Кому що «болить»: навіщо керівництво парламенту заговорило про вибори

Днями спікер ВР Руслан Стефанчук одним махом вніс у суспільне дискусійне «меню», що складається переважно з навколовоєнних подій, величезний черпак суто політичної «страви» – виборчої. Глава парламенту зокрема заявив, що, мовляв, Конституція не забороняє проводити вибори під час воєнного стану. При цьому дуже показово, що зовсім недавно в одному з інтерв'ю речник констатував наступне: «Якби не повномасштабне вторгнення Росії, то вже в жовтні 2023 року в Україні мали відбутися чергові парламентські вибори. У березні 2024-го – президентські. Однак закон про воєнний стан чітко передбачає, що проводити голосування в умовах воєнного часу не можна. Та й Конституція, як стверджують багато відомих юристів, також не дозволяє голосувати під час війни». І ось зараз пан Стефанчук стверджує протилежне. 

Тим часом, це тільки на перший погляд речник дезавуював свої ж слова. Чому? Тому що, зазначивши, що Конституція, мовляв, прямо не забороняє проводити вибори під час воєнного стану і знаючи, що таке табу міститься в законі про воєнний стан, Стефанчук недвозначно натякнув, що, мовляв, «військовий» закон можна і перекроїти в турборежимі, якщо виникне така потреба. "Думаю, що найближчим часом це питання в парламенті може актуалізуватися", - підсумував голова Верховної Ради.

Читайте також: Україна отримала перші САУ Zuzana 2

Ця заява спікера викликала не хвилю - ціле цунамі критики серед профільних експертів, які наполягають, що Основний закон країни також забороняє вибори під час воєнного стану. Юристи акцентують, що пан Стефанчук апелює до 83-ї статті Конституції, а там чорним по білому написано: «У разі закінчення терміну повноважень Верховної Ради під час дії військового чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради, обраної після скасування військового чи надзвичайного стану». Цю конституційну норму багато юристів трактують як чітку вказівку, що вибори можна проводити лише після закінчення війни. Руслан Стефанчук у свою чергу інтерпретує цю статтю так, що в Конституції прямо не написано фрази про виборче табу.

«Вкрай важливо відзначити, що крім законодавчих перепон існує безліч технічних і політичних нюансів, які не дозволяють під час війни провести більш-менш демократичні вибори. По-перше, воєнний стан передбачає обмеження на свободу пересування та табу на масові збори. Як у таких умовах проводити агітаційну кампанію – питання риторичне. По-друге, сотні наших воїнів, які сьогодні перебувають на фронті, не зможуть ні балотуватися, ні проголосувати. По-третє, «підвішеним» залишається питання про мільйони українців, які поїхали, рятуючись від війни до інших країн. Про те, як забезпечити фінансово-техічно процес їхнього волевиявлення Руслан Стефанчук, вочевидь не подумав. Як не подумав і про те, що виборчу інфраструктуру (школи, дитсадки, лікарні та інші держустанови, які виступали в ролі виборчих дільниць) у багатьох населених пунктах зруйновано. І потім — як, питається, убезпечити людей, які йтимуть на виборчі дільниці? Хто візьме на себе відповідальність за життя наших громадян?», - обурено зазначає у розмові з Lenta.UA нардеп, який представляє, до речі, провладну «Слугу народу». 

Заяву спікера він називає його політичною самодіяльністю або зондуванням ґрунту на прохання «згори». На користь цієї гіпотези говорить і вчорашня заява нардепа від монобільшості та за сумісництвом голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк. «Ми маємо велику кількість проблемних питань, над якими зараз працює і Центральна виборча комісія, і наші міжнародні партнери. Ці вибори мають бути демократичними, чесними, справедливими. Я це називаю перші повоєнні вибори, тож чекаємо на перемогу», - зазначила парламентарій в ефірі телемарафону. Тобто, очевидно, хвиля обурення дійшла до найвищих кабінетів і там дали команду «відбій».

Експерт Міжнародного фонду виборчих систем (IFES) в Україні Олександр Клюжев наголошує, що ЦВК зможе належним чином підготуватися до виборів не менш як через півроку після скасування військового стану, отже говорити всерйоз про вибори сьогодні – щонайменше безвідповідально.

Загалом, у політкулуарах домінує кілька версій про те, чому Стефанчук, якого назвати самостійною фігурою складно навіть із натяжкою, вирішив «качати» тему виборів. Згідно з однією з них, спікер у такий спосіб підіграє президенту Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Тіні Коксу, який нещодавно заявив, що в Україні «неодмінно» мають відбутися і парламентські, і президентські вибори. «Навіть за умови військового стану українська влада має придумати, як відповісти на цей виклик. Не буде жодних претензій до України, якщо вибори не будуть ідеальними. Але якщо ви не проведете вибори, то у всіх будуть до вас питання. Демократія - це, звичайно, не лише вибори. Але без виборів демократія неможлива», - наголосив пан Кокс.

Суть другої «виборчої» версії полягає в тому, що Банкова, як ми вже зазначали вище, руками, а точніше, ротом Стефанчука закинула пробний камінь у город громадської думки, щоб подивитися, як люди відреагують на тему виборів «тут і зараз». Реакція, зазначимо, виявилася вкрай негативною. Ймовірно, саме тому «балакучі голови» СН а ля Олена Шуляк тепер і включають задній хід, зазначаючи, що виборчий час «Ч» настане після закінчення війни.

Ну, і нарешті, третя версія того, чому голова Верховної Ради раптом вирішив включити виборчу платівку – це спроба Банкової передати «привіт» членам монобільшості, які розперезалися, і не лише пропускають пленарні засідання ВР через що влада змушена шукати потрібні голоси на стороні, але і вляпуються у корупційні та інші скандали, що рикошетом б'є по рейтингових позиціях Володимира Зеленського.

Сенс у тому, що, заявляючи про вибори, ОП ніби натякає «слугам»: хто добре поводитиметься, потрапить до наступного списку, інші ж – у прольоті. Як кажуть деякі експерти, донедавна Зе був переконаний, що якщо провести вибори найближчим часом, то можна отримати 300 «багнетів» у Раді і таким чином зміцнити вертикаль влади, зацементувавши її на 5 років, а тому справді був націлений на вибори, але потім передумав.

«Багато чинників справді є спокусою для президента провести парламентські вибори якнайшвидше. Однак, як писав один із попередників Володимира Зеленського «Україна - не Росія», тому я переконаний у тому, що будь-які вибори в нашій країні з багатьох причин (у тому числі – суспільного не сприйняття) відбудуться лише після закінчення бойових дій, тобто після нашої перемоги», - зазначив у розмові з Lenta.UA один із близьких до президентського Офісу політологів.

Більш глобально та концептуально коментує ситуацію колишній член Центрвиборчкому Андрій Магера: «Невірно вважати, що існує заборона на проведення лише парламентських виборів під час дії воєнного чи надзвичайного стану. Справа в тому, що принципи виборчого права, зафіксовані у статті 71 Конституції, є універсальними по відношенню до всіх видів виборів. Тобто всі без винятку типи виборів представницьких інститутів публічної влади, в тому числі президента, не можуть проводитися в умовах військового або надзвичайного стану. Підкреслю, що Конституція України 1996 року – це Основний Закон РРФСР 1978 року і чинний акт вищої юридичної сили характеризується позитивізмом, на відміну Конституції радянської України. Також Конституція України – це не інструкція щодо всіх випадків життя. Та й перед нею ніколи не стояло таке завдання. Тому зміст частини четвертої статті 83 Конституції України слід тлумачити лише розширено – як приклад того, що не лише Верховна Рада, а й інші представницькі органи публічної влади, отримавши повноваження безпосередньо від виборців, не можуть обиратися під час дії військового чи надзвичайного стану. Будь-які вибори можуть бути проведені лише після припинення або скасування дії військового чи надзвичайного стану та лише з підстав, передбачених Конституцією та Виборчим кодексом».

Читайте також: ЗСУ розгромили окупантів на острові Джарилгач