Економіка війни: скільки коштує вступ України в НАТО

Свого часу тільки модернізація армії перед вступом в НАТО обійшлася Польщі в $ 53 млрд. Експерти вважають, що такою низькою ціною Україні звільнитися не вдасться - цю цифру потрібно множити мінімум на п'ять. Але така арифметика не має окремого, ізольованого сенсу. Щоб увійти в НАТО, Україні потрібно якимось чином перемогти у війні. При наявності навіть замороженого конфлікту в "пасиві", двері до альянсу для неї будуть наглухо забиті. А для перемоги (навіть дипломатичної) потрібна сучасна і ефективна армія, за створення якої потрібно буде добре заплатити - і не важливо, за якими стандартами вона буде будуватися. 

Україна вступає до Північноатлантичного альянсу вже давно. Наприклад, «Хартія про особливе партнерство НАТО і України» була підписана ще в 1997 р. У 2004 р. мета вступу в блок була внесена до Військової доктрини країни. Правда, під натиском Росії, вже через місяць тодішній президент Леонід Кучма відкотив назад настільки радикальний постулат. Хоча тоді вступ до альянсу виглядав більш реалістичнішою метою, ніж сьогодні. 

НАТО є організацією колективної безпеки, де всі рішення приймаються консенсусом. Очевидно, що блок ні за яких умов не стане брати на себе зобов'язання щодо воюючої України - просто не існує умов, які переконали б керівництво всіх 29 учасників НАТО в необхідності вплутатися у війну, ризикуючи трансформувати її в Третю світову. 

Проте, сама орієнтація на НАТО вкрай корисна нашим збройним силам і суспільству (як корисний плакат зі Шварценеггером кволим відвідувачам підвальної "качалки"). Хоча б в частині переходу на горезвісні стандарти НАТО. 

Втім, багатьом членам альянсу зі стажем перебування в організації в два десятиліття все ще не вдалося зробити цього до кінця. Щоб розуміти, в чому проблема, потрібно згадати, що робота НАТО визначається приблизно 1,3 тис. основними стандартами. До 2020 року їх навіть не перекладуть українською мовою, а про імплементацію же не може йти й мови. Діляться ці документи на три типи - адміністративні, оперативні і матеріально-технічні. Частина з них секретна, так що навіть доступу до них Україна не отримає. 

Система стандартів визначає абсолютно все - від складу аптечки бійця на полі бою, калібру гаубиці, калорійності раціону і ширини матраца, до нормативів ведення документації, термінології, системи управління військами. І, звичайно, правил розробки і ведення військових операцій - таких переважна більшість. 

Щоб перейти на стандарти НАТО, Україні потрібно повністю перебудувати армію. Розгром противника - що повинно бути метою будь-якої Воєнної доктрини, - має свою ціну. Завдання військового керівництва - зробити знищення ворожого солдата максимально дешевим для нас, а втрату свого - максимально дорогим для противника. 

Тому головний етап всієї роботи, відповідно до стандартів НАТО, можна дуже грубо звести до роботи відділів планування, логістики та забезпечення - як зробити так, щоб вбивати ворога дешевше, витративши якнайменше палива на один постріл з танка, як можна менше пострілів на знищення цілі та ін. Те, що сучасне озброєння західних армій коштує дуже дорого, не повинно вводити в оману. У сукупності один високоточний, потужний боєприпас за $ 100 тис., що накриває десяток ворожих солдатів з першого пострілу, обходиться дешевше, ніж сотня застарілих і неефективних боєприпасів по $ 10 тис., та ще й з урахуванням їх транспортування, зносу стовбурів, транспортних засобів, втрат свого особового складу при їхньому застосуванні. 

З Іншого боку, навіть преславутий Javelin неефективний в застарілій системі управління підрозділами - щоб правильно спалювати дорогі боєприпаси, потрібна адекватна робота планування. 

Дуже туго і зі скрипом, але Україна намагається, нарешті, імітувати хоча б структуру роботи штабів НАТО, перекроюючи управління. Все це тривала й непроста робота, яка гальмується не горезвісним недофінансуванням - а, в першу чергу, закостенілим кадровим складом. Проте, саме цей аспект вимагає найменше грошей. Наприклад, в цьому році планується створити за принципами НАТО (поки ще не по стандартам!) 436 територіальних центрів комплектування резерву. При цьому робота ведеться в рамках річного оборонного бюджету. 

Варто відзначити, що всім стандартам блоку не відповідають збройні сили жодної країни НАТО. Цей факт свідчить про одну важливу особливість - не можна просто перевести стандарт на національну мову і змусити всіх його дотримуватися. Наприклад, ви можете слово в слово скопіювати методику надання першої допомоги пораненим на полі бою. Але якщо ваша служба евакуації недосконала, госпіталі працюють за іншими шаблонами, нічого, крім шкоди, спроба вбудувати елемент чужого пазла в свою картину не дасть. 

Саме тому найскладніше - поєднати національну систему стандартизації з загальнонатовською, уможливити взаємодію в рамках одного об'єднання, забезпечити взаємосумісність. Це дуже складна робота, в т. ч. і бюрократична. 

Кожен натівський стандарт в найзагальнішому випадку потрібно порівняти з національним, провести аналіз, в яких частинах ми здатні слідувати новій процедурі або вимозі. Потім процес прийняття частини стандарту або його цілого узгоджується ще й зі штаб-квартирою НАТО. 

Паралельно стандарт впроваджується в національну систему. Як уже зазначалося, просто перевести всі сторінки і прийняти в цілому зазвичай не виходить. Потрібно розробляти аналог з урахуванням національної специфіки. І це триває дуже довго. 

Як правило, обивателю перехід на нові стандарти підноситься в плані переймання технічних нормативних документів - наприклад, переходу озброєння на калібри НАТО. Але це якраз найменшзначиміша і несуттєва частина роботи. Та ж Польща досі успішно використовує у військах калібри колишнього СРСР - і навіть виробляє під них нові боєприпаси. 

Тому саме питання про ціну переходу на стандарти НАТО ставиться не цілком коректно - мова йде не про додаткові витрати (їх просто не може собі ніхто дозволити), а про вектор розвитку. 

Україна в будь-якому випадку буде змушена витрачати частину ВВП на оборону. Можна робити це, утримуючи пострадянську армію, а можна модернізувати збройні сили за натовськими стандартами. Останнє іноді означає навіть економію. Так, Румунія, увійшовши в НАТО,  з часом витрачала на оборону значно менше 2% ВВП, хоча це і не віталося союзниками. Україна сьогодні витрачає набагато більше прийнятої в НАТО планки в 2%, наближаючись до 5% ВВП оборонного бюджету. 

При цьому річні витрати на одного солдата у нас залишаються на рівні $ 12 тис. У Польщі цей показник перевалює за $ 100 тис., В США - за $ 500 тис. Не змінюючи кількісний склад Збройних сил і якість озброєнь, Україна просто не здатна вийти на порівнянні цифри. Що, втім, каже якраз не стільки про необхідність збільшувати бюджет, скільки про те, що витрачати його потрібно раціонально.

Олександр Сиротюк, Lenta.ua

Фото: УНІАН