Дронові «привіти»: чому в Кремлі злякалися безпілотного «дощу»

Безпілотники «засвітилися» недавно в різних регіонах Росії. Повідомлялося, зокрема, про уламки трьох БПЛА в Білгороді, пожежу на нафтобазі в Туапсе Краснодарського краю, збиття «українських» дронів у Брянській області, Адигеї та падіння у Підмосков'ї. Також ударів було завдано по військовому аеродрому в Єйську. Аеропорт «Пулково» у Санкт-Петербурзі у вівторок, 28 лютого, кілька годин не приймав та не відправляв авіарейси через «невстановлений об'єкт» у небі. Влада країни-агресора одразу заявила, мовляв, дрони – це приліт з України. У Києві між тим безпілотний «дощ» на території ворожої держави коментувати не стали. Проте спроба такої розгалуженої атаки виглядає безпрецедентною. Про що вона може свідчити?

Різні джерела росЗМІ повідомляли, що тамтешні військові передали в єдину систему організації повітряного руху РФ умовний сигнал «Килим», що означає спробу перетину повітряного державного кордону Росії. Після передачі такого сигналу зазвичай усім цивільним повітряним судам наказується негайно залишити район чи приземлитися. До речі, в українському сегменті Facebook цей план висміяли, навівши вигаданий діалог між Путіним та Шойгу, де перший запитує, чого чекати після плану «Килим» у Петербурзі, а другий відповідає: «План «Принтус» по всій країні». Жарт, безумовно, дотепний, проте з урахуванням всього, що наробили лише з українською інфраструктурою рашисти за останній рік – плінтус, для їхніх земель, скоріше, подарунок, а не цілком заслужена кара.

Читайте також: У Повітряному командуванні назвали кількість збитих уночі БПЛА

Зазначимо, що нинішні дронові прильоти – це не небесний дебют. Ще у грудні минулого року по кількох аеродромах у Саратовській та Рязанській областях було завдано ударів безпілотними літальними апаратами. Міноборони Росії звинуватило в них Україну, заявивши, що вона використала старі радянські розвідувальні безпілотники, перероблені в ударні. Єдиним подібним апаратом з дальністю, що дозволяла долетіти до цих цілей, був Ту-141, запаси яких справді ми маємо.

Що ж до свіжої дронової атаки, то в ній є кілька особливостей, які відрізняють її від попередніх. Ключова відмінність полягає в тому, що вперше безпілотник долетів до Підмосков'я, а це, на думку профільних експертів, означає, що потенційно під ударом може виявитися і російська столиця з усіма її урядовими будівлями, критично важливими об'єктами інфраструктури та, звичайно, населенням, яке від них залежить. Тобто, падіння безпілотника в Підмосков'ї так чи інакше чинитиме психологічний ефект на жителів Москви та області, для яких розв'язана Путіним війна, що йде в сотнях кілометрів, досі була не більше ніж картинкою в «шухляді».

Утім, саме після того, як наприкінці січня в Москві на дахах кількох будівель були встановлені системи ППО, місцеві жителі зазначали в соцмережах, що це «трохи тривожно та небезпечно». Тепер же така небезпека з гіпотетичної стала реальною. Хоча насправді, москвичі та іже з ними навряд чи відчують навіть мізерну дещицю того, що переживають українці ось уже понад рік.

До речі, у кількох російських регіонах місцеві радіостанції та телеканали передали сповіщення про повітряну тривогу. У їхньому ефірі зазвучали оголошення про ракетний удар із закликом – на фоні звуків сирен – негайно пройти в укриття. У МНС Росії потім заявили, що це стало наслідком злому систем оповіщення хакерами. Що тут сказати? Спасибі «хакерам»…

Експерти, аналізуючи знімки з місця падіння безпілотника в Підмосков'ї, кажуть, що апарат зовні нагадує UJ-22 Airborne виробництва компанії «Укрджет». Такі безпілотники на війні зазвичай використовуються для розвідки, спостереження та застосування різного озброєння – бомб чи ракет. UJ-22 Airborne не призначений для дії як дрон-камікадзе, але його корисне навантаження можна міняти. Він здатен підняти повітря до двадцяти кілограмів, але збільшення дальності навантаження може бути знижена. Цей апарат здатний літати на відстань до ста кілометрів під керуванням оператора або до 800 км в автономному режимі.

Під час нинішнього дронового нальоту на РФ, як стверджують профільні фахівці, було застосовано різні дрони, а це суттєво ускладнює роботу ППО країни-агресора.

Цілі нового удару дронів залишилися невідомими, проте, як кажуть деякі військові експерти, ще один результат, який міг бути досягнутий такою атакою, полягає в тому, що в ході нальоту можна було отримати інформацію про роботу систем ППО. Особливо це стосується безпілотників, які атакували цілі у Туапсе, Адигеї та Єйську. Вони знаходяться поблизу Чорного моря, над яким з початку російського вторгнення чергують літаки-розвідники країн НАТО. Тому побічною метою таких ударів могло бути розкриття систем протиповітряної оборони – зокрема розташування росрадарів.

Ну а все це разом виглядає як добре спланована операція, що включає, серед іншого, використання безпілотників різного класу. У перспективі це може бути відкриттям ще одного образно-умовного фронту проти Кремля, пов'язаного з заподіянням шкоди російській інфраструктурі та військовим об'єктам. А також для організації паніки серед населення та претензій людей до свого царя щодо ходу війни та його запевнень, що все, мовляв, йде за планом.

Тим часом, сама українська влада очікує з боку росіян ракетного удару вже найближчим часом. Голова Миколаївської ОДА Віталій Кім повідомляє, що рашисти готові до цього ще минулої п'ятниці, але переносять удар завдяки діям ЗСУ та ГУР. Про які саме дії йдеться Кім уточнювати не став, але, найімовірніше, відсилка веде до недавнього удару по білоруському аеродрому Мачуліщі, де міг бути пошкоджений російський літак-навідник А-50, який коригує запуски крилатих ракет по Україні та намагається відстежити позиції нашої ППО. Зазначимо, що на цьому ж аеродромі росіяни також використовують два винищувачі МіГ-31 – носії балістичних ракет «Кинжал».

А-50У може "бачити" на сотні кілометрів, це так званий радар, що літає, зазначив в ефірі телемарафону авіаексперт, співробітник Державного музею авіації імені Антонова Валерій Романенко. «Тобто це літак, на верхній частині якого змонтовано радіолокаційну антену з дуже великим радіусом огляду. Наприклад, якщо на території України піднімається легкий транспортний літак Ан-26, то А-50 може його бачити майже за 500 км. Винищувачів може бачити за 300 кілометрів, крилаті ракети десь за 200 км. Він може працювати навіть за наземними цілями, наприклад, виявляти пускові установки наших оперативно-тактичних ракет «Точка У» - теж 300 км, або ж танкові колони, пересування військ – 200 км. Тому літак А-50У дуже небезпечний. Зараз на озброєнні у агресора дев'ять літаків А-50У – сім удосконалених та два не модернізованих, тобто можна вважати, що це «дрова», - наголосив пан Романенко.

За його словами, зараз така «птиця» створюється на базі добре відомого літака Боїнг 737. «Американці мають трохи менший літаючий радар. Такий би цілком підійшов для наших Збройних Сил, але поки що ми не можемо його замовити, на жаль, з низки причин. Наприклад, до нього готувати фахівців навіть довше, ніж для винищувачів F-16, тому що це мають бути офіцери бойового управління», - резюмував експерт, додавши при цьому, що переговори в цьому напрямку з прицілом на перспективу слід вести вже тут і зараз.

До речі, про переговори. Досить знакову заяву зробив учора генсек НАТО Єнс Столтенберг. Він визнав, що розширення допомоги Україні неможливе без ризику ескалації, але для Альянсу перемога Росії «несе ще більші загрози». Тобто генсек натякає, що НАТО готове до ескалації, тому що на карту поставлено надто багато для Заходу зокрема і цивілізованого світу загалом. Також Столтенберг заявив, що Україна стане членом Альянсу лише у «довгостроковій перспективі».

Очевидно, то в цих меседжах, крім іншого, може читатися не лише заклик до якнайшвидшої перемоги над рашистами, а й якийсь натяк, що до НАТО Київ може вступити, лише врегулювавши на довгостроковій основі конфлікт із Кремлем. Про те, як можуть ці домовленості бачити на Заході недавно розповів один із провідних журналістів телеканалу CNN Фарід Захарія. На його думку, найреалістичніший спосіб закінчити війну в Україні – залишити Крим та Донбас під фактичним контролем Росії, ухваливши решту території України в НАТО і не поширювати його гарантії на спірні території.

«Жодна із сторін не має достатньо сил, щоб виграти війну, і недостатньо слабка, щоб вимагати миру. Конфлікт зайшов у глухий кут», - констатує Захарія. Зі свого боку, голова Офісу президента Андрій Єрмак зазначивши, що Київ не сприймає жодних «слизьких» планів та пропозицій, повторив тезу про те, що ключова мета України – вийти на кордони 1991 року.

До речі, тут дуже важливо відзначити, що останнім часом росіяни гіперактивно розганяють у Європі тезу, що Україна, мовляв, не здатна протистояти РФ, а міжнародна допомога використовується неефективно. А отже – треба терміново домовлятися про «мир», причому на умовах Кремля. У цій ситуації очевидно, що нашій владі необхідно більше працювати саме на західну аудиторію, акцентуючи на успіхах Києва та розбиваючи вщент московські наративи. Важливо, коли на Заході виходять інтерв'ю з нашими військовими та силовиками. Наприклад, британська Independent днями опублікувала інтерв'ю з головою СБУ Малюком, де він чітко та доказово говорить про ефективність України у боротьбі з путінською Росією. Подібні сигнали необхідно надсилати регулярно, тому що вони з одного боку демонструють широкій західній аудиторії, що ми воюємо не лише за Україну, а й за безпечне майбутнє всього цивілізованого світу, а з іншого боку можуть посилити військову підтримку нашої країни, оскільки аргументи про ефективне проведення спецоперацій проти ворога – більш ніж вагомий аргумент для міжнародних партнерів.

Читайте також: Україна налагодила серійний випуск БПЛА для ударів по російських тилах