Картопля у мундирі: чи стануть білоруси гарматним м'ясом Кремля

Хвиля поразок на суші, воді і в небі, що не припиняється, штовхає російських «визволителів» в обійми агонії. Окупанти продовжують проводити, часто хаотичні артилерійські обстріли і завдавати ракетно-бомбових ударів по житлових кварталах населеним пунктам, історичним пам'ятникам архітектури, школам, лікарням і промисловим виробництвам. У містах і селах, які чинять опір, загарбники вдаються до насильства щодо мирного населення.

Тим часом ЗСУ разом з іншими Силами оборони утримують межі, ведуть розвідку супротивника за всіма напрямами його висування і завдають йому вогневої поразки всіма наявними силами та засобами.

Читайте також: У Німеччині вшанували пам'ять 96-річного в'язня Бухенвальда, який загинув під час обстрілу Харкова

Одним словом, війна триває, проте вже найближчим часом вона може докорінно змінити свою конфігурацію. Це станеться, якщо на самітах НАТО та/або Євросоюзу 24–25 березня буде схвалено ідею про введення в Україну миротворчих сил, яку минулого тижня озвучив віце-прем'єр Польщі Ярослав Качинський. Сьогодні офіційна Варшава, як кажуть у дипломатичних кулуарах, розуміючи, що далеко не всі в Альянсі можуть підтримати цю ініціативу, активно шукає союзників з тим, щоб максимально посилити шанси реалізувати задумане.

Тим часом, якщо бути реалістом, необхідно констатувати, що шанси на те, що колективне НАТО прийме рішення про групове введення миротворців у нашу країну, мізерні. Проте, як зазначила вчора постійний представник США при ООН Лінда Томас-Грінфілд, «країни Альянсу можуть ухвалити індивідуальні рішення про введення своїх військ в Україну, хоча Сполучені Штати цього не робитимуть».

Деякі держави-члени Північноатлантичного альянсу вже недвозначно висловилися з цього приводу. Приміром, про готовність Копенгагена ввести війська в Україну в рамках миротворчої місії заявив міністр оборони Данії Мортен Бодсков. За непідтвердженою поки що на офіційному рівні інформацією, ідентичну позицію займають керівники Чехії та Словенії Петро Фіал та Янез Янш, які, нагадаємо, разом із польським прем'єром Матеушем Моравецьким відвідували 15 березня Київ, висловлюючи всіляку підтримку Україні.

До цього проукраїнського клубу, як зазначає джерело Lenta.UA в Офісі президента, можуть приєднатися балтійські держави – Латвія, Литва та Естонія, які нещодавно пропонували ввести над нашою країною безпольотну зону, а також Франція та Словаччина, блакитні каски яких мають досить солідний досвід участі у гуманітарних миротворчих місіях.

Очевидно, якщо така миротворча коаліція буде зібрана, вона не буде схожа на демагогічно-популістичну авантюру і це чудово розуміють у Кремлі. Путінський прес-секретар Дмитро Пєсков, посилаючись на бункерного мешканця, заявив, що Росія вкрай негативно відреагує у випадку, якщо одна з країн НАТО спробує втрутитися в ситуацію в Україні. Втім, позиція РФ, схоже, не дуже лякає наших союзників. Посол Польщі в США Марек Магеровський наголосив, що миротворча ідея Варшави необов'язково має втілюватися в рамках Північноатлантичного альянсу, додав, що «ми повинні і задіяти будь-які варіанти».

Важливо зазначити, що Польща не лише активно діє на дипломатичному фронті, а також приймає наших вимушених біженців, а й підтримує Україну іншими способами. Наприклад, польський військовий аеродром Жешув, що знаходиться поблизу українського кордону, сьогодні активно використовується силами НАТО для постачання Києву озброєнь та живої сили – іноземних громадян, які бажають допомагати ЗСУ у рамках міждержавного легіону. Паралельно з цим поляки, що, в принципі, цілком закономірно, зміцнюють і власні позиції. Посол України в Польщі Андрій Дещиця заявив, що офіційна Варшава «вже розпочала активну підготовку до можливого вторгнення з боку Російської Федерації». Це дійсно так. Не далі, ніж 11 березня тамтешній Сейм ухвалив «Закон про захист Вітчизни», згідно з яким вже найближчим часом чисельність особового складу Війська Польського має бути збільшена вдвічі – до 300 тисяч військовослужбовців, а витрати на оборону польські депутати пропонують збільшити до 3%. від ВВП.

А поки Польща та ціла низка інших держав шукають будь-які можливості для того, щоб протягнути руку допомоги воюючій Україні, сусідня Білорусь продовжує надавати путінським військам всебічну підтримку. Поки що йдеться про використання аеродромної та транспортної мережі, а також окремих закладів охорони здоров'я. Водночас, кажуть військові експерти, сьогодні нікуди не випарувалася ймовірність залучення ЗС Білорусі у війні проти України при тому, що, за неофіційними даними, переважна більшість тамтешніх військовослужбовців, м'яко кажучи, не горять бажанням брати участь у бойових діях на боці Кремля.

За прогнозами радника глави президентського Офісу Олексія Арестовича, ймовірність того, що Лукашенко ухвалить рішення про участь у російсько-українській війні, на сьогодні коливається в діапазоні 5-20%.

«Згідно з нашими даними, більше 60% білоруських військовослужбовців не хочуть жодним чином брати участь у конфлікті з Україною. Звичайно, якщо їм накажуть, вони, як люди військові, перейдуть кордон і частина навіть воюватиме. Але мені здається, ця частина, яка воюватиме, навіть отримати військовий досвід не встигне...», - підсумував Арестович.

У свою чергу заступник міністра оборони Ганна Маляр, зазначивши, що «Лукашенко поки що не ухвалив остаточного рішення щодо вторгнення в Україну», додала, що ризик вторгнення білоруських військ справді високий і зараз спостерігається суттєве пожвавлення вздовж українсько-білоруського кордону, що може свідчити про підготовку до агресивних дій. «Білоруські військовослужбовці, а ми по своїх каналах виходили з ними на зв'язок, здебільшого не розуміють своєї ролі у цій війні», - наголосила заступник керівника МОУ.

Конкретніший у своїх оцінках представник спецслужб, генерал-майор Віктор Ягунов. На його думку, можливість вторгнення в Україну з Білорусі дуже висока «і вже сформовано перший ешелон із п'яти тисяч». Він також зазначив, що вже є готовий «під ключ» резерв – теж 5 тис, який може бути запроваджено другою хвилею, а ще десять тисяч – третьою та четвертою.

«Загальна кількість білоруської армії становить 45 тисяч, але лише 20 тисяч теоретично можуть брати участь. Це більше буде тиловий резерв, забезпечення логістики, охорона тилів тощо…. Лукашенко зараз все ж таки вагається щодо відкритого вторгнення, оскільки чудово розуміє: якщо з України до Білорусі підуть труни, ніякий ОМОН його вже не врятує. З іншого боку, у нього вся верхівка військова повністю контролюється Росією, тому ризики зберігаються. Водночас, за нашими даними, серед тих, кого готові кинути у бій, є висловлене бажання перейти на бік України або здатися в полон у разі перетину кордону», - робить висновок генерал Ягунов.

За великим рахунком, сьогодні можна без сумніву констатувати, що Білорусь уже воює проти України на російській стороні. Самопроголошений президент Лукашенко надав Путіну не лише військові, а й цивільні аеропорти для зльоту бойової авіації, безпілотників та запуску ракет по нашій країні. Сотні бойової техніки з фашистською відміткою «Z», якою незмінний господар Кремля маркує геноцид проти українців, розтинають вулицями білоруських міст, як у себе вдома, а кадировці хизуються на відео своїм бойовим російським автопарком, перебуваючи у білоруському Мозирі. До речі, саме звідси вилітає найбільше російських ракет у мирні українські міста...

Дуже примітно, що на тлі публічного заклику ВСУ до Лукашенка не брати участі у війні, Путін дав «добро» на відстрочку виплат Мінськом кредитних та інших боргів терміном на 5-6 років. Тобто, за всіх ризиків не втриматися згодом у президентському кріслі, а також при тому, що згідно з соцопитуваннями 97% білорусів не підтримують участі своєї країни у війні проти України, «бацька» охоче приймає кремлівські «плюшки», торгуючи направо-ліворуч державним суверенітетом. Днями Лукашенко знову зробив низку скандальних заяв щодо нашої країни та її вищого керівництва. Мовляв, Путін пропонує Україні «лише стати такою, як Білорусь і Зеленському доведеться підписати акт про капітуляцію». Зазначимо, що це каже людина, яка представляє інтереси країни, армія якої за 30 років ніколи не воювала. І вже сьогодні Лукашенко має чітко розуміти, що українці ніколи не забудуть про те, що часто саме з Білорусі запускають ракети і саме з РБ вилітають бойові російські літаки. Тому ще раз: треба називати речі своїми іменами – Білорусь є фактично тиловою базою російської агресії проти України, але якщо білоруські війська перейдуть кордон, це змінить відносини між нашими країнами та народами на десятиліття.

У ситуації, що склалася, військові РБ, якщо у них не вдасться уникнути відправки в Україну, повинні негайно здатися в полон і перейти на українську сторону, - переконана головний редактор білоруського інформаційного сайту «Хартія-97» Наталія Радина. Що ж до мовчазної позиції білоруського суспільства, то в бесіді з Lenta.UA журналіст його пояснила таким чином: «Українці, хоч би як складно це мали, розуміти, що білоруси перебувають під жорстким диктатом Лукашенка з одного боку і не менш жорсткою російською окупацією , з іншого. У нас сьогодні тисячі людей, які виходили на протести, перебувають у в'язницях, а багато - на тому світі. Тобто озвучити вголос свою громадянську позицію означає поставити на волю, а, можливо, і життя. Але білоруси, у багатьох з яких, до речі, є українське коріння і їх родичі проживають у українських містах, що потерпають від бомбардувань, з вами і на вашому боці».

Як би там не було, але війна диктує, серед іншого, правила жорстких формулювань. Тому, відкидаючи всілякі хитромудрості, констатуємо: у будь-якому разі і за будь-яких розкладів білоруси, перш ніж перетинати наш кордон, повинні чітко розуміти, що українські воїни в сортах загарбників розбиратися не стануть - будуть послідовно, холоднокровно і безжально знищувати.

Очевидно, якщо білоруси наважаться піти війною, то отримають тисячі трун, ставши гарматним м'ясом Путіна в його геноциді проти українського народу. Як, до речі, і росіяни, трупами яких уже переповнені білоруські морги, зокрема, у таких містах як Мозир, Гомель та Наровля. Так, медики там підписують угоди про нерозголошення, проте сарафанне радіо ще ніхто не скасовував. Так от, пересічні жителі РБ масово скаржаться, що стогін тяжко поранених російських солдатів чути навіть за кілька кварталів від госпіталів. Трупи путінських «багнетів» масово закопують на місцевих кладовищах, а якщо родичам убитих пощастить, то тіла їхніх близьких на літаках або у вагонах, не важливо як, повернуться додому. До речі, за місяць війни Росії проти України з однієї лише Гомельської області в Російську Федерацію вивезли 2,5 тисячі «двохсотих». Чи хочуть білоруси, як мінімум, такого ж «врожаю» зі своїх військових вже в найкоротші терміни – питання риторичне, але вирішальний вибір за ними…

Читайте також: Українські чиновники зможуть посилати російський корабель за відомим напрямком