На дні Каховського водосховища оголилися монастирські печери

На дні Каховського водоймища виявили печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила». Про це повідомляє Релігійно-інформаційна служба України.

Кілька днів тому екс-глава Херсонської ОДА Борис Сіленков писав про ці печери і про самий Бизюківський монастир, який знаходиться в селі Червоний Маяк неподалік Херсона. За його словами, він тричі відвідував цей монастир та спілкувався з ченцями. Допомагав розкопувати верхні печери. А нижні печери залишалися досі затопленими водами Каховського моря.

Читайте також: На дні Каховського водосховища знайшли «козацьку чайку» віком 300 років (ФОТО, ВІДЕО)

Згідно з легендою, у нижніх печерах проходила «золота жила» – ченці добували дорогоцінний метал. Більшовики навіть катували ченців, щоб ті вказали місце золотоносних копалень. Але вони мовчали.

Минуло кілька днів, і знайшлися ентузіасти, які знайшли згадані Силенковим печери.

«Моя інформація про скарби Бизюківського монастиря у с. Червоний Маяк у нижніх печерах викликала паломництво… Нижні печери, які потім були захоплені Каховським морем, знайдено», – прокоментував подію Сіленков.

Довідка lenta.ua

Чоловічий Свято-Григоріївський Бизюків монастир у минулому вважався другим в Україні після Києво-Печерської лаври. У деяких джерелах можна прочитати іншу назву – Таврійський Афон. Її монастир отримав за те, що має підземні ходи та печери, які в минулому використовували перші поселенці, щоб сховатися від кочівників.

Офіційною датою заснування вважають 1804 рік – тоді імператор Олександр I видав наказ про перетворення Новогригорівської пустелі в Бизюків монастир. До кінця XIX століття він налічував близько п'яти церков (Покровську, Григорівську, Трьох Святителів, Пантелеймонівську та Спаську) та Собор Вознесіння Господнього. Розписувати ці церкви приїжджали художники з Італії. Треба зазначити, що монастир став центром сільського господарства: тут вирощували пшеницю, виноград, з якого виготовляли монастирське вино, велику кількість тварин та плодові сади.

У середині 1922 року монастир закінчив своє існування. Церкви підірвали, а споруди зруйнували. Відновлення його почалося лише 1992 року. До наших днів збереглося небагато – Покровський храм, ворота, зруйновані будинки та печери. Монастир став місцем паломництва для багатьох християн України та світу.

Фото: скріншот з відео

Читайте також: Скидання окупантами води у Каховському водосховищі: оголився міст часів Другої світової (ФОТО)