Гаряча «фортеця»: що відбувається у Бахмуті

Учора колишній путінський кухар та «хрещений батько» вагнерівців Пригожин зробив зізнання у суттєвих втратах росіян у районі Бахмута. Останнім часом він регулярно виступає з провокаційними заявами, вимагаючи додаткового озброєння для свого угруповання, яке складається переважно з колишніх зеків. Пригожин навіть погрожував залишити позиції в Бахмуті 10 травня, якщо його «хотілки» не задовольнять, проте не зробив цього.

У цілому історія з пригожинськими наїздами на вище військове керівництво РФ наочно продемонструвала нову реальність, яка виникла в путінській Росії після того, як «спецоперація» пішла явно не так, як очікувалося спочатку в Кремлі.

Читайте також: ЗСУ змусили окупантів розпочати відступ на Бахмутському напрямі

У чому суть? З погляду тих, хто вторгнення в Україну підтримує обома руками, демарш Пригожина за логікою, мав би сприйматися однозначно як зрада Батьківщини: мовляв, кидає матінку-Росію у найвідповідальніший момент і найвідповідальнішій бойовій точці. Проте затяті прихильники «СВО», зокрема досить-таки розкручені медійно-військові блогери та воїнкори не лише не засудили істеричних витівок Пригожина, а й, здебільшого, їх підтримали. Більше того, вже як мінімум півроку це середовище, а також Пригожин і Гіркін, які критикують один одного, ведуть повномасштабну інформвійну проти командування російської армії, систематично «наїжджаючи» і на Путіна в численних телеграм-каналах. Вони – ТГ-канали – це, звичайно ж, не скабеєвсько-солов'ївський «ящик», що має багатомільйонне охоплення, проте вони мають досить великий вплив у конкретній цільовій аудиторії – серед російських військових, силовиків, волонтерів, а також у тієї частини російського населення, яке завзято та активно підтримує путінську «спецоперацію». А отже, прямо впливають і на бойовий дух рашистської армії, і на позицію росіян, які складають ядро прихильників вторгнення в Україну.

У ситуації, що склалася, не можна не звернути увагу на той факт, що на Пригожина і досить численну, а головне медійно-активну армію його прихильників, яка 24/7 криє матом Шойгу та інших тамтешніх генералів абсолютно не поширюється закон про «фейки проти російської армії», за яким саджають за ґрати, наприклад, кондитера, який спек торт у кольорах національного прапора України або батька дитини, яка намалювала антивоєнний малюнок. Версій того, чим обумовлений цей парадокс, є кілька. Згідно з однією, вся ця небувала свобода слова «освячена» особисто Путіним, який таким чином нібито намагається створити внутрішню конкуренцію для того, щоб тримати в тонусі людей у генеральських погонах.

Друга версія прагматичніша і полягає в тому, що весь цей міжсобойчик - це міжкланове дербі за право освоювати колосальні грошові потоки, що виділяються Кремлем на війну. Як зазначив у розмові з Lenta.UA один з нардепів ВР від монобільшості, який досить добре знає нинішні внутрішні політрозклади всередині Росії, у РФ зараз є «досить впливові групи, для яких внутрішня боротьба за владу значно важливіша, ніж, власне, результат війни, який уже очевидний».

«Скільки б Путін не повторював своїх заклинань про те, що його «спецоперація» йде за планом, зрозуміло, що розумні та впливові люди вірять у це приблизно так само, як у те, що Сахару незабаром накриватимуть снігопади. Тобто, очікування прийдешніх змін на тлі війни, що тягнеться і йде явно не за кремлівським сценарієм, посилюються. І з точки зору боротьби за владу, всі ці витівки Пригожина навколо Бахмута – це самореклама, яка створює йому образ жертви-патріота, якому не дають воювати за батьківщину старі діди у погонах із обвислими животами з Міноборони. А те, що війна в Україні стає серйозним чинником політичної боротьби в РФ, вигідно для нас, оскільки всі ці «тьорки» суттєво збільшують ризик дестабілізації всередині Росії і, зокрема, враховуючи залучення безпосередньо військових кіл – загрозу цілковитої деморалізації їхньої армії», - зазначає співбесідник.

Він також окремо акцентує, що відповідь на питання про те, чи зможе Кремль вирішити цю проблему, багато в чому залежатиме від ходу бойових дій: «У разі, якщо ВСУ не продемонструє в ході контрнаступу відчутних успіхів і росіянам вдасться втримати фронт, то Путін матиме можливість вкрай оперативно «закрутити гайки», припинивши всі ці внутрішні рухи-бродіння біля його трону. А якщо ні, то всі ці пригожини та гіркіни, які як «Отче наш» повторюють тезу про величезні проблеми в російській армії, та й управління державою як такою, опиняться на білому коні і зможуть різко і досить боляче для Кремля загострити внутрішньополітичні процеси».

Про те, що в Кремлі сприйняли як «серйозну загрозу» критику Пригожина на адресу Міноборони РФ та його заяви про намір піти з Бахмута з посиланням на джерела в путінській Адміністрації, пише російське опозиційне видання «Медуза». «Своєю заявою Пригожин перейшов «червоні лінії» і якщо так піде далі, це точно зупинять офіційні силовики. Зараз Пригожин діє не в спільних інтересах із владою, просуваючи свій проект – Бахмут. Але це особистий проект, щоб здобути вплив на Міноборони, аби «Вагнер» став головною переможною силою», - вважає співрозмовник «Медузи».

Ще більш негативно в Кремлі сприйняли слова про «щасливого дідуся», припускаючи, що натяк був зроблений щодо Володимира Путіна (пізніше Пригожин дав зрозуміти, що про голову генштабу РФ Валерію Герасимову - ред.).

Джерела «Медузи» стверджують, що подібна поведінка Пригожина може пояснюватися обіцянкою, яку куратор вагнерівців нібито дав Путіну про взяття Бахмута до певних термінів, але тепер «зриває дедлайн і дуже нервує через це». А приводів для того, щоб нервувати колишнього путінського кухаря, є чимало…

В інтерв'ю сербському телеканалу ATV путінський спікер Пєсков заявив буквально наступне: «Я не називатиму нічиї прізвища, але скажу, що незалежно від того, що вони говорять і які заяви роблять, йдеться про збройні сили Російської Федерації. Це все російські сили. Це все ті ж сили, які завжди мають одну й ту саму мету. Так, у Бахмуті ситуація справді дуже емоційна. Там зосереджено дуже потужний укріпрайон та велике угруповання збройних сил України, яке постійно намагається прорватися. Є також іноземна зброя, іноземна резервна зброя і таке інше. Власне, саме тому емоції там киплять із небувалою силою».

Як відомо, окупанти зайняли вже понад половину Бахмута, а Збройні сили України тримають оборону у західній частині міста. При цьому професійні російські військові та вагнерівці ще й намагаються відрізати українські сили у місті з півночі та півдня, постійно атакуючи лінії поставок ЗСУ.

«Сьогодні один із підрозділів Міноборони втік з одного з наших флангів. Кинули позиції та втекли всі, оголили фронт шириною 2 км та глибиною 500 м, - заявив учора Пригожин. - 72-а бригада проср..ла 3 кв. км, на яких у мене загинуло близько п'ятисот людей, бо це є стратегічний плацдарм».

В даному випадку йдеться про 72-у мотострілецьку бригаду третього армійського корпусу Сухопутних військ РФ, сформовану в Оренбурзькій області в 2022 році. Пізніше пригожинські слова підтвердили у 3-й штурмовій бригаді ЗСУ (підрозділ, сформований із полку «Азов» – ред.). Зокрема, військові повідомили, що за останні дві доби атак на південно-західних околицях міста українські штурмовики завдали великих втрат росіянам та знищили російську військову техніку. Точних даних вони не привели, але стверджують, що йдеться про більш ніж сотню «двохсотих».

Фактично повністю знищено 6-ту та 8-ту роти цієї бригади (72 бригади РФ), розбито бригадну розвідку, знищено значну кількість бойових броньованих машин, захоплено значну кількість полонених. Великих втрат зазнав 3-й штурмовий загін ППК «Вагнер». В результаті вдалося звільнити територію шириною 3 км і глибиною 2,6 км. Точні координати цього квадрата зі зрозумілих причин поки що не вказуються.

«Блискуча операція українських сил під Бахмутом увійде до підручників», - написав про операцію відомий військовий кореспондент Андрій Цаплієнко. У свою чергу речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий заявив, що «по суті ми близькі до повного знищення терористичної організації «Вагнер». Водночас, він спростував постійні публічні скарги Пригожина на снарядний голод у його підрозділі і запевнив, що Росія не знижує інтенсивність обстрілів і щодня використовує десятки тисяч снарядів: «Це нісенітниця, це фейк, це брехня. Нам би такий снарядний голод».

Нагадаємо, що оборона Бахмута – невеликого райцентру на Донбасі – триває вже понад дев'ять місяців. За оцінками західних аналітиків, у боях за Бахмут кілька десятків тисяч «визволителів» стали вантажем-200, а понад 50 тисяч отримали поранення різного ступеня тяжкості.

«Важко мовчати, коли все погано. Але коли є добрі новини дуже хочеться їх одразу розповісти. Окупант не може просунутися у Бахмуті. Не може вже й усе. Там тримають оборону найкращі. ЗСУ, НГУ, прикордонники. А ось під Бахмутом другу добу ми вже просуваємось. Не швидко. Не разом у лобову атаку. Після гарної роботи арти та «Хаймарсів». Просуваємось. І їм доведеться або йти на жест доброї волі, або опинитися в оточенні. Як казав Карл Фон Клаузевіц: «Війна ведеться до перемоги. І крапка», - написав у себе в Facebook присутній нині на передовий політолог Кирило Сазонов.

Про значення Бахмута в одному з недавніх інтерв'ю предметно розповів командувач українського угрупування на цьому напрямі генерал Олександр Сирський. Серед іншого він зазначав, що стримування росіян у Бахмуті не дає розширити фронт.

«Крім того, ми завдаємо ворогові значних втрат – знищуємо їх найпрофесійніші підрозділи, озброєння та військову техніку. Загалом утримання Бахмута має важливе значення для української оборони з кількох причин. По-перше, місто є важливим вузлом оборони, зміст якого забезпечує стійкість оборони угруповання військ загалом. По-друге, Бахмут є вдало розташованою природною «фортецею», яка оточена річками та розміщена на пагорбах, що сприяє веденню оборони. Також захисту міста сприяє наявність багатоповерхової забудови та розвинена інфраструктура на лівому березі річки Бахмутки, де обороняються українські війська», - пояснює Сирський.

Окремо генерал звертає увагу на те, що стримування окупантів у Бахмуті оберігає ЗСУ від проходу супротивника у фланг та тил угруповань українців на Лисичанському та Донецькому напрямках. Адже Бахмут важливий для оборони Костянтинівсько-Краматорської агломерації, частиною якої він є. Водночас президент Володимир Зеленський, нагадаємо, припускав, що у разі реальної небезпеки оточення українських військ у Бахмуті буде негайно видано наказ про відступ.

Учора ж згаданий вище Олександр Сирський заявив: «Завдяки продуманій обороні на Бахмутському напрямі ми отримуємо результати ефективних дій наших підрозділів. Незважаючи на значну концентрацію військ та гучні заяви російських військових злочинців про наміри взяти Бахмут до 9 травня, ворог так і не зміг захопити українське місто. Наші сили оборони надійно утримують фронт і не дають ворогові просунутися вперед. Битва за Бахмут продовжується… Хочу окремо відзначити роботу 3-ї окремої штурмової бригади, яка в бою завдала ворогові сильного удару і показала всю міць української армії».

Поки Україна готується до контрнаступу, яке дозволить відкинути рашистів із окупованих територій, у Кремлі шукають виправдання власним провалом. Новий «конгеніальний» хід вигадав речник президента РФ Путіна Дмитро Пєсков, який, пояснюючи, чому Росія так повільно діє в Україні, заявив, що вся справа в тому, що країна-агресор нібито проводить «спеціальну військову операцію», а не веде війну. Чи варто говорити, що ця «відмазка» не витримує жодної критики? Справа навіть не в тому, що під час «СВО» Росія вже втратила практично всі боєздатні підрозділи, які в неї були перед 24 лютого 2022 року. «СВО», у тому сенсі, що закладено у самому формулюванні – швидкоплинна операція. Та тільки ось триває вона вже рік та три місяці. І за цей час все російське військово-політичне керівництво розписалося у своїй нікчемності. Зараз же йдеться про чергову спробу Путіна та його челяді хоч якось зробити гарну міну за поганої гри. Виходить так собі…

Читайте також: У ЗСУ розповіли про бої на Кінбурнській косі