Гра з вогнем: чи «поховає» влада деклараційне питання

На Заході продовжують активно обговорювати проміжні підсумки та перспективи українського контрнаступу. Імовірність прориву всієї оборони рашистів на півдні становить 40-50% до кінця року, заявив недавно Трент Мол, директор з аналізу Агентства військової розвідки Пентагону.

«Обмежені боєприпаси та погіршення погоди зроблять виконання завдання прориву російської оборони дуже важким. Якщо Україна зможе розширити фронт навколо Роботино, утримати свої позиції та продовжувати приплив боєприпасів, то матиме гарні можливості для нового ривка у 2024 році», - цитує пана Мола The Economist.

Читайте також: Зеленського закликають ветувати закон про е-декларації

Журнал також наводить думку неназваного представника Адміністрації Байдена, який вважає, що ЗСУ зможуть наступати ще близько шести-семи тижнів. Тобто, за їхніми розрахунками, воно має завершитись до кінця жовтня. У керівництві США при цьому є розбіжності, якого прогресу можна досягти за цей час. Дехто вважає, що українська армія, яка кинула в бій більшу частину своїх резервів ще до прориву другої лінії і зазнала тяжких втрат при спробі прорватися через неї, навряд чи зможе далеко зайти.

В Україні при цьому демонструють, що налаштовані на тривалу війну, що проявляється у посиленні заходів щодо мобілізації. Нещодавно у Зеленського заявили, що з жовтня з України не зможуть виїжджати певні категорії жінок. Так, представник глави держави у парламенті, нардеп від «Слуги народу» Федір Вениславський заявив, що жінки-медики та фармацевти зобов'язані з 1 жовтня стати на військовий облік, тому їхній виїзд за кордон можуть обмежити. Представниці інших спеціальностей можуть стати на облік добровільно, нагадав він. Розширювати перелік спеціальностей поки що не планують.

І ось на цьому тлі глобальних і локальних, мобілізаційних та інших проблем, законодавці воюючої України демонструють, скажімо м'яко, жорсткий цинізм. Про що мова? Про те, що правляча команда не поспішає до виконання рекомендацій наших західних союзників, пов'язаних із запровадженням додаткових антикорупційних стандартів. З одного боку, ВР недавно відновила раніше призупинене на час дії військового стану електронне декларування офіційних осіб: 5 вересня законопроект №9534 підтримали 329 нардепів. З іншого боку, у законі з'явилася норма, що повний доступ до декларацій буде відновлено лише за рік. Відкривати чи ні власні дані зараз, декларанти вирішують самі.

Посли країн G7 відреагували практично миттєво, розкритикувавши виправлення щодо відстрочки декларування та закликавши зробити виняток на захист інформації лише для військових. Також дипломати знову наголосили на важливості для курсу реформ ухвалення закону про PEP (politically exposed person або політично схильна особа, яка наражається на своїй посаді, насамперед, ризику корупції - ред.). Сенс цієї ініціативи – запровадити довічний контроль за фінансовими операціями PEP в Україні. Проект закону стояв на порядку денному засідання 5 вересня, але його засунули на кінець пленарного засідання та розглянути не встигли. «Причина банальна: поки немає голосів», - написав у своєму телеграм-каналі нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк. 

У неформальних бесідах підтверджують це і представники провладної «Слуги народу». Коментуючи деклараційний кейс, нардепи від правлячої команди намагаються розписуватися виключно за себе. «Ми досить бурхливо та довго обговорювали закон про декларування, ми його ухвалили. На жаль, ухвалили із закритими деклараціями. Я голосував за правку, що відкриває реєстр. Але таких колег, як я, виявилося лише 199 разом зі мною, і ми не змогли це рішення ухвалити», - зі скорботним виразом обличчя розповів в ефірі телемарафону перший віце-спікер Олександр Корнієнко. 

При цьому він додав, що «ми досить непогано просунулися щодо виконання семи євроінтеграційних рекомендацій». У них - рекомендаціях - зазначимо, чорним по білому прописано також і реальну, а не декларативну антикорупційну держполітику. «Дві обіцянки зараховані, ще дві на етапі 95%. Але те, що стосується боротьби з корупцією та відмиванням коштів, – це завжди наших європейських партнерів непокоїть і продовжує непокоїти», – констатував пан Корнієнко.

«Це» непокоїть не лише наших західних партнерів, а й пересічних громадян. Провальне голосування за правку, яка відкрила б деклараційні засіки власників мандатів викликало суспільний подив. У тому числі, у лавах військових. Саме після рішення парламентаріїв ще на рік повісити замок на своїх деклараціях воїн ЗСУ, піхотинець батальйону імені Дмитра Коцюбайло Олександр Ябченко написав у себе у Facebook наступне: «Цим голосуванням депутати сховали від нас свій стан. Іншими словами, це виглядає так «не ваша справа, де я взяв/взяла мої гроші». Це погано? На мій погляд, це плювок нам, виборцям, в обличчя. Чи погано, коли плюють в обличчя? Ну, на любителя мені, наприклад, не подобається. Чи винні депутати, які не дали голосів? Безперечно, винні ті, хто не підтримав відповідну норму. Але частина відповідальності на цьому провалі та на мені. Бо це мій парламент. Тому хочу нагадати всім виборцям, що голосування у парламенті – це відповідальність виборця. Що я з цим робитиму? Подивлюся поіменне голосування і ніколи не проголосую за жодного з тих, хто не дав свого голосу». 

Дещо пізніше Олександ Ябченко на офіційному сайті президента зареєстрував петицію, в якій закликає нинішнього гаранта Конституції ветувати ухвалений Радою скандально-половинчастий закон про декларації. Петиція за рекордні три години набрала більше необхідних 25 тисяч підписів «за». Цифри під документом змінюються щохвилини і зараз кількість українців, які підтримали петицію, перевищила 80 тисяч. "Чим більше голосів під петицією, тим більше шансів, що президент не підпише законопроект про закриті ще на рік декларації", - зазначає автор документа Ябченко, закликаючи всіх, хто ще не поставив свій автограф, зробити це.

Зазначимо, що згідно із законом, глава держави не зобов'язаний «залізно» задовольняти прохання підписантів тієї чи іншої петиції, навіть якщо вона набрала необхідну кількість голосів. З іншого боку, існують чіткі часові межі, які, враховуючи резонанс, не дозволять Володимиру Зеленському поховати цю надчутливу для суспільства тему. «Розгляд електронної петиції відбувається невідкладно, проте не пізніше десяти робочих днів з моменту оприлюднення інформації про початок її розгляду», - йдеться на сайті президента.

І якщо зі стартом процедури розгляду за великого бажання можна тягнути нескінченно, то із законом все інакше. Щоб закон набув чинності, потрібен підпис президента. Просто рішення Верховної Ради замало. Але президент має право не лише підписати, а й ветувати проект та повернути на доопрацювання парламенту зі своїми зауваженнями. На це він має 15 днів. Якщо протягом цього терміну глава держави цього не робить, закон вважається автоматично схваленим. Усі ці процедурні аспекти закріплені на конституційному рівні.

Таким чином Зеленський має на все про всі два тижні. Поки що нинішній господар Банкової, коментуючи галас, що здійнявся навколо деклараційного закону, зазначив, мовляв, подумає ще, що робити і як вчинити, порадившись із віце-прем'єром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою Стефанішиною. Тобто Зе недвозначно натякнув, що його цікавить насамперед реакція іноземних партнерів. Петицію президент не коментував, хоча соцмережі буквально горять розмовами про неї. 

«Українська влада просить допомоги і отримує десятки мільярдів доларів, пільгові кредити та гранти від більш ніж п'ятдесяти іноземних держав. Українська влада забирає майже всі гроші у місцевого самоврядування для закриття дірок державного бюджету. Десятки мільйонів людей в Україні та по всьому світу жертвують мільярди доларів на потреби оборони та гуманітарну сферу. І в цей величний момент, коли віддають усі, коли щодня гинуть сотні патріотів, коли триває Третя світова війна, коли мільйони українців втратили своє майно, дві з половиною сотні народних депутатів України відмовляються відновити обов'язкове оприлюднення декларацій свого стану, стану інших державних службовців та співробітників Офісу президента. Це дуже дріб'язково по-людськи. Це публічна образа всіх, хто допомагає та спрямовує нам гроші та ресурси з-за кордону. Це приниження пам'яті десятків тисяч патріотів, які віддали життя заради честі та гідності України. Це бажання діяти без контролю та неповаги і до суспільства, і до наших західних союзників, яким важливо бачити прозорість та чесність влади. Сподіваюся, що президент засудить це злочинне голосування парламенту, накладе вето на законопроект, і закликає парламент і свою монопартію, яка підтримала законопроект, проголосувати інакше – оскільки це вимагає сумління та честь», - зазначає відомий журналіст Юрій Бутусов.

У свою чергу політолог Віталій Бала, запитавши, чому нардепи не захотіли відкрити електронні декларації чиновників, констатує: «Варіанти відповідей: чиновники збільшили свої статки через корупцію і була дана команда провладним депутатам не голосувати, щоб громадяни не побачили декларації тих, хто розбагатів під час війни, бо це буде виглядати дуже дивно, м'яко кажучи. Ну, і ще один варіант, щоб продовжувати й надалі займатися корупцією, а для підстрахування прирівняти корупцію до державної зради, щоби засекретити всі можливі справи в СБУ».

Свій іронічно-саркастичний варіант висуває політолог Олексій Голобуцький: «Депутати відклали на рік відкриття реєстрів декларування посадових осіб та відхилили декларування радників Офісу президента (таку правку вносив нардеп від «Євросолідарності» Володимир Ар'єв – ред.) Ну, правильно ж усе зробили: так депутати дбають про здоров'я населення. Не хочуть викликати надмірного шоку абсолютно зайвою для людей інформацією. Тим більше що можливі вибори. Воістину, виборець має спати спокійно!».

«Президент зараз має шанс відіграти партію з відкриттям електронних декларацій чисто на свою користь і постати перед колективним Заходом як рятівник антикорупційного порядку денного. Громадський шум, що роздувся через деклараційний законопроект та переговори з державним секретарем США Блінкеном, можуть стати додатковим аргументом», - каже політолог Олег Постернак.

Загалом зараз м'яч на президентській половині поля і Володимир Зеленський стоїть перед непростим з електоральної точки зору вибором. З одного боку, очевидно, що йому не уникнути лавини суспільної критики, якщо він поставить свій автограф під горезвісним законопроектом, давши йому путівку до життя. З іншого боку, якщо відправить документ назад до Ради з вимогою проголосувати негайне відкриття реєстру (вето з пропозиціями) – на поверхню можуть випливти такі факти про власників мандатів, які розбагатіли під час повномасштабної війни, що у просторих стінах Банковій президентові стане реально тісно. Тому що, хоча де-юре Україна є парламентсько-президентською республікою, де-факто, кермо влади, і, відповідно, відповідальність за те, що відбувається в країні, зараз в руках Офісу президента.

Читайте також: Названо найбільш корумповані області України