Кремлівська поза: чому Ердоган не повернув Путіна до зернової угоди

Ще з кінця липня в турецьких і російських медіа систематично з'являлися меседжі про візит Путіна до Анкари для обговорення з Ердоганом подальшої долі зернової угоди. Повідомлялося, що ця подія відбудеться у серпні, проте все трапилося не так, як декларувалося: по-перше, не Путін полетів до Туреччини, а Ердоган до Сочі, по-друге, рандеву відбулося за фактом старту календарної осені. Всі ці, здавалося б, дрібні штрихи підкреслюють важливий момент: Путін, оголошений Міжнародним судом у розшук, явно боїться залишати межі РФ, хоча Туреччина не ратифікувала Римський статут і навряд чи заарештувала б його на своїй землі.

Нагадаємо, 17 липня Росія офіційно вийшла з угоди, яка дозволяла безпечно експортувати українське продовольство з чорноморських портів, а також відкликала гарантії безпеки судноплавства. Після цього рашисти почали бомбардувати українські порти та елеватори. Газета Wall Street Journal з посиланням на євродипломатів нещодавно писала, що Москва відмовилася від продовження зернової угоди після того, як Ердоган «розлютив» російську владу, повернувши Україні захисників «Азовсталі» і схваливши вступ Швеції до НАТО. За даними видання, Путін після цього ігнорував запити Ердогана, який пропонував провести переговори щодо продовження зернової угоди. І ось, нарешті, відбулося…

Читайте також: Ердоган обговорив з Путіним «зернову угоду»

Вчорашні переговори у Сочі стали першою особистою зустріччю Путіна та Ердогана з жовтня минулого року. До речі, ООН разом із Туреччиною перед зустріччю в Сочі підготувала нові пропозиції, які б могли стати основою для відновлення зернової угоди. Про це минулого тижня говорив під час візиту до російської столиці міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан. В ООН наголошували, що ці пропозиції «дозволяють забезпечити більш ефективний доступ російських продовольства та добрив на глобальні ринки за адекватними цінами». Втім, навіть ці прогини Анкари та Організації Об'єднаних Націй видалися Кремлю неприйнятними.

Учорашні переговори президентів Туреччини та РФ відбулися у сочинському санаторії «Русь». Тривали вони близько трьох годин і проходили у закритому режимі. Після розмови face to face на підсумковий брифінг вийшли Ердоган та Путін. "Ми будемо готові розглянути можливість реанімувати зернову угоду відразу ж, як будуть виконані всі домовленості, що стосуються російського агроекспорту", - відразу заявив Путін. Кремлівський диктатор вкотре звинуватив Київ у тому, що українська сторона нібито використовувала гуманітарні коридори для терористичних атак, тоді як Росія забезпечувала безпеку зерновим коридором. Загалом стара «пісня», словами якої ніхто в цивілізованому світі вже не вірить, бо дійсність демонструє зовсім іншу картину.

Як кажуть профільні експерти, насправді кремлівському диктаторові зернова угода не потрібна, вона потрібна Україні та Ердогану як топ-посереднику. Путіну ж, навпаки, потрібна відсутність зернової угоди, оскільки вона дає можливість заробити нашій з вами країні і заважає заробити державі-агресору, урожай якої плюс запаси цього року перевищать 100 млн. тонн. Очевидно, що все це потрібно кудись подіти, і саме Україна в цій ніші є головним конкурентом. Тому, власне, Кремль висуває нові та нові «хотілки». Так, Москва, серед іншого, вимагає, щоб із «Россєльхозбанку» було знято санкції і його знову підключили до системи швидких платежів SWIFT. У відповідь ООН запропонувала створити дочірню компанію банку, яка була б підключена до SWIFT. Але Росія план відкинула. ООН запропонувала обробляти платежі через Африканський експортно-імпортний банк або через JP Morgan Chase, але цей план не влаштував путінську Адміністрацію.

Напевно, невідомо, чи поїв з Путіним Ердоган запропоновані кремлівськими кухарями філе барабульки з топінамбуром, суп-харчо та кефаль з овочами, але те, що з Сочі він поїхав ні з чим – факт. При цьому турецький лідер назвав вимоги РФ "справедливими". Пластилінова позиція пана Ердогана, втім, не є в даному випадку алогічною. Очевидно, що Туреччина, намагаючись відігравати ключову роль у зерновій історії, має свої інтереси, а це як мінімум збереження торгівлі з Росією, туристичні потоки, ядерна енергетика, а також знижка на блакитне паливо в 25%, яку з панського плеча надає кремлівський диктатор.

Однак, судячи з заяви Ердогану, зробленої наступного дня після поїздки до Сочі, в Анкарі зрозуміли, що Кремль навіть для них тепер недоговороспроможний. Ердоган підкреслив, що позиція Туреччини щодо війни в Україні є однозначною — «з першого дня ми завжди виступали за мир, діалог і дипломатію». Він підкреслив, що Анкара доклала величезних зусиль для запобігання кровопролиттю і намагалася домогтися, щоб обидві сторони зустрілися.
«На жаль, війна, що триває вже 1,5 року, досі триває. На горизонті немає жодної обнадійливої перспективи миру», - констатував турецький президент. За словами Ердогана, не вдалося зблизити позиції і щодо «зернової угоди».
Він зазначив, що Туреччина готова зробити свій внесок у мирні переговори і продовжить свою роль посередника у питаннях обміну полоненими та Запорізької АЕС. Однак оптимізму в словах Ердогана не видно.

Як заявив в ефірі телемарафону глава МЗС Дмитро Кулеба, Київ мав контакти з Анкарою напередодні переговорів Ердогана та Путіна. Про те, на якому рівні цей контакт проходив, і про що власне йшлося, головний дипломат країни не уточнив, але при цьому констатував: «Ми не повинні бути заручниками шантажу Росії, коли вона сама створює проблеми і потім пропонує їх вирішувати. Ми стоятимемо на позиції збереження всіх санкцій проти Росії. До речі, санкцій проти експорту сільськогосподарської продукції Росії і так немає, а всі заяви Кремля щодо цього – маніпуляції».

«Путін багато чого наговорив, висунув цілу купу претензій до Заходу і абсурдно жорстких вимог для відновлення зернової угоди. Ердоган обійшовся без підсумкових заяв, окрім репліки про «підготовку нових пропозицій щодо зернової угоди». Це виглядає як спроба Путіна принизити «другого Реджепа», особисто продемонструвати невдоволення його останніми рішеннями (від бійців «Азова» до Швеції). На користь цього варіанту свідчить і скасування нібито узгодженого та очікуваного візиту Путіна до Туреччини. "Не заслужили", так би мовити. Але річ у тому, що у розпорядженні Ердогана досить дієвих інструментів для дуже відчутної демонстрації Путіну своєї образи. Мова не лише про Сирію. Можливо, навіть важливіші потоки сірого імпорту до підсанкційної Росії. Обхідні міждержавні домовленості щодо транспортування ресурсів, що прямували через Росію. Раптові «непорозуміння та ускладнення» при проходженні протокою до Чорного моря судів, які мають відношення до Росії. Збройні угоди. Ускладнення для російського капіталу самої Туреччини. І багато іншого. Тож Путін даремно не утримався від демонстрації «царської немилості». З дуже високою ймовірністю це вилізе йому боком уже найближчими днями», – каже заступник керівника Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

У свою чергу, політолог Кирило Сазонов зазначає наступне: «Що можна сказати за підсумками зустрічі Ердогана з Путіним у Сочі? Я м'яко скажу, як кажуть мої друзі в Одесі – ваші не пляшуть. Тобто Путін хотів за дрібницю отримати багато, але немає в нього настільки цінної пропозиції, щоб поміняти на бажане і карти з бризками проти тузів не попреш. Російські кораблі у Чорному морі вже ховаються. Потонулі в Азовському хоробрі гелікоптери не беруться до уваги. Буде потрібно - під правильними прапорами і під прикриттям ракет з берега наші судна ходитимуть взагалі не оглядаючись на думку Кремля. Або з гідним конвоєм. І те, що Путін і Ердоган не дійшли згоди - не ознака того, що сторони займаються зближенням позицій. Ердоган вислухав пропозицію Путіна, глянув у його сумні очі і сказав: «Вова, ваші не пляшуть». Або, як цинічна східна людина могла пограти в засмученого друга. У стилі: Я за тебе, я за тебе все, але серйозні люди передали, що ваші не пляшуть. Нічим не можу допомогти". Загалом, баклан, що вилітає пізно - пролітає повз. Пролітай, Вово, тут не подають».

Кирило Сазонов, як бачимо, недвозначно натякає, що Київ і без воскресіння зернових угод веде свою гру, особливо не звертаючи уваги ні на Стамбул, ні на Москву. І це справді так. Нагадаємо, нещодавно, український флот спільно з СБУ провів кілька унікальних спецоперацій проти окупантів у Чорному морі, чим показав, що Росія більше не може диктувати свою волю в регіоні. Також рашисти мовчки проковтнули фактичний прорив чорноморської блокади кораблями з українських портів – зараз є вже 4 вельми важливі прецеденти. Крім цього, офіційний Київ почав експортувати зерно транзитом через Румунію, куди, до речі, у понеділок, 4 вересня, прилетів російський «Шахед».

Загалом, наша з вами країна, незважаючи на віз і маленький візок різнопланових складнощів у зерновій історії, чітко показує, що має достатньо сил і можливостей для пошуку обхідних шляхів. І все це робить вчорашню сочинську зустріч Путіна та Ердогана лише епізодом, за підсумками якого рано чи пізно так чи інакше, але все одно доведеться враховувати позицію України. До речі, під час зустрічі Ердогана та Путіна перекладач розхвилювався настільки, що епічно розповів про війну між Росією та... Туреччиною. 

Повертаючись до вищенаведеного прогнозу політолога Голобуцького, який переконаний, що Ердоган холостого візиту до Сочі не пробачить, цілком можливо, що це було й не застереження зовсім. Зрозуміло, що йдеться про економічну та геополітичну війну, але все, що грає проти РФ, йде нам у плюс. Тож можна лише побажати Анкарі удачі у «бою».

Читайте також: Російського олігарха звинувачують у фінансуванні війни проти України