Інтегратори навпаки: як і чому нардепи осоромилися на темі дружби з США

Учора депутатський корпус ВР крім планового, з подачі нардепа від «Євросолідарності» Олексія Гончаренка, зібрався також на позачергове пленарне засідання, єдиним питанням порядку якого була постанова із закликом до американських конгресменів надати офіційному Києву статус основного союзника поза НАТО (MNNA).

Поява даної ініціативи, як зазначається в пояснювальній записці, обгрунтовано триваючої військовою агресією Росії щодо України, поставками РФ озброєння, військової техніки та амуніції для незаконних формувань, які орудують на Донбасі.

Читайте також: Зеленський вирішив використовувати досвід Північної Македонії щодо інтеграції до НАТО

Як повідомляла Lenta.UA, підписи колег «за» збори в сесійній залі поза графіком Гончаренко збирав незадовго до поїздки президента Зеленського з робочим візитом до Сполучених Штатів. З необхідних 150-ти депутатських автографів Гончаренко зібрав 153, причому його ідею підтримали представники всіх депутатських груп і фракцій, за винятком ОПЗЖ.

Однак, незважаючи на наявність законних підстав для скликання «позачерговки», дане питання власники мандатів розглянули тільки вчора. У розмові з Lenta.UA сам Гончаренко пояснив наявність таймінгової «ями» проханням лідера фракції СН Давида Арахамії, який наполегливо пропонував спочатку дочекатися результатів візиту гаранта в США, а потім вже проводити засідання Ради з НАТО.

За той нетривалий період, поки заява пана Гончаренка з необхідною кількістю депутатських підписів чекало свого часу в парламентських засіках, позиція багатьох нардепів, спочатку тих, хто підписався за звернення до конгресменів, кардинально змінилася. Особливо відзначилися тут «слуги», які сьогодні наполягають, що підписаного під час недавнього заокеанського вояжу Зе між міністром оборони Андрієм Тараном і його американським колегою Ллойдом Остіном угоди про стратегічну співпрацю Києва і Вашингтона цілком достатньо, а статус союзника США поза НАТО може стати додатковою перепоною на євроатлантичному шляху.

Прихильники ж ініціативи Гончаренка стверджують зворотне, мовляв, одне (статус союзника поза Альянсу) іншому - стратегічному курсу на НАТО, який, до слова, закріплений на конституційному рівні, не заважає.

Категорично проти того, щоб нардепи домагалися для нашої держави позаблокового союзництва з Вашингтоном синхронно виступили посол України в США, а також головний дипломат країни. Оксана Маркарова зокрема застерегла, що статус MNNA підходить для країн, які зовсім не планують або апріорі не можуть вступити до Північноатлантичного Альянсу, тоді як Україна визначилася, що її мета - членство в НАТО. У свою чергу Дмитро Кулеба підкреслив, що Київ буде основним союзником США в НАТО, а не поза ним, а ідея звернення до конгресменів «не несе ніякої доданої вартості для безпеки країни».

На перший погляд може здатися, що у Маркарової і Кулеби когнітивний дисонанс. Однак насправді все куди прозаїчніше: обидва чиновники, кар'єра яких на даному етапі цілком залежить від Банкової, гнуть лінію ОП, де категорично не бажають применшувати значимість підписаної в присутності Зеленського угоди між Міноборони і України.

Що таке статус основного союзника США поза НАТО? Де-факто, це особливий, скажімо так, поглиблений вид двостороннього співробітництва з офіційним Вашингтоном, у якого немає ніякого прямого відношення до самого НАТО. Особливостатусні держави - це, грубо кажучи, клуб країн, з якими США давно і плідно співпрацюють. До слова, такий статус почав надавати іноземним партнерам ще Рональд Рейган під час свого другого терміну в 1987-му.

На даний момент статус особливого союзника США мають 17 країн: Афганістан, Австралія, Бахрейн, Бразилія, Єгипет, Ізраїль, Японія, Йорданія, Корея, Кувейт, Марокко, Нова Зеландія, Пакистан, Філіппіни, Таїланд Туніс і Тайвань (має переваги такого ж статусу без його офіційного визначення).

Тут вкрай важливо підкреслити, що перераховані держави навіть чисто по географічних причин не можуть претендувати на членство в Альянсі. Очевидно, саме тому і відсутні прецеденти отримання статусу серед європейських держав, в тому числі і серед тих, хто, щонайменше, публічно декларує прагнення вступити в НАТО.

Статус особливого союзника США поза НАТО, як зазначається на сайті Держдепу, є «потужним символом міцних відносин з США» і може надавати такі переваги в оборонній та безпековій сферах, як можливості займати необхідні для спільних досліджень і розвитку матеріали та обладнання, розміщувати військові резервні запаси на території країни-союзника, укладати угоди по спільному забезпеченню військових тренувань і так далі.

Характерно, що статус особливого союзника, не припускає, по-перше, зобов'язань з безпеки з боку Сполучених Штатів, по-друге, неодмінного членства в НАТО в майбутньому.

Критики «союзної» формули підкреслюють, що відповідне тематичне звернення до Конгресу США - не більше ніж банальна формальність, оскільки з подібними закликами до американських законодавців українські парламентарії зверталися двічі: в 2014 та 2017 роках, але так і не дочекалися реакції у відповідь. У зв'язку з цим виникає цілком закономірне питання: а чи готова Адміністрація Байдена під час своєї каденції всерйоз розглядати таку можливість? На думку експертів, скоріше ні, ніж так. Разом з тим, очевидно, що виконання підписаних під час візиту Зеленського в Вашингтон документів, в тому числі реалізації досить широкого потенціалу рамкової Угоди про стратегічну основі оборонного співробітництва, можуть реально допомогти Києву отримати статус основного союзника поза НАТО набагато швидше ніж сповнені пафосом звернення до конгресменів в період, коли для цього немає скільки-небудь істотних підстав.

Якщо дивитися на ситуацію під цим ракурсом, то провал голосування за постанову Олексія Гончаренка виглядає цілком логічним. Документ про надання Україні статусу особливого союзника США поза НАТО вчора, нагадаємо, потримали «аж» 24 парламентарія при необхідному мінімумі в 226 голосів. При цьому, 163 присутніх в сесійному залі нардепа утрималися, а 26 осіб, в числі яких спікер Разумков і його заступник Стефанчук взагалі не стали брати участі в голосуванні. Червону кнопку натиснув тільки один нардеп - виключений з провладної «Слуги народу» завзятий симпатик білоруського «бацьки» Євген Шевченко.

З урахуванням того, що автором постанови про надання нашій країні статусу (MNNA) виступив представник «Євросолідарності», цікаво проаналізувати, яку позицію зайняли нардепи від ЄС. А вона - позиція - вельми і вельми неоднозначна. Судіть самі. З 27-ми чоловік, що входять в парламентську команду екс-президента Порошенко, 12, включаючи самого ПАП, не з'явилися на позачергове засідання ВР, ініційоване їх же колегою Гончаренком. Двоє нардепів (Чійгос і Джемільов), які були присутні в сесійній залі, утрималися при голосуванні, а юрист п'ятого президента і «Євросолідарності» Сергій Алексєєв вирішив зовсім не голосувати. В цілому, своє «так» зверненням до конгресменів сказали, включаючи ініціатора ідеї Олексія Гончаренка 11 членів ЄС, серед яких Ірина Геращенко, Руслан Князевич, Софія Федина та інші.

Тобто, як бачимо, в самій ЄС, з надр якої і виходила ініціатива щодо надання нашій країні статусу MNNA спостерігався вчора, м'яко кажучи, розбрід і хитання. З огляду на це зовсім не дивно, що представники даної фракційної збірної не стали розвивати тему черговий «зради». Сам Гончаренко лише сухо констатував у себе на Facеbook: «На жаль, Верховна Рада не підтримала звернення за статусом і ми таким чином втратили унікальну можливість, а також сприятливу зовнішньополітичну ситуацію для цього рішення».

Більш ніж сприятливий грунт для критики створили самим фактом вчорашнього позачергового засідання Ради представники як опозиції, так і монобільшості...

«Це ж було прогнозовано! Позорище... Якщо немає узгодження попередньо, жодна свідома людина не буде виставляти подібне питання на публічне голосування в парламенті. Це означає, що в Україні немає політики, як усвідомленої діяльності щодо забезпечення загального національного інтересу, а також спільної відповідальності за формування і збереження авторитету держави. Провокація Гончаренка вдалася і в черговий раз опустили нижче плінтуса державу Україна. Тепер з'ясовуватимуть хто у всьому винен і що робити? А за кордоном будуть в черговий раз над нами сміятися», - обурюється заступник голови президентської Адміністрації часів Ющенка Марина Ставнійчук.

Камені в город Олексія Гончаренка полетіли і з боку експертів. «Рівень цинізму і суті Гончаренка і партії Порошенка в цілому полягає в готовності жертвувати стосунками з головним стратегічним партнером США в догоду миттєвим, містечковим, політичним інтересам. Це я про законопроект про звернення ВР до Конгресу з проханням надати Україні статус головного союзника поза НАТО. Коли цього там зовсім не чекають і зайняті вирішенням важливіших оперативних завдань, пов'язаних з Афганістаном. Завдання - торпедувати після візиту Зеленського в Вашингтон поглиблення співпраці між Україною та США і «потепління» відносин між Білим домом і Банкової. Дрібно і капосно», - журиться політолог Максим Ялі.

У свою чергу екс-міністр закордонних справ Павло Клімкін підкреслює: «Голосування за статус союзника поза НАТО одночасно веселе і жалюгідне. По-перше, статус нам нічого якісно нового не дасть. По-друге, поки ми його від США не отримаємо. Всі рухи навколо цього стосуються виключно внутрішньої політики, а не про безпеку України. Без гарантій безпеки, хоча б часткових, ні про яке справжнє союзництво мова не йде, а формальні речі нам не допоможуть і не потрібні, ми ж не хочемо самі себе вводити в оману. Єдине, що ми продемонстрували своїми «коливаннями» - це те, що ніякої суб'єктності у нас немає. Це єдиний і реально сумний висновок з усієї цієї історії. Все інше буде забуто, а це залишиться. Хочеться сподіватися, ненадовго. А коливання з «лінією партії» - це вже було».

Говорячи про хвилеподібну політпозіції пан Клімкін, ясна річ, має на увазі «Слугу народу», окремі представники якої спочатку сказали «так» ініціативі Гончаренка, а згодом, банально «з'їхавши» з теми, сховали голову в пісок.

Як розповіло нам джерело на Банковій, існує дві причини, через які «зелені» не підтримали постанову-прохання про особливий статус співпраці з Вашингтоном поза НАТО. Суть першої зводиться до того, що в ОП, піддавшись черговому приступу політичних ревнощів, категорично не захотіли підігравати піару партії Порошенка, представник якої виступив ініціатором звернення.

Друга версія більш глобальна і зводиться до того, що нібито в Офіс президента надійшов дзвінок від американських партнерів, які недвозначно натякнувши, що на даному етапі США абсолютно не готові надавати Києву MNNA, запропонували не педалювати цю тему, щоб в подальшому не вийшло так, що українські нардепи протягнули руку допомоги, а американці її відкинули. Але як би там не було, факт залишається фактом: вчорашній «цирк» у приміщенні під скляним куполом на Грушевського іміджево опустив Україну на кілька позицій. Причому в свої ворота дружно зіграли абсолютно всі: і влада, і опозиція...

Читайте також: Зеленський у вересні знову полетить до США