Корвети, ракети і Путін між рядків: про що домовилися Зеленський і Ердоган

Для Володимира Зеленського нинішній візит до Туреччини - третій за два роки його президентської каденції. Нинішня поїздка відбулася на тлі серйозної ескалації ситуації на Донбасі, а Туреччина, як відомо, з моменту анексії Криму і початку окупаційних дій Кремля на південному сході України, не тільки незмінно констатує прихильність територіальної цілісності нашої країни, а й постачає Києву критично важливе озброєння. Саме цей фактор зіграв ключову роль в оцінках форми і змісту поїздки Зе в турецький Стамбул.

Двогодинна зустріч двох президентів проходила за зачиненими дверима в палаці Хубер - однієї з найвідоміших літніх резиденцій президента Туреччини, розташованої на європейському березі Босфору в Тарабьє. Поки лідери двох держав розмовляли face to face в закритому режимі, глава Офісу українського президента Андрій Єрмак періодично включався в прямі ефіри українських телеканалів, де намагався зіграти роль топ-ньюзмейкера. Однак, незважаючи на всі старання, Єрмаку, який жонглював лише абстрактними алегоріями про важливість двостороннього співробітництва, це не вдалося.

Читайте також: Арестович озвучив військовий сценарій деокупації Донбасу

Туман над переговорними підсумками розвіявся лише після того, як Зеленський і Ердоган вийшли на брифінг для преси. Такий формат, як відомо, не передбачає живого спілкування за формулою «питання-відповідь», тому журналісти лише зафіксували озвучені главами держав тези.

Володимир Зеленський назвав свого турецького колегу другом і в його особі подякував Туреччині за підтримку України в умовах російської агресії. «Анкара зацікавлена в сильній незалежній Україні в межах кордонів, визнаних в світі. Співпраця наших країн з точкового впевнено переросло в масштабне», - заявив Володимир Зеленський. Турецький президент, в свою чергу, підкреслив: «Туреччина твердо підтримує територіальну цілісність і суверенітет України, і ми підтверджуємо нашу незмінну позицію - невизнання незаконної анексії Криму».

Після шаблонно-протокольного обміну люб'язностями, Зеленський і Ердоган торкнулися болючої для України теми неоголошеної війни на Донбасі. Український президент констатував наростання напруженості в регіоні, а турецький лідер підкреслив: офіційна Анкара вкрай не зацікавлена в ескалації ситуації. В принципі, це можна тлумачити як певний осуд Росії, що концентрує свої війська на кордоні з нашою країною. «Ми віримо, що нинішня криза можна вирішити мирним дипломатичним шляхом на основі принципів територіальної цілісності України і міжнародного права», - резюмував президент Туреччини, апелюючи, правда, до горезвісних Мінських угод...

Сферу безпеки лідери двох держав в унісон називають локомотивом співпраці України і Туреччини і, схоже, це сильно нервує головного мешканця Кремля. Напередодні, коли стало відомо про візит української делегації до Туреччини, Путін подзвонив Ердогану і, заявивши про «провокаційні дії» України на Донбасі, попросив дотримуватися конвенцію Монтре про статус проток, оскільки Туреччина будує новий канал в обхід Босфору. Напередодні Туреччина заявила про прохід військових кораблів США з Середземного моря в Чорне, і назад. Сполучені Штати пояснили, що їх військові кораблі входять в Чорне море для підтримки України, через «небезпечну активність» Росії поблизу українських кордонів.

Власне, про загострення на кордонах Зеленський і Ердоган говорили мало і вельми обтічно. Куди більше було сказано про Крим. Ердоган підтвердив, що не визнає приєднання півострова до Росії, і чітко дав зрозуміти, що з питання про приналежність цієї території Анкара знаходиться на стороні Києва. Туреччина братиме участь в наміченому на серпень саміті «Кримська платформа». Це, нагадаємо, створений з ініціативи Зеленського неформальний клуб країн, які виступають за повернення півострова Україні. Про тверду готовність брати участь в літньому саміті КП вже заявили США, хоча число країн, в принципі схвалюють ініціативу, більше - це Великобританія, Канада, Франція і низка інших держав.

Ердоган у своїй промові кілька разів згадав словосполучення «кримські татари». Туреччина готова брати участь в проектах будівництва житла для представників цього етносу. З цього питання віце-прем'єр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков та міністр навколишнього середовища і містобудування Туреччини Мурат Курум підписали рамкову угоду.

Так, Туреччина надасть безповоротну фінансову допомогу для будівництва 500 квартир: по двісті в Миколаєві і Херсоні і сто в Києві. «Для нас історичним боргом є підвищення рівня життя для тих кримських татар, які були змушені покинути свою Батьківщину», - так пояснив мотивацію турецької сторони в цьому проекті Реджеп Ердоган.

Турецький президент в черговий раз висловив підтримку євроатлантичним прагненням Києва і пообіцяв посилити координацію двох країн по лініях МЗС і оборони. Він підкреслив, що давно і активно розвивається українсько-турецьке військове співробітництво не спрямоване «проти третіх країн». Очевидно, що це застереження чи може ввести в оману: обіцянку лобіювати прийом України в НАТО, звичайно, не буде прихильно сприйнято Кремлем. Однак ще більше невдоволення з боку російської правлячої верхівки напевно викличе підкріплення вже існуючих домовленостей Києва та Анкари у військово-технічній сфері.

Туреччина, яка є другою за потенціалом країною Північноатлантичного Альянсу, підтвердила, що має намір покроково реалізувати контракти, підписані в грудні 2020 року: по будівництву кораблів класу «корвет», а також постачання безпілотних авіаційних комплексів «Bayraktar» і боєприпасів.

Ударні безпілотники «Байрактар» (модель Bayraktar TB2) Україна купує у Туреччині, починаючи з 2019-го. Раніше вони вже показали високу ефективність, зокрема в вірмено-азербайджанському конфлікті в Нагірному Карабасі. «Укрспецекспорт» повідомляє, що Україна незабаром отримає 48 бойових безпілотників «Байрактар». До слова, українські військові вже два роки вчаться використовувати турецькі безпілотники. У рамках навчань їх запускали в тому числі і поряд з окупованим Кримом, що викликало крайнє обурення Кремля.

Під час візиту української делегації до Стамбулу також обговорювалося виконання спільного україно-турецького проекту з виробництва корветів (легкі бойові кораблі, але значно більше тих, які Україна виробляє самостійно - ред.) класу ADA. Після того, як Україна отримає перший корвет, виготовлений в Туреччині, вони будуть виготовлятися спільно, на потужностях підприємства «Океан» в Миколаєві.

Крім цього, Україна і Туреччина обговорюють спільне виробництво військово-транспортного літака Ан-178 на потужностях підприємства «Антонов». Це, як вважають профільні експерти, повністю вкладається в логіку пошуку нових партнерів в авіабудуванні, який Україна веде з 2014 року, після розриву військово-технічного співробітництва з Російською Федерацією.

Що стосується економічного кейса по лінії Київ-Анкара, то тут, на жаль, без відчутних зрушень. Як відомо, ще з початку 2000-х Україна і Туреччина ніяк не домовляться про створення зони вільної торгівлі, і прогресу тут поки немає. У комюніке, оприлюдненому після зустрічі Зеленського і Ердогана, виражена тільки готовність сторін провести аудит спірних питань, що перешкоджають цією угодою.

У переговорному портфелі, з яким президент Зеленський повернувся до Києва - координація на рівні ООН, Ради Європи та ОБСЄ кроків України та Турецької Республіки для деокупацію Криму і Донбасу, спільна боротьба з тероризмом, екстремізмом і сепаратизмом, нелегальним обігом наркотиків, зброї, кіберзлочинністю, а також спільна протидія торгівлі людьми. В пост переговорний знаменник також слід додати участь Туреччини в «великій приватизації», яку просуває Зе-команда, зокрема в придбанні портів, аеропортів і енергетичних об'єктів.

Як ми вже відзначали, переговорам із Зеленським передувала телефонна розмова Ердогана і Путіна. Примітно, що після розмови російського і турецького президентів, в Россмо з'явилася витік про плани РФ обмежити з 12 квітня на місяць авіаперельоти до Туреччини. Формальна причина-пандемія, але, як кажуть в політкулуарах, таким чином Путін намагається завдати точкового удару по турецькій туристичної індустрії, і без того добряче постраждала від коронавірусних обмежень. Причина - згаданий вище проект Ердогана, канал «Стамбул», до будівництва якого планується розпочати вже цього літа. Він дасть можливість кораблям НАТО входити в Чорне море, минаючи обмеження, що накладаються конвенцією Монтре.

Заяви, озвучені Ердоганом після переговорів із Зеленським, показали, що турецький лідер поки що ні прогнувся під тиском Кремля. Як буде далі - покаже час і конкретні дії.

Тим часом про ймовірні дії Путіна на українському напрямку, сьогодні пишуть буквально всі провідні світові ЗМІ. Причому, що характерно, в прив'язці до Донбасу, акцент робиться на внутрішньополітичну обстановку в Росії.

«Путін стикається зі зростаючим суспільним невдоволенням з приводу застійної економіки Росії і поганої відповідної реакції на коронавірус. Наближаються парламентські вибори, намічені на вересень, і, як показують незалежні опитування, лише 27% росіян говорять, що проголосують за його правлячу партію, а 41%, що є рекордним показником, не хоче, щоб він балотувався на новий президентський термін», - пише The Washington Post. «Тому російський президент звертається до знайомої відволікаючої тактики - нагнітання напруженості до рівня трохи нижче точки кипіння в стосунках з сусідньою Україною. Західні уряди сподіваються, що шквал їх дипломатичних зусиль стримає Путіна - але вони повинні бути готові і до того, якщо цього не відбудеться, господареві Кремля не можна дозволити використовувати війну проти України як спосіб врятуватися від все більших внутрішньополітичних проблем», - резюмує видання в редакційній статті.

Про те, що, розігруючи карту Донбасу, Путін намагається, перш за все, поліпшити свої рейтингові позиції всередині РФ, говорить також відома російська журналістка Юлія Латиніна: «Питання війни ще не вирішене. Якщо Москва вирішить, що війна вигідна - вона буде. Якщо вирішить, що невигідна - обмежиться шантажем. При цьому ми повинні розуміти, що «вигода» в даному випадку - не якась абстрактна територіальна або геополітична, що визначається об'єктивними параметрами. Це «вигода», яка існує в голові у російського керівництва, в тому світі, в якому воно живе, і визначається ця вигода відповіддю на просте, як пробка, питання: чи допоможе нова війна зміцнити владу або, навпаки, делегітимізує її?».

На переконання пані Латиніної, велика війна може бути відвернена, якщо США і Європа перестануть розглядати Путіна як безальтернативного правителя Росії і якщо РФ дадуть чітко зрозуміти: Захід буде реально захищати Україну: «Війни не буде, якщо колективний Захід покаже, що не буде ніяких нових мінських угод і що війна буде означати війну. Не санкції, на які Кремлю так шикарно списувати зубожіння російського народу. Не переговори: ура, давайте-ка замість Навального поговоримо про Харків! Не соловйови на екрані, які будуть розповідати про розіпнутих укрофашистами немовлят. А буде вона - війна - означати військову допомогу українській армії, м'ясорубку на фронті і похоронки, що приходять до ядерного електорату».

Вельми показово, що, кажучи про французького президента Макрона, як найбільш ймовірного переговірника між Києвом і Москвою, впливова російська журналіст нагадує, як «самотній» господар Єлисейського палацу під проливним дощем і без парасольки, стояв на параді Перемоги в російській столиці. Тобто, тут недвозначно підкреслюються зовнішньополітичні симпатії Еммануеля Макрона, на переговори до якого вже найближчими днями вирушить президент Зеленський...

Наталія Ромашова

Читайте також: Колишній воєначальник Генштабу ЗСУ розповів, звідки Росія почне вторгнення