Війна і мирМіжнародні відносини

«Гробові» посиденьки агресора: що показала зустріч Путіна та Сі Цзіньпіна

11:05 16 вер 2022.  3494Читайте на: УКРРУС

Перебуваючи з моменту повномасштабного вторгнення в Україну на глобальному дипломатичному узбіччі, російський президент Володимир Путін хапається за будь-яку соломинку, яка дозволяє контактувати іноземними колегами. Цього тижня така можливість для господаря Кремля представилася в рамках саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС), де він провів переговори з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Що показало це рандеву і чи стане Піднебесна у російсько-українській війні на бік країни-агресора, розбиралася Lentа.UA.

В узбецькому місті Самарканд відбувся черговий саміт Шанхайської організації співробітництва, яку Кремль розглядає як «альтернативу західноцентричним структурам». ШОС, нагадаємо, було створено у 2001 році для боротьби з радикальним ісламом та іншими проблемами безпеки на базі країн Шанхайської п'ятірки. Також ШОС займається питаннями торгівлі та економічної безпеки.

Спочатку група складалася з Китаю, Росії та чотирьох колишніх радянських республік Центральної Азії (Узбекистану, Казахстану, Киргизстану та Таджикистану). У 2017 році до ШОС приєдналися Індія та Пакистан, зробивши її найбільшою регіональною організацією у світі, що включає 40% населення світу та більше половини євразійської суші. Власне, відтоді бачення ролі ШОС стало позиціонуватися як протидія впливу Заходу у регіоні. Нині Афганістан, Білорусь, Монголія та Іран є державами-спостерігачами ШОС. У позиції так званих партнерів з діалогу виступають також Азербайджан, Вірменія, Камбоджа, Непал, Туреччина та Шрі-Ланка.

Читайте також: Папа Римський в Астані відповів на важке питання про війну в Україні

Нинішня зустріч у Самарканді стала першим самітом, проведеним в офлайн-режимі, починаючи з 2019 року та привернула увагу насамперед тим, що безпосередню участь у ній взяв китайський лідер. Деякі експерти-міжнародники вважають, що в Самарканді Сі Цзіньпін спробував, використовуючи майданчик ШОС, красномовно наголосити на зборах країн під керівництвом Китаю, просуваючи ідею «анти-Заходу». Але чи це так — питання, оскільки жодних сенсаційних заяв конкретно щодо цього кейсу з вуст лідера КНР так і не прозвучало.

У четвер, 15 вересня, лідер КНР Сі Цзіньпін та президент Росії Володимир Путін у рамках зустрічі на полях ШОС провели зустріч – спочатку в рамках делегацій двох країн, а потім face to face. Зазначимо, що для обох – це один із небагатьох візитів за кордон. Путін з початку війни здійснив лише три закордонні поїздки, у Сі Цзіньпіна це перший офіційний візит із початку пандемії коронавірусу у 2020 році.

"Дорогий друг! Шановні китайські колеги! Ми з головою зустрічалися півроку тому в олімпійському Пекіні, і за цей час сталося багато подій", - заявив Путін. - Світ стрімко змінюється, але незмінним залишається лише одне: дружба між Китаєм і Росією, наші добрі і в повному розумінні це стосунки стратегічного всеосяжного партнерства, і ми продовжуємо зміцнювати ці відносини».

За словами незмінного господаря Кремля, тандем Москви та Пекіна, який виступає «за формування справедливого, демократичного та багатополярного світопорядку, що базується на міжнародному праві та центральній ролі ООН, а не на якихось правилах, які хтось вигадав і намагається нав'язати іншим, навіть не пояснюючи, що це таке», відіграє ключову роль у забезпеченні глобальної та регіональної стабільності.

Ця репліка – чергове наочне свідчення того, що перетворивши Росію через вторгнення в нашу країну на державу-ізгоя, Путін, як і раніше, перебуває в якійсь абсолютно паралельній реальності. Ну, або вдає, що не розуміє, що відбувається насправді. Судіть самі.

"Усілякі спроби створення однополярного світу набули останнім часом абсолютно потворного обрису, тому Москва високо оцінює збалансовану позицію китайських друзів у зв'язку з українською кризою", - заявив Путін під час зустрічі з Сі Цзіньпіном. Тобто, згуртування абсолютно всього цивілізованого світу навколо України, що відбиває цинічні атаки РФ, це, у розумінні Путіна - «потворний однополярний світ», а повномасштабна війна, яка «збагатила» Росію чорними мішками з тілами майже вже 60 тисяч тамтешніх солдатів – українська криза. На кого розраховані ці абсурдні за своєю суттю заяви, крім абсолютно задурманених розпропагандою жителів РФ – питання риторичне.

Загалом, Путін, заявивши, що «прекрасно розуміє питання та занепокоєння з цього приводу (війни в Україні – ред.) з боку КНР», відразу зробив компліментарний пас китайському лідеру, зазначивши, що Росія твердо дотримується принципу «одного Китаю» і засуджує «провокації США та їхніх сателітів у Тайванській протоці».

Якраз перед самітом ШОС у Білому домі Сі порадили не вести справи з Росією так, «ніби нічого не відбувається». Чи прислухався китайський лідер до побажань США чи ні, проте висловлювався він вкрай обтічно. «Перед обличчям небачених за всю історію колосальних змін нашого часу у світовому масштабі ми готові з російськими колегами показати приклад відповідальної світової держави і зіграти керівну роль, щоб вивести світ, що так швидко змінюється, на траєкторію сталого і позитивного розвитку», - заявив зокрема Сі Цзіньпін. Вдаватися до подробиць того, як Пекін бачить вихід світу на відповідну траєкторію, лідер КНР не став. Але запевнив, що розповість про це Путіну тет-а-тет уже без телекамер.

«Президент Росії Путін, який прибув до Самарканду на саміт ШОС, після Харківської поразки в Україні робить вигляд, що в нього все добре. Проте, всі учасники ШОС на чолі з Китаєм знають, що це далеко не так. Путін бездарно програє війну з Україною, навіть не знає, як її закінчити без втрати своєї влади. Звідси ввічлива, але східна байдужість учасників ШОС до фігури Путіна на цьому саміті. Геополітичне завдання Путіна досить складне – знайти союзників у російсько-українській війні, не втратити ОДКБ і при цьому не нашкодити Китаю, який демонстративно зміцнює свою владу в Центральній Азії та Близькому Сході. Тим більше, що учасники саміту ШОС не приховують своєї глибокої поваги і навіть захоплення перед могутністю КНР і мало звертають уваги на Путіна, заплутаного і ослабленого, бо ніхто не хоче спільної долі з Путіним і всі обережно чекають змін у Росії. Звідси суперечність у поведінці Путіна, яка впадає в очі, – зарозумілість і самовпевненість усередині Росії і невпевненість і слабкість за кордоном», - зазначає політолог Віктор Небоженко.

Важливо наголосити, що Пекін, як і раніше, намагається зберігати позицію «над сутичкою» щодо війни в Україні. З одного боку, офіційні особи Китаю неодноразово покладали відповідальність за цю війну на США і НАТО, але з іншого — ніякої суттєвішої фінансової і особливо військової підтримки Росії з боку Піднебесної так і не було. Нинішні невдачі російських військ дають Сі Цзіньпіну перевагу у переговорах із Путіним, вважають експерти. «Якщо Росія виграє у цій війні з Україною, Китай отримає впливового союзника. Якщо Росія програє, вона, напевно, стане васалом Китаю», - заявив виданню Wall Street Journal Юнь Сун, директор Китайської програми американського аналітичного Центру Стімсона.

Уім, сьогодні, коли війна все ще триває, на саміті ШОС Путін уже постав у ролі васала, зазначає у розмові off the records з Lenta.UA один із співробітників українського МЗС. «Путіна зустріли як лузера, як людину, яка вже програла війну Україні. Про це свідчить не лише риторика Сі Цзіньпіна, який чітко вказав Путіну на його місце у так званій антизахідній коаліції, а й навіть протокольні нюанси. Путіну, який не раз принижував високопоставлених гостей, які прибувають до Москви з візитами тривалим очікуванням появи своєї персони, цього разу в рамках ШОС довелося чекати на президента Киргизстану Садира Жапарова. Це багато про що свідчить. Треба розуміти, що протокол та символи у дипломатії мають вагоме значення – особливо на найвищому рівні. Кожна, навіть, здавалося б, маленька деталь може нести певний меседж чи ідею», - резюмує наш співрозмовник із зовнішньополітичного відомства.

До речі, якщо говорити про деталі, користувачі соціальних мереж звернули увагу на цікавий нюанс. За столом, за яким недавно зібралися російська і китайські делегації на чолі з президентами країн, посередині стояв предмет, прикрашений штучними квітами, що дуже візуально нагадує труну. Цілком очевидно, що фотографи Кремля, а саме путінська прес-служба опублікувала ці знімки, могли зробити фотографію з іншого ракурсу, але чомусь вибрали саме такий, який виявився символічним і, м'яко кажучи, невдалим.

У Путіна, до речі, останніми роками взагалі спостерігається певна фобія – він реально боїться сідати за традиційний стіл зі світовими лідерами. Глава Кремля має два улюблені столи, за якими веде міжнародні переговори. Один із них – «золотий стіл Путіна», його дизайнер – італієць, дізнався свою роботу з численних фотографій столу, які зараз друкують усі світові ЗМІ. Він розповів, що стіл із натурального дерева з елементами золота він створив 25 років тому. Є у Путіна ще один улюблений стіл, він створений із коричневого дерева і такий самий довгий.

«Незважаючи на задоволену фізіономію Путіна на зустрічах із лідерами країн, які беруть участь, у саміті ШОС настрій у нього був такий собі. По суті, саміт ШОС – це соло Сі, який здійснює свій перший закордонний вояж із початку локдауну 2020-го. І першою країною, яку він відвідав, став Казахстан – країна-учасниця ОДКБ. І на зустрічі з його президентом Токаєвим він запевнив у підтримці суверенітету та територіальної цілісності Казахстану. Цей сигнал, природно, пролунав саме для Путіна, пропагандисти якого (зокрема вірменського походження – чоловік Симоньян) встигли «відзначитися» раніше прямими погрозами на адресу Казахстану, погрожуючи повернути «споконвічні території РФ» на півночі країни. Ну, а загалом сам саміт, на якому Сі є особисто – це відповідь Китаю Вашингтону після загострення навколо Тайваню. Китай формує свою "вісь" союзників. Але поки це швидше лише клуб антифанів США та прихильників «багатополярного світу», які прагнули збалансувати глобальний геополітичний вплив Вашингтона. Але про жодні перспективи перетворення його на альтернативу НАТО не може бути й мови. Дві країни учасниці «ядерного клубу» та ШОС – Індія та Пакистан, мають територіальні претензії одна до одної та перманентно балансують на межі військового конфлікту. Індія з Китаєм також, до речі, має територіальні суперечки і мали військові сутички нещодавно на прикордонних територіях. Ну а РФ, як би не пижився на камери Путін, грає в ШОС, м'яко кажучи, не першу і навіть не другу скрипку», - наголошує політолог Максим Ялі.

У свою чергу екс-міністр закордонних справ України Павло Клімкін наголошує: «Після серії ударів російського режиму по українській інфраструктурі РФ має бути визнана не просто спонсором тероризму, а державою – терористом. Будь-яка інша позиція аморальна. Наступним кроком має бути звинувачення режиму у повномасштабному геноциді. З усіма наслідками – від політичних до економічних. Тепер навіть і для незахідного світу той, хто тисне руку представнику режиму, має розглядатись як співучасник геноциду. Ми та Захід повинні це сказати прямим текстом – Китаю, Індії та всім іншим. Люди, які забирають в інших тепло і світло, вже не люди».

Зазначимо, що незважаючи на послідовні та систематичні заклики офіційного Києва про необхідність визнання РФ країною – спонсором тероризму, провідні союзники України, зокрема, США не йдуть на цей крок. Як заявила речник Байдена Карін-Жан П'єр, таке рішення з боку Білого дому може призвести до послаблення підтримки нашої країни і «нашкодити гуманітарним зусиллям». За цією ширмою Адміністрація американського президента, на переконання експертів, намагається зберегти якщо не вікно — хоча б переговорну кватирку з путінським режимом.

Читайте також: У РФ загрожують США війною через постачання ЗСУ ракет більшої дальності

Ромашова Наталя

Найпопулярніше