Геополітика пандемії: сценарії майбутнього для Європи

Готуючись до своїх лекцій, в архівах виявив карту проекту військового об'єднання європейських країн з центром у Відні. Документ датований 1921 роком, але він так і залишився чернеткою. Європу змогли об'єднати післявоєнна криза і загальні економічні інтереси. Спочатку це було об'єднання «вугілля-сталь» (1951 г.), через шість років асоціація атомної енергії (1957 р). Що маємо сьогодні? Запаси вугілля на континенті вичерпуються, споживання заміщується газом і поновлюваними джерелами енергії. При цьому, атомна енергетика ЄС активно критикується російською пропагандою і одночасно Кремль до 2030 року планує взяти участь у спорудженні АЕС на території Чехії, Угорщини, Болгарії і Туреччини. Крім енергетичного фронту, європейська єдність уже 12 років поспіль, в кілька хвиль атакується і на суспільно-політичному фронті.

Перша хвиля - фінансова криза 2008 року підтвердила на практиці деякі застереження євроскептиків. Найбільше постраждали прості люди, малий і середній бізнес, а транснаціональні корпорації так чи інакше збалансували свою діяльність в єврозоні.

Друга хвиля - масштабна міграційна криза 2015 викликала новий громадський протест. Причиною цього стала відсутність ефективної кадрової політики для країн ЄС на тлі припливу дешевої робочої сили зі Східної Європи і великого потоку нелегальних мігрантів з Близького Сходу.

Третя хвиля - почалася у 2016 році і остаточно завершилася на початку 2020 року, коли відбувся вихід Великобританії з Європейського Союзу. Всупереч очікуванням євроскептиків ця подія лише посилила союз Німеччини і Франції, зменшивши при цьому вплив США на європейський континент.

Сьогодні об'єднана Європа, як і все людство, зустрілася з новим викликом - коронавірусом. Все вказує на те, що пандемія стає четвертою хвилею атаки на європейську єдність. 
 

І ось чому.

Італія першою прийняли бій з вірусом, і ціна цієї боротьби зростає щодня в геометричній прогресії. Поки Європейський Союз визначався з гуманітарною допомогою для форпосту боротьби з пандемією, його місце зайняв Китай. Тут справедливо нагадати, що Італія перша європейська країна, яка свого часу підписала угоду про приєднання до реалізації масштабного інфраструктурного проекту «Новий шовковий шлях». Цей проект полягає в постачанні китайських товарів на ринки ЄС. Інертність ЄС в наданні допомоги італійцям та іншим членам клубу в майбутньому викличе суспільний спротив такому об'єднанню, адже в черговий раз постраждають прості люди, а транснаціональні корпорації збережуть свої позиції з мінімальними втратами. Все це буде сприяти подальшій економічній експансії Китаю, ну і звичайно збільшення ролі Росії.

Чехія та інші країни ЄС, не чекаючи рішення Європейської комісії, закрили свої кордони, що дозволило зменшити темпи поширення інфекції, і одночасно стримати євроінтеграційні процеси. Незважаючи на складну ситуацію в Україні, компанія Antonov Airlines надала в оренду гордість вітчизняного літакобудування (Ан-124 Руслан) для доставки з Китаю до Чехії необхідних медичних товарів.

Німеччина потрапила в скандал з присвоєнням засобів індивідуального захисту, які придбали Швейцарія і Австрія. Це один з яскравих прикладів національного егоїзму, який є основним викликом для європейської солідарності.

Слабка Європа - це рожева мрія авторитарних лідерів, які не знають нічого про демократичні цінності та рівні права простих громадян. Зберегти європейську солідарність - це забезпечити баланс сил на континенті, який буде гарантувати мир для майбутніх поколінь. Таким повинен бути головний висновок країн ЄС, який буде спонукати після завершення пандемії почати боротьбу з егоїзмом.

Взято з: Facebook

Фото: Facebook