На Канському кінофестивалі заплакав весь зал

Оргкомітет Каннського кінофестивалю, оголосивши про своє рішення вручити Алену Делону нагороду, яку до цього вручали Жанні Моро, Вуді Алену, Джейн Фонді, Бернардо Бертолуччі, Клінту Іствуду, Жан-Полю Бельмондо і Аньєс Варда, назвав актора «живою легендою і планетарною іконою» кіномистецтва .

Визначення вірне, але з одним винятком - в США Делон іконою так і не став, хоча дуже цього прагнув. Їдучи в Голлівуд, він в 1965-му році говорив - якщо кіноактор хоче стати зіркою світового масштабу, він повинен зарекомендувати себе в американських картинах, так як тільки вони отримують глобальний широкий прокат. Мовляв, голлівудській зірці потрібен всього рік, щоб стати відомим у всьому світі. Він хотів зніматися щорічно в одному фільмі в Європі і в одному - в США. В Європі - для мистецтва, так як його запрошували на головні ролі в своїх фільмах такі генії кіно як Лукіно Вісконті і Мікеланджело Антоніоні, в США - для світової популярності і грошей.

Справа в тому, що Делон, незважаючи на свою ангельську зовнішність, з юності мав залізний характер і ділову кмітливість. Він служив у морській піхоті у французькому тоді ще Індокитаї, «на громадянці» став офіціантом, потім безробітним, вирішив, завдяки зовнішності, пробиватися в кіно, і тут йому пояснили, що в кіно красенів, які бажають потрапити на кіноекрани, - хоч греблю гати, і у кінорежисерів на них навіть алергія. І Делон почав боротися за те, щоб режисери вважали його актором, а не просто гарненьким сином ковбасника, який випадково потрапив на знімальний майданчик. Він брав уроки фехтування, працював над дикцією і мімікою, навчався у партнерів на зйомках - і домігся свого.

Делон завжди був людиною тверезою і розважливою (до речі, в кіно він часто грав комерсантів). Ще в 1979-му році він казав, що тільки чверть його комерційної діяльності пов'язана з фільмами - мовляв, у нього є авіаційний бізнес, він займається виготовленням меблів, розведенням скакових коней і т.д. Зараз статок Делона оцінюється в €250 млн. Він володіє мережею ресторанів, футбольним клубом, своїми брендами в парфумерії та виробництві одягу і живе в купленому ним старовинному замку.

Але при цьому Делон завжди залишався прекрасним і улюбленим мільйонами людей артистом. Коли в неділю його дочка Анушка, актриса театру і кіно, вручала йому на Канському кінофестивалі почесну Золоту пальмову гілку, у Делона під час прощальної промови, коли він заявив про остаточний відхід з кіно, навернулися сльози - і це не було акторством.

Аннушка теж змахнула сльози, в залі кричали «Не йдіть!» - і якою дрібницею здавалася на цьому тлі заява активісток MeToo про те, що Делону не можна вручати нагороду тому, що він сексист і т.п. (Забавно, що США в черговий раз не прийняли Делона). Активістки, які, як і більшість американців, вважають, що їх країна керує світом, явно не підозрювали, що кращий спосіб розлютити французьких «кіношників» - давати їм вказівки з США. Делон ж як відповідь на звинувачення обмежився питанням: «Хто ці американки?»

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заставне фото: Flipboard