Фільм "Наполеон", що вийшов в український прокат - далеко не шедевр, але в кінотеатр піти на нього варто

Як зазвичай у подібних випадках, прем'єрі фільму Рідлі Скотта "Наполеон" з вражаючим бюджетом від Apple, який оцінюється в $130-200 млн., передувала хвиля рецензій від запрошених на передперегляд американських та британських кінокритиків, які загалом були позитивними (64% зі 100% на сайті-агрегаторі Metacritic). Потім фільм показали у Франції, де рецензії були загалом негативними і де фільму висунули низку претензій - аж до того, що в ньому не показано законотворчу діяльність Наполеона.

Зрештою, відбулася прем'єра в Україні - і, як завжди, переглянувши фільм самостійно, переконуєшся в тому, що на рецензії іноземних кінокритиків покладатися не можна. В даному випадку не можна тому, що до "Наполеона" взагалі не можна пред'являти якихось серйозних вимог - і тим більше таких, як французи.

Справа в тому, що 85-річний Рідлі Скотт зняв історичний фільм цілком середнього рівня, які у тій же Франції виходили у 60-70-х роках минулого століття. (Деякі з них йшли в українському прокаті, тож у глядачів старшого покоління є можливість порівнювати). Головним компонентом цих фільмів була палацова мелодрама, до якої приєднувалися інші події, що відбувалися за стінами палацу.

По суті, стрічка Рідлі Скотта від них відрізняється лише тим, що до взаємин Наполеона та Жозефіни додали епізоди всесвітньо відомих битв, знятих, незважаючи на величезний бюджет, без особливого розмаху. Виняток, за яким глядач може судити про майстерність режисера, становить лише короткий, знятий під водою епізод битви під Аустерліцем, під час якого французи зламали пострілами з гармат лід, втопивши таким чином солдатів супротивника. (Реальний Наполеон стверджував, що 20 тисяч, історики сьогодні вважають, що 1-2 тисячі солдатів).

У будь-якому випадку любителям батальних сцен у кіно не радимо перед переглядом заглядати у Вікіпедію, де написано, скільки людей брало участь у показаних на екрані битвах - сильно розчаруєтеся, тому що на екрані їх на порядок менше. І в жодному разі не можна по фільму судити про реальні політичні події того часу. Фільм, до речі, починається з того, що Наполеон присутній на страті на гільйотині Марії-Антуанетти, де він насправді не був. Це ми пишемо не як докір Рідлі Скотту, оскільки він не підручник історії ілюстрував, а зняв (схоже, не особливо напружуючись) історичний костюмний фільм. 

Після перегляду навіть не розумієш, чому стільки суперечок було перед виходом фільму про те, чи зможе Хоакін Фенікс зіграти Наполеона. Того Наполеона, який на екрані, зіграло б кілька десятків відомих акторів. І ось через всі ці обставини в кінотеатр на перегляд йти варто: стрічка, по-перше, не напружує, а. по-друге, не знущається з глядача своєю тривалістю - дві з половиною години проходять швидко.

Фото: Pinterest