених становить менше 9 тисяч - як залишилися з українських часів, так і засуджених вже "судами" "ДНР". Однак, за даними журналістів, це тільки видима частина дуже своєрідної системи неофіційних і напівофіційних в'язниць. Так, полонених тримали в двох колоніях Макіївки і на двох постах донецького СІЗО.

Заарештовані за "шпигунство", "зраду батьківщині", "розпалювання міжнаціональної та іншої ворожнечі" та інші "політичні злочини" чекають рішення в СІЗО N5 Донецька, спеціальному бараку 97-й колонії в Макіївці, офіційно неіснуючому концтаборі "МГБ" "Ізоляція" в Будьонівському районі Донецька і спеціально обладнаному приміщенні колишньої Обласний податкової інспекції на бульварі Шевченка, 26. Своїм неофіційними "підвалом" володіє і місцевий "УБОЗ МВС", а  військових, що провинилися, в свою чергу, тримають в приміщеннях колишнього Донецького військово-політичного училища.

Крім звичайних кримінальних злочинців, в тюрми "ДНР" потрапляють військовополонені і люди з українською пропискою, яких звинувачують в роботі на Службу безпеки України. Також туди потрапляють так звані твіттеряни, заарештовані за нелояльні пости в соцмережах і блоги про життя в "ДНР", в тому числі під вигаданими іменами. Так, згаданого Сидельникова звинувачують у веденні проукраїнського аккаунта під вигаданим ім'ям.

З цієї ж категорії проходять люди, засуджені за "екстремізм" і "розпалювання ворожнечі". Після того, як "член громадської палати ДНР", блогер Олександр Болотін в січні 2020 року розкритикував керівництво Макіївки за якість дитячого харчування в школах і місцеве "МВС" за затримання людей в новорічні свята, він потрапив в СІЗО і був звинувачений в порушенні ненависті і ворожнечі, приниженні людської гідності, а також в образі органу влади: санкції за останнє порушення місцевим законодавством не передбачені.

У підсумку він провів дев'ять місяців в СІЗО і після втручання в справу російських федеральних ЗМІ отримав раптово м'який вирок - всього 20 тисяч рублів штрафу. Адвокат Віталій Омельченко, допомагає затриманим, вважає, що підозра влади викликають не тільки реальні шпигуни, а й нелояльно або проукраїнськи налаштовані громадяни.

За даними журналістів, від арешту до суду часом проходять місяці і навіть роки: один з ув'язнених, обвинувачених за кримінальною статтею, був заарештований і звинувачений у тяжкому злочині в 2015 році, і чекає вироку до сих пір. Заарештовані також не можуть зустрітися з близькими і отримати передачі, а ті, хто передає ці передачі, самі можуть стати фігурантами кримінальних справ про шпигунство. Цю проблему можна "вирішити" за допомогою грошей - від тисячі рублів за передачу, включаючи формально заборонені предмети.

Крім того, в деяких донецьких в'язницях працює ціла індустрія телефонного шахрайства, прибуток від якої ділять співробітники "МГБ". За словами одного з ув'язнених, в їх колонії працюють кілька бригад з пронесені на зону смартфонами, які розміщують на українському сайті оголошення про інтим-послуги або здачі квартир в різних містах України. Суть афер в тому, щоб взяти з клієнта гроші вперед - за перегляд квартири, заставу за перший місяць, за секс з дівчиною, яка нібито працює без сутенера і боїться їхати на зустріч без передоплати.

Ув'язнені працюють парами і зобов'язуються щотижня здавати керівництву колонії 15 тис. гривень (40,5 тис. руб.). При цьому за окрему плату в'язні можуть забезпечити собі гарне харчування, денне побачення з дружинами і навіть купити марихуану. За підрахунками одного з ув'язнених, тільки "кришування" бригад аферистів приносить адміністрації до 400 тис. гривень на місяць (близько 1 млн рублів).

Що ж стосується політичних в'язнів, то їх допит проходить в будівлі "МГБ" на бульварі Шевченка, 26. Далі вони надходять або в СІЗО Донецька або ізолятор тимчасового утримання, розташований між міським ЦУМом та автостанцією, або на територію колишньої арт-платформи "Ізоляція" , де розташований офіційно неіснуючий "концтабір" для ув'язнених "МГБ".

Ніяких слідчих дій там вже не проводять, зате активно застосовуються тортури, побиття, нічні побудки з організацією конкурсів пісень між камерами і хорового виконання гімну Росії і проводяться показові бійки в'язнів для розваги керівництва в'язниці. Всі переміщення по території проводяться з темним мішком на голові, а до тортур і знущань часто залучаються самі ув'язнені, яких пізніше включають в обмінні списки та видають Україні.

Побачення і передачі тут заборонені, термін ув'язнення невідомий, а самі ув'язнені залучаються до різних примусових робіт для потреб "МГБ".

Крім обміну на Україну, деякі із затриманих можуть вийти на свободу за валюту - в арсеналі "МГБ" існує таке "покарання", як депортація на "окуповану Україну територію ДНР". Коштує ця "послуга" від 20 тисяч доларів до 32 тисяч євро, в ролі вимагачів виступають оперативники, які виробляли арешт, і залучити їх до відповідальності при цьому неможливо.

Крім того, не виключено, що і включення в списки для обміну також може проводитися на платній основі: більшість запропонованих до обміну "ДНР" і "ЛНР" людей мають кримінальне, а не "політичне" минуле, тоді як рішення про включення до списку "політичних" приймається в тому випадку, якщо ті можуть за себе заплатити. Звільнений в ході обміну 29 грудня 2019 року луганський підприємець Денис Секацький називав суму в 32 тисячі доларів, а ще одна людина, за його словами, заплатила 100 тисяч євро: її ім'я не називається.

Фото: Проект