Мирні лабіринти: що відбувається з гарантіями безпеки для України

У глобальному та внутрішньоукраїнському медійному просторі все ще чітко чути луну, викликану скандальною публікацією Financial Times (FT), в якій, серед іншого, йшлося про намір президента Зеленського оголосити 24 лютого, тобто в четверту річницю початку повномасштабної російської агресії про проведення виборів і референдуму. За даними видання, нагадаємо, трампівська адміністрація нібито наполягає на тому, щоб голосування відбулося до 15 травня, інакше Україна може втратити запропоновані гарантії безпеки.

Водночас глава української держави, коментуючи публікацію FT, чітко зазначив, що вибори можна буде провести лише після превентивного отримання гарантій безпеки із боку Заходу, зокрема Сполучених Штатів. При цьому Зе визнав, що США справді неодноразово педалювали питання народного волевиявлення: «Америка порушувала питання виборів, але я не хочу йти в деталі… Ні, вони не погрожують відмовлятися від гарантій безпеки, тобто не пов'язують вибори із гарантіями безпеки».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Якщо, власне, говорити про ці гарантії безпеки, то з ними відбувається щось дивно-незрозуміле. Зокрема, не далі, як у понеділок, 9 лютого, Зеленський заявляв, що відповідна двостороння угода вже на 100% готова до підписання та сторони лише узгоджують технічні деталі – місце та час підписання. Більше того, ще 22 січня, виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, нинішній господар Банкової також говорив про готовність документа щодо гарантій безпеки для України від США, який, нагадаємо, спочатку мають підписати президенти обох держав, а після цього ратифікувати Верховна Рада та Конгрес відповідно.

З того часу пройшов майже місяць, а «гарантійний» віз і нині там. У четвер, 12 лютого, Зеленський доручив МЗС та Міноборони розробити проекти договорів про гарантії безпеки Україні. Про це йдеться у його указі, який вводить у дію відповідне рішення РНБО. Проекти угод доручено розробити у рамках переговорного процесу зі США, Європою та Росією. Тобто, виходить, що «готові на 100%» гарантії, насправді тільки розроблятимуть з нуля, після чого будуть вноситися як переговорна позиція – ймовірно, до майбутнього раунду переговорів, який може відбутися вже наступного тижня. Загалом, незрозуміло, що і з якою метою в гарантійному кейсі «каламутить» Офіс президента (ОП), та й сам глава держави, який фактично дезавуює свої ж публічні меседжі.

При цьому низка провідних американських медіа продовжують співати «пісню» про те, що президент Трамп готовий дати ці гарантії лише після згоди України на мирну угоду - яка, серед іншого, передбачає виведення ЗСУ із Донбасу. Київ же, як відомо, цілком закономірно та обґрунтовано вимагає підписання гарантій до завершення війни та війська з Донецької області виводити відмовляється, вимагаючи зупинки вогню по лінії фронту.

Як би там не було, але картина виглядає так, що на написання, затвердження та обговорення зі США нового гарантійного документа піде явно не один переговорний раунд, а це – час, який, схоже, для Банкової не становить екзистенційної цінності. Принаймні такий висновок можна зробити зі свіжого інтерв'ю Зеленського впливовому американському журналу The Atlantic. У цій публікації, що миттєво завірусилася, привертає увагу полеміка між риторикою нинішнього господаря Банкової та висновками автора – відомого Саймона Шустера, який добре знайомий із Зе та його найближчим оточенням.

Наприклад, якщо говорити конкретно про мирно-переговорний трек, то тут президент України робить ставку на зацікавленість Трампа у мирній угоді: «Я думаю, що для Трампа немає більшої перемоги, ніж припинення війни між Росією та Україною і для нього найвигідніша ситуація – закінчити війну до проміжних виборів до Конгресу США». При цьому Шустер відзначає ризик, що з наближенням виборів у США Трамп «може вирішити, що переговори стають для нього політично програшними» і «відійти вбік, поклавши провину за провал дипломатії на непоступливість однієї або обох сторін».

Також автор The Atlantic нагадує, як раніше Зеленський заявляв, що угода зі США "на сто відсотків готова" до підписання. Але тут же в інтерв'ю український лідер визнає, що залишаються невирішені питання, а американські відповіді поки що занадто розпливчасті. Зокрема, не зафіксовано, чи США будуть готові, наприклад, збивати ракети над нашою з вами країною у разі порушення перемир'я. «Нам потрібно, щоб усе це було чітко прописано», - говорить Зе.

Якщо говорити про територіальне питання, то глава держави заявляє, що «ніхто не повинен розраховувати на те, що ми віддамо землю», однак у статті йдеться про те, що двоє радників українського лідера допускають «найважчу поступку - відмова від контролю над частиною територій Донецької області». Шустер, апелюючи до поінформованих джерел, додає, що екс-глава ГУРу, а нині керівник ОП Буданов «більш схильний до компромісів із територіального питання, ніж колишня команда».

Крім того, констатує The Atlantic, частина оточення Зеленського тривожиться: якщо війну з путінською Росією не вдасться завершити цієї весни, Україні доведеться пережити ще роки бойових дій. І далі наводиться діаметрально протилежна за смисловим наповненням репліка Володимира Зеленського, який виступає за продовження війни, якщо мирний договір буде «невигідним для українського народу».

Таким чином, розбіжності у владній українській збірній, як то кажуть, в наявності: якщо безпосередньо президент не схильний до компромісів з принципово-важливих питань, то у його соратників, якщо вірити Шустеру, зовсім інша думка, яка полягає в тому, що Україні кров із носа потрібен мир, а затягування війни несе для держави серйозні ризики.

На цьому тлі, ігноруючи систематичні сигнали Банкової, Білий дім уникає щонайменше публічних коментарів щодо гарантій безпеки Україні загалом та ймовірних термінів підписання документа, зокрема.

«З пропозицій американців завершити війну до літа (чому не до весни?) можна зробити один висновок - Путін попросив у Трампа часу до літа, щоб «точно прорвати фронт і змусити Україну до капітуляції». З цієї ж опери та пропозиції Трампа з боку Кремля спільних бізнес-проектів на 12 трильйонів доларів (до речі, чому не на 35 квадрильйонів?). У залишку це означає, що до літа Україну змушуватимуть погодитися на капітуляцію: США (Уіткофф слинними пальцями перераховує міфічні 12 трильйонів) шляхом невтручання в ракетні удари московитів по українських містах і Росія, яка максимально тиснутиме на фронті і битиме по українській цивільній інфраструктурі.

Резюмуючи, експерт робить наступний висновок: «Для нас нічого абсолютно не змінюється – геноцидна війна проти України триватиме і тільки від нас залежить, коли агресор зупиниться. Тому внутрішнє посилення та першорядний розвиток оборонних технологій будуть незмінними факторами нашого виживання».

Тим часом Трамп знову вийшов з де-факто пропутинською заявою: «Росія хоче укласти угоду, і Зеленському треба поспішити, інакше він втратить чудову нагоду. Він має діяти». Тільки ось хто (крім Трампа) дійсно вважає, що Кремль хоче досягти угоду? Навіть його державсекретар Марко Рубіо у Мюнхені був вимушений дипломатично сказати, що впевненості в тому, що Кремль хоче якийсь мир - не існує і в Вашингтоні. 

Читайте також: Європа знайшла в собі мужність вести переговори з РФ, - Китай

Читайте також: США поставлять Україні зброю на 15 мільярдів