Хто був найефективнішим катом НКВД

Пік сталінських репресій припав на 1937 рік (розстріляні 353 047 осіб) і 1938 рік (328 681 особа), — нагадує сайт «Русская Семерка». Потім кількість розстрілів скорочується: в 1939 році — 2552 людини, в 1940-му — 1694.

Спочатку в ВЧК не передбачалася така посада, як штатний кат: якщо вирок винесено, то виконати його зобов'язаний кожен чекіст. На практиці цілі десятиліття розстрілами засуджених займалися одні й ті ж люди. Їх неофіційно називали спецгрупою. Вони здатні були щодня брати участь у стратах. Не кожен чекіст міг це витримати.

Ці люди мали «стійку» психіку і були віддані справі. Один з членів розстрільної команди чекіст Олександр Ємельянов згадував, що всі вони пили горілку до втрати свідомості і дуже втомлювалися від «роботи». Щоб позбутися від запаху крові їм доводилося буквально обливатися одеколоном, але собаки на вулицях все одно чули кривавий дух і шарахалися від катів.

Ємельянов два десятиліття займався розстрілами і був звільнений зі служби в 1949 році внаслідок розвитку у нього шизофренії. Згодом кат отримав інвалідність і пенсію.

«Рекордсменом» серед катів вважається Василь Михайлович Блохін, який, за деякими даними, відправив на той світ до 50 тисяч осіб. В процесі розстрілів завжди дотримувався техніку безпеки, не вживав спиртне і одягав на себе шкіряний фартух і рукавички, щоб не забруднити одяг кров'ю.

На початку 1939 року Берія хотів заарештувати Блохіна за зв'язок з засудженим раніше секретарем НКВД Булановим і наркомом Ягодою. Але Сталін особисто заступився за ката, мовляв, такі люди виконують чорну роботу і роблять це добре.

На розстріли Блохін налаштовувався: читав книги про коней, яких дуже любив, і випивав кілька чашок міцного чаю. У Катині знищив 700 осіб. У 1945 році отримав звання генерал-майора і пенсію в розмірі 3 150 рублів, що вп'ятеро перевищувала середню зарплату. Після арешту Берії був розжалуваний і позбавлений пенсії. У 1955 році помер від інфаркту, за іншою версією, застрелився.

Латиш Петро Іванович Магго за роки участі в розстрілах вбив понад 10 тисяч осіб. Він почав службу в каральному загоні, потім став начальником внутрішньої в'язниці ВЧК, а пізніше — комендантом Луб'янки. За спогадами товаришів по службі, Магго подобалося вбивати, і він часто входив в раж. Наприклад, одного разу змусив встати до стінки товариша по службі — чекіста Попова, якого через збудження не впізнав.

Кат вважав розстріл особливим мистецтвом і любив ділитися досвідом з новачками. Вчив, як виводити засуджених на страту і як «працювати», щоб крові було менше: ствол пістолета слід навести на основу шиї і злегка підняти його вгору, таким чином куля вилетить з ока і крові буде небагато. У 1940 році після 20 років «служби» ката відправили на пенсію. Через рік Магго остаточно спився і помер від цирозу печінки.

Сардіон Надарая працював начальником внутрішньої тюрми НКВД Грузинської РСР, а пізніше став начальником особистої охорони Лаврентія Берії. На його рахунку до 10 тисяч розстріляних.

Латиш Ернст Ансович Мач в молодості пас худобу, але революція допомогла йому стати тюремним наглядачем, а пізніше — співробітником НКВС. Скільки людей він убив за 26 років служби, точно невідомо, але рахунок іде на тисячі.

Завершивши кар'єру ката, Ернст Ансович займався навчанням молодих чекістів. Зі служби він був звільнений через психічний розлад, спровокований колишньою «нервовою» роботою.