Майбутні офіцери поліції подякували ветеранам Другої світової війни (ВІДЕО)

Про це повідомила прес-служба МВС України.

«Напередодні травневих дат - Дня пам'яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні - вітали ветеранів курсанти та студенти університету, Сумського філіалу, Кременчуцького льотного коледжу. Курсанти університету разом з керівником ГО «Об'єднання ветеранів ОВС ХНУВС» Сергієм Кацалапом відвідали ветеранів», - йдеться у повідомленні.

За словами ректора університету полковника поліції Дмитра Швеця, дуже важливо не втрачати зв'язок поколінь, піклуватися про людей, на чию долю випали роки лихоліття і важких випробувань. Вони зробили все необхідне як на фронті, так і у тилу для перемоги над нацизмом, а після війни самовіддано працювали, піднімаючи державу з руїн.

«Сьогодні вони у поважному віці, але й досі у строю, тримаються і згадують як важкі часи, так і світлі сторінки життя. У кожного - своя доля, своя історія, пов'язана зі службою у правоохоронних органах», - зазначив Швець.

Іван Кошелєв, щоб отримати юридичну освіту і вступити до Харківського юридичного інституту, кілька років працював шахтарем на Луганщині, щоб заробити грошей, адже у голодні повоєнні роки розраховувати на підтримку рідних не доводилося. Євген Вискребенцев, більше 30 років відпрацювавши в органах внутрішніх справ на різних посадах, згодом ділився професійним досвідом з представниками Афганістану і В'єтнаму, які здобували знання у харківській Школі міліції. Для Євгена Багатих - випускника танкового училища - війна почалася на Курській дузі і закінчилася 1944 року, коли у боях на території Латвії, він був важко поранений, довго лікувався і отримав інвалідність. Однак, молодому чоловікові, який був майстром спорту з плавання, займався водним поло, пройшов війну, не пристало пасувати перед труднощами. Він зняв інвалідність, щоб за прикладом батька стати правоохоронцем. 37 років Євген Митрофанович віддав службі в органах внутрішніх справ. З теплом і вдячністю згадує ті часи, своїх колег, з якими працював пліч-о-пліч багато років.

Сьогодні у них вже не таке міцне здоров'я, нагадують про себе старі рани, а долі цих і багатьох інших людей стали відображенням найяскравіших і найболючіших подій, які відбувалися у нашій країні, і про які ми, наступні покоління, вже дізнаємося переважно з підручників . Цінуймо тих, хто поруч з нами, тих, хто, незважаючи на випробування і втрати, вижив, вистояв, щоб радіти життю і бути щасливим.

Ілюстративний фото: кадр з відео