Джону Войту, володарю акторського «Оскара» та батькові Анджеліни Джолі, сьогодні виповнилося 84 роки

Іноді дні народження знаменитостей дають можливість згадати тих, хто хоч і живий, але міцно забутий. Джон Войт належить до цієї категорії лише наполовину - іноді його згадують як батька (про що докладно - далі) Анджеліни Джолі. Рідше – як батька брата Джолі і теж актора Джеймса Хейвена. А про те, що сам Джон Войт колись був володарем акторського "Оскара", всі, окрім істориків кіно, вже забули. 

Втім, акторська слава не лише давно його покинула, а й довго не знаходила. Войт дебютував у кіно пізно, у 29 років, а знаменитим став у 31 рік, коли зіграв головну роль у «Опівнічному ковбої» - фільмі для американського кіно легендарному. (Головну - за часом знаходження на екрані, але, за великим рахунком, вона була на другому плані на тлі геніальної акторської роботи в цьому фільмі Дастіна Хоффмана). Режисер Джон Шлезінгер зняв "Опівнічного ковбоя" в 1969-му році, в той короткий проміжок часу розквіту американського незалежного кіно, який швидко змінився на звичне засилля штампованих фільмів. Це єдина стрічка категорії Х, яка отримала трьох «Оскарів» за найкращу режисуру та сценарій, а також за найкращий фільм.

Починається він з того, що герой Войта, провінціал, який приїхав до Нью-Йорка і залишився без грошей, вирішує вийти на вулиці «Великого яблука» як жиголо. Там його «знімає» багата дама вже у віці, проте після смішної сцени сексу, яку ми показати не можемо (категорія Х), з'ясовується, що на оплату розраховувала вона – і герой Войта розлучається зі своїми останніми накопиченими в провінції заощадженнями. Він стає нью-йоркським бродягою, до якого прибивається ще один такий персонаж, кульгавий пройдисвіт у виконанні Дастіна Хоффмана. По справедливості Хоффман мав би отримати за цю трагікомічну (у фіналі фільму він помирає, і це теж рідкість для Голлівуду) роль «Оскара», але справедливість у випадку з нагородою Американської кіноакадемії далеко не завжди тріумфує. Зауважимо, що у «Опівнічному ковбої» був ще й чудовий, який незабаром вийшов окремим диском та став культовим.

Але, як вже було сказано вище, хоча Войт став після цієї ролі знаменитістю і навіть отримав за неї кілька акторських премій, на тлі геніальної гротескної гри Хоффмана він виглядав, чесно кажучи, блідим. Його справжня зіркова година настала лише через 10 років у фільмі «Повернення додому», де він зіграв ветерана в'єтнамської війни. Там Войт розвернувся «на повну», виявивши на пару з Джейн Фондою, на відміну від «Опівнічного ковбоя», де його герой виглядав флегматичним недотепою, неабиякий акторський темперамент – і в результаті був нагороджений, серед інших призів, «Оскаром» та на кінофестивалі у Каннах. До речі, так співпало, що й у «Поверненні додому», як і в «Опівнічному ковбої», було багато прекрасної рок-музики того часу.

Після цього він зіграв у багатьох фільмах, але такого успіху не повторив. Натомість після того, як одружився з кіноакторкою Маршелін Бертран, став батьком Джеймса та Анджеліни Джолі. У 1979-му році шлюб розпався, тож досвіду щасливого сімейного життя у Джолі в дитинстві не спостерігала. Більше того, вона не має досвіду спілкування з батьком після розлучення батьків – вона його майже завжди терпіти не могла, і в 27 років навіть прізвище змінила, щоб залишитися просто Анджеліною Джолі без «Войт». Те саме зробив і її брат. До речі, знаючи це, простіше зрозуміти стосунки Джолі з Бредом Піттом після розлучення – адже люди, хочуть вони цього чи ні, у складних життєвих ситуаціях часто несвідомо копіюють ту модель поведінки, яку бачили у батьків у дитинстві.

У юності Анджеліна навчалася «на актрису» у знаменитій акторській школі Лі Страсберга, а потім у Беверлі-Хіллз – і почувала себе серед інших студентів незручно через свою худорлявість, незвичайну зовнішність та звичку одягатись у секонд-хенді. Спочатку їй не вдалося стати ні актрисою, ні моделлю, вона почувала себе нещасною – і навіть почала страждати self-harm, тобто завдавала собі порізів, щоб, як вона розповіла згодом, «відчувати себе живою». Але і це не допомагало і вона, за її власним зізнанням, до 20 років перепробувала всі наркотики. Як вона сама каже, їй дуже пощастило, що вона не вмерла молодою.

Через це в молодості Джолі довго відмовлялася грати у фільмі 1998-го року «Джіа» його головну героїню фотомодель 70-х років Джію Марі Каранджі, яка вела дуже, скажімо так, вільний спосіб життя і стала у 26 років однією з перших відомих жертв СНІДу. Причиною відмови було те, що, за словами Анджеліни, життя моделі дуже нагадувало (виключаючи, природно, СНІД) її власне в юності.

Грав (але епізодичну роль) у "Джіа" і Джеймс. Він взагалі на той час з'являвся у кількох фільмах, де грала його сестра, що змушує припустити, що це була її ініціатива чи навіть умова участі. За рамками кадру він, як і вона, на той час теж почував себе самотнім і покинутим.

За все це свою частку відповідальності несе Джон Войт, який став відомим актором, але не зумів стати добрим батьком. Та й добрим чоловіком теж - Маршелін Бертран або заборонила після розлучення зустрічатися своїм дітям з їх батьком, або налаштувала їх таким чином, але факт залишається фактом - до 2007 року, коли вона померла, жодних стосунків у Войта з його дітьми не було. У тому числі - і матеріальних, що, як вже було сказано, вплинуло на їх життя в юності. Джеймс, наприклад, пізніше скаржився на те, що єдиним із старших учнів школи в Беверлі-Хіллз не мав машини - і можна собі уявити, скільки з цього приводу він зазнав глузувань від однокласників.

Втім, з роками стосунки Войта з сином та дочкою якось згладилися і вони почали, хоч і рідко, але зустрічатися. До речі, Джон після розлучення з Маршелін, який був у нього другим, так і не одружився, що для Голлівуду рідкість.

Фото: Джон Войт з дочкою та сином Pinterest