Кров, жах та сила духу: що довелося пережити сім'ї волонтерів-добровольців в Україні та Ізраїлі

Добровольці з ізраїльської організації ЗАКА відомі у всьому світі: вони займаються рятувальними та евакуаційними роботами, у тому числі, коли доводиться проводити збір частин людських тіл та пролитої крові, необхідний для гідного поховання загиблих. Діють вони не лише в Ізраїлі. Вони також надають першу допомогу постраждалим, беруть участь у проведенні рятувальних операцій та пошуку зниклих, у тому числі й у пошуково-рятувальних операціях за межами Ізраїлю.

Повна назва організації: «ЗАКА – пошук, визволення та порятунок – справжня безкорисливість». І це у даному випадку не гучні слова. Представники ЗАКА, які в основному є ортодоксальними євреями, отримують фінансові ресурси з різних фінансових фондів, часто діючи на власний страх і ризик. В Україні діє Благодійний фонд ЗАКУ Юкрейн.

Читайте також: Війна в Україні: військова допомога США різко знизилася у жовтні

Сім'я Дікштайнів, яка проживає в Києві, включилася до волонтерського руху з перших днів після початку повномасштабного наступу російської армії.

«Перший випадок, коли я зрозуміла, що моя місія розпочалася, стався на четвертий день після нападу росіян», – розповідає киянка Валерія Дікштайн, – «стало відомо про загибель у Київській області ізраїльтянина. Його звали Роман, і ми поставили собі за мету доставити його тіло до Ізраїлю».

Після цього Дікштайни, які ще до війни були активістами ЗАКА, зайнялися питанням евакуації. Але не мертвих (хоч і це, на жаль, траплялося), а живих.

«Ми почали займатися вивозом людей. Йдеться про країни Європи, а також Ізраїль. Ми реагували на надзвичайні ситуації. Йшлося і про людей похилого віку, і про хворих людей, яким у військовій метушні ніхто не міг допомогти, і просто людям, яким треба було допомогти. Мені вдалося відкрити в Молдові готель для «перевалки» людей, де ми могли надавати медичну допомогу. Усього ми здійснили 16 евакуаційних рейсів до Ізраїлю на президентському чартері», - розповідає Валерія.

Один із яскравих випадків – евакуація 100-річної мешканки Києва Доби Губергриьц. 100-річну пенсіонерку, яка пережила Голокост, у розпал боїв відвезли до Ізраїлю. Під час Другої світової війни Доба Губергриць була вимушена тікати з України до Середньої Азії.

«Тоді ми знали, що в нас є ворог — Гітлер, Німеччина напала на нашу країну, а тепер, отже, ми воюємо з країною, яка завжди називала себе «старшим братом»... Боже мій, який жах! Ось ми знову з війною, бомбардуваннями, евакуацією, залишаємо свій будинок, не знаємо, чи ти залишишся живим чи ні», — говорила журналістам 100-річна жінка.

На початку березня 2022 року, коли російські війська стояли буквально під Києвом, до одного з багатоповерхових будинків влетіла російська ракета, зруйнувавши десятки квартир. Волонтери Благодійного фонду ЗАКА Юкрейн за підтримки рятувальних загонів ЗАКА, які прибули до країни з Ізраїлю, спільно з представниками Міністерства закордонних справ отримали дозволи на оперативну евакуацію постраждалих. В результаті людей, серед яких були й тяжко поранені, зуміли врятувати.

«Якось нам вдалося врятувати юну, дуже хвору дівчину. Під час виїзду її довелося інкубувати. І вже в Ізраїлі її зуміли вилікувати, хоч ніхто не давав їй шансу. Зараз вона повернулася до України та навчається в університеті», - каже Валерія Дікштайн. Вона зазначає, що з абсолютною більшістю людей, які проходили через руки волонтерів, продовжується спілкування. «Можна сказати, що ми - велика родина», - зазначає волонтер.

Вирішивши на свята поїхати до родичів в Ізраїль, Нахман та Валерія Дікштайн не здогадувалися про те, що вони змушені будуть пережити. 7 жовтня о 6.30 ранку заревла сирена. Бойовики ХАМАС розпочали вторгнення, атакувавши цивільне населення.

«Щойно ми зрозуміли, що сталося, ми з чоловіком вирішили їхати туди. Після цього був тиждень у полях», - розповідає Валерія Дікштайн.

За її словами, те, що влаштували хамасівці в Реїмі, Беері і Кфар-Азі, шокувало навіть волонтерів із ЗАКУ, які бачили всяке.

«Ми займалися евакуацією тіл. Були скрізь розкидані величезна кількість цивільних – без рук, без ніг, без голови. У когось сокира в голові. Діти… Це жахливо», - зазначає Валерія Дікштайн.

Зараз родина Дикштайнів повертається назад до України: у Києві – будинок, робота. І, звичайно, волонтерство.

Валерія зазначає: «За останні два роки я багато чого побачила. І в Україні, і в Ізраїлі. Що я можу сказати? Нам усім треба бути сильними. Сильним духом. Щоб витримати все те, що відбувається зараз, щоб вистояти, ми повинні бути разом і допомагати один одному. В нас просто немає іншого вибору».

Читайте також: Влада Ізраїлю закликала своїх громадян негайно залишити низку країн