Домашня самоізоляція: п'ять правил підбору книг і фільмів для читання і переглядів

Правило перше, воно ж саме несподіване - не орієнтуватися на світову класику. Одним з наслідків домашньої самоізоляції неминуче буде почуття компенсації за незручності. Тобто, в загальних рисах, «якщо вже я сиджу вдома, то повинен отримати з цього максимальну користь. Наприклад, нарешті прочитати кращі класичні твори світової літератури, на які у мене раніше ніколи не вистачало часу».

Так ось, цей почин, за рідкісними винятками, абсолютно марний. Ні «Іліаду» Гомера, ні «Божественну комедію» Данте, ні десятки інших шедеврів світової літератури не зрозуміти без солідної літературознавчої підготовки. Це не означає, що таке розуміння недосяжно в принципі (і інтернет з посібниками допоможе) - просто на нього потрібно багато часу. Якщо витрачати на кожен такий літературний пам'ятник мінімум тиждень, а просто пробігти текст, ніби детектив - значить, підсумком, швидше за все, буде здивування «і що в цьому взагалі знаходять?»

Правило друге, майже настільки ж несподіване - не орієнтуватися на загальноприйняті списки «найкращого», «найвидатнішого» і т.д. Пояснимо на прикладі популярних списків типу «100 кращих фільмів за історію світового кіно». Справа в тому, що складають їх або історики кіно або, в кращому випадку, діючі кінематографісти. Але в обох з цих випадку це люди, роками занурені в світ кіно, «хворі» ним.

Для кінознавця, наприклад, обов'язкове знання, що знамените «Обличчя зі шрамом» з Аль Пачіно в головній ролі є ремейком фільму 1932 го року, де головну роль грає легендарний актор тих років Пол Муні. Кінознавець навіть може стверджувати (часто просто з снобізму), що оригінал краще повторення. Але для звичайного глядача фільми 30-х років, нехай навіть це шедеври, виглядають застарілими - актори тоді грали по-іншому, оператори знімали по-іншому і т.д. І, швидше за все, після перегляду залишиться таке враження, як після побіжного прочитання гомерівської «Іліади» - за що «це» хвалять?

Правило третє - не втрачати даремно часу. Візьмемо для прикладу знову фільми. Якийсь любитель кіно може вирішити - ну вже тепер, коли я вдома, подивлюся, нарешті, все стрічки режисера, якого вже багато років хвалять кіномани. Наприклад, Пітера Грінуея. Або Девіда Кроненберга. Або ще кого-небудь.

Тут проти самого наміру заперечити не можна. Інша справа, що якщо вже перший переглянутий фільм такого режисера не сподобався, не треба над собою знущатися і змушувати себе дивитися другий і третій за принципом «він - загальновизнаний геній, а я - дурень, тому треба вникати». Нікуди «вникати» тут не треба, просто це не ваш режисер (з письменниками, до речі, те ж саме), і треба переходити до наступного пункту в списку. Адже карантин не триватиме вічно, значить, треба використовувати домашню ізоляцію з максимальною користю.

Правило четверте - не плутати дозвілля з навчанням. Тут все просто - див. пункт перший. Дивитися і читати треба те, що приносить позитивні емоції. Якщо подобаються, наприклад, комедії з П'єром Рішаром, варто переглянути саме їх, а не трагедії Інгмара Бергмана. Але тут, втім, кожен повинен вирішити для себе сам.

Нарешті, правило п'яте - будь продуктивним. Треба розуміти, що активна творчість розвиває мозок набагато сильніше, ніж пасивне споглядання. Наприклад, якщо ви трохи малюєте, то, за великим рахунком, для саморозвитку корисніше побільше малювати під час домашньої самоізоляції самому, ніж віртуально подорожувати по світовим музеям, які зараз відкрили в інтернеті такі маршрути.

Ну а Lenta.UA в найближчі дні все-таки запропонує кілька таких «домашніх списків». Але не директивних, а суто ознайомлювальних. Наприклад, авторів-засновників сучасного детектива. І це не Едгар По або Конан Дойл.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Фото: Pinterest