Фінальний акорд або ескалація ситуації: експерти про подальшу «протестну» долю Білорусі

Учора Олександр Лукашенко вперше за десятиліття свого перебування на посаді президента вийшов на «живу» вулицю з тим, щоб поспілкуватися з народом. Його півгодинна мова була вкрай емоційною - білоруські журналісти кажуть, що не пам'ятають таких проявів емоцій від багаторічного президента. А під кінець свого спічу «Батька» сказав: «Я стою вперше в житті перед вами на колінах. Ви на це заслуговуєте!». Хоча насправді на коліна він не ставав...

Трохи пізніше в Мінську відбулася найбільша в історії Білорусі політична акція протесту - під біло-червоно-білими прапорами вийшло сотні тисяч людей. Акція була мирною, силовики, які перебували в центрі міста з водометами, проходу колон не заважали. Центром протесту стала стела «Мінськ - місто-герой».

Читайте також: Лукашенко знову поговорив з Путіним

На акцію біля стели приходили цілими сім'ями, не дивлячись на те, що формально вона ніяк не була узгоджена з владою. Люди тримали плакати з написом «Ти не зрозумів - ти звільнений!», «Тебе чекає Гаага» і «Окрестина» (мова йде про ізолятор в Мінську, де утримували і утримують сотні затриманих протестувальників).

Думки експертів, з якими ми поспілкувалися в ході підготовки даного матеріалу кардинально відрізняються. Одні вважають, що антирежимні протести в Білорусі завершаться гранично скоро, інші переконані, що протестну іскорку вже не загасити, а треті стверджують, що в білоруських політичних потрясінь слід шукати горезвісну руку Кремля.

«Експромт «Батьки» на Майдані був дуже схожий на наш «Антимайдан». Тобто, він впевнено йде по стежці Януковича, але у нього, на відміну від нашого екс-президента-втікача, немає базового регіону, звідки він може привезти прихильників. В цьому плані Лукашенко абсолютно безпорадний і змушений зганяти бюджетників», - каже політолог Кирило Сазонов. Підкреслюючи, що і в Україні в 2014-му, і в Білорусі в 2020-м вулична мобілізаційна хвиля настала після того, як правоохоронці застосували насильство, експерт додав: «У нашій країні національна ідея проти імперії стала, якщо не домінуючою, але вкрай важливою складової Майдану. У Білорусі ж до Росії ставляться дуже дружньо, не дивлячись на те, що цілий ряд факторів вказують на її втручання в ситуацію. Білоруси зараз борються зі своїм внутрішнім диктатором, але не бачать загрози в знаходиться поруч Російської Федерації».

Вище керівництво Білорусі не зовсім адекватно оцінює ситуацію і робить ключову ставку на силове придушення, - каже політолог Петро Олещук. «Спираючись на силовиків, Лукашенко при цьому постійно говорить про те, що розмовляв з Путіним і той обіцяв йому всіляку підтримку. Взагалі, Лукашенко, який останнім часом намагався всіляко загравати із Заходом, в останні дні перейшов на позицію радикально-горезвісного російського світу. У той же час Путін «скромно-випадково» мовчить, що є вкрай тривожним дзвіночком», - акцентує Олещук. Вуличні акції, що проходять в сусідній Білорусі ось уже тиждень, експерт називає стихійним протестом нема за якусь певну ідею, а проти Лукашенка і прогнозує подальшу ескалацію ситуації.

Авторитарний лідер не може мати підтримку менше 80%, оскільки в іншому випадку він буде залежний від силових структур і терору, - підкреслює заступник керівника «Агентства моделювання ситуацій» Олексій Голобуцький, додаючи, що Лукашенко це усвідомив, але ніяк не хоче визнавати. Нинішню Білорусь політолог називає абсолютно авторитарною державою з імітаційними виборами. Примітно, що джерелом склалася нині політичної обстановки в сусідній країні пан Голобуцький вважає відмову Лукашенко створювати реальне, а не декоративне союзну державу з Росією.

На білоруському Майдані немає лідерів, тому в тактичному плані він приречений на поразку, переконаний політолог Кирило Молчанов. «Якщо впродовж тижня у антилукашенківську Майдану не з'являться реальні вожді з конкретними вимогами і дедлайнами, в Білорусі залишиться все як і раніше. Лукашенко зараз просто немає з ким сідати за стіл переговорів - Тихановська сидить у Вільнюсі, Цепкало в Києві... Що в знаменнику? Відсутність опонента надає Лукашенку можливість утримувати владу. Чи не буде в опозиції «особи», протест образно висловлюючись, помре», - підкреслює Молчанов.

У корені не згоден з ним політолог Ігор Лосєв, який констатує, що білоруси дуже повільно підходять до усвідомлення необхідності якоїсь боротьби, але коли вони в неї вступають, зупинити їх дуже складно: «Білоруси дуже повільно спалахують, але потім дуже довго горять. У ситуації, що склалася, головною опорою Лукашенка є навіть не ОМОН, який жорстоко б'є людей, а російські війська, які він в будь-який момент може «запросити» в свою країну. З іншого боку, Янукович теж просив РФ ввести війська і згодом опинився в Ростові-на-Дону. Але Ростов - не гумовий, так що, може бути, Лукашенко десь в Смоленську дадуть притулок».

Подальші події в Білорусі, переконаний експерт, будуть тільки загострюватися, оскільки люди «однозначно не хочуть Лукашенка ні під яким соусом». «Якщо Лукашенко на деякий період і втримається при владі, він буде абсолютно слухняною маріонеткою Кремля, оскільки без підтримки ззовні неможливо управляти країною, більшість громадян якої тебе ненавидять. Захід від Лукашенка відвернувся, залишилася Росія. І якщо Путін введе свої війська в Білорусь, ми отримаємо 1100 кілометрів фронту з РФ на півночі. А у нас цей фронт не укріплений від слова взагалі. В таких умовах російські війська дуже легко можуть нанести удар і поділити нашу країну на дві частини - західну і так звану велику Україну», - робить висновок Лосєв.

А ось Андрій Мішин, політичний консультант і експерт в галузі міжнародної безпеки, вважає, що внутрішня погода в Білорусі багато в чому залежить від позиції глави Адміністрації президента Володимира Макея: «Саме Макей, якими б млявими були його очі, є сірим кардиналом в цій країні, який досить успішно наводить мости із Заходом. Тобто, якщо говорити про транзит влади, все залежить від, здавалося б, непримітного Макея, точніше, від того, зрадить він Лукашенко чи ні. Крім нього в Білорусі немає скільки-небудь значущих політичних фігур».

Як зазначає політолог Олександр Палій, Росія до останнього буде утримувати Олександра Лукашенка біля владного керма і вичавлювати з нього по максимуму, додаючи при цьому, що всидіти в президентському кабінеті надовго у «Батьки» не вийде в будь-якому випадку. Разом з тим, додає Палій, тривала політична передсмертна агонія Лукашенка може дуже дорого коштувати Білорусі і її громадянам.

Наталія Ромашова