Депутатська недоторканність за двері, а вона у вікно - екс-нардеп Борис Беспалий

Учора 291 голосами «за» парламентарії зробили остаточний крок на шляху до скасування власної недоторканності. Нардепи внесли правки до Кримінально-процесуального кодексу (КПК), а також регламент Верховної Ради в пунктах, що стосуються процедури слідства щодо власників мандатів. З початку 2020 року ці фірми позбавляються недоторканності, про що вже раніше були внесені зміни до Конституції, а в середу, 18 грудня були затверджені норми, які регламентують безпосередньо механізм їх кримінального переслідування.

Це вже викликало дискусію в політичних колах. Мовляв, недоторканність-то - несправжня. Справа в тому, що після набуття законом чинності, рядовий слідчий не зможе відкрити кримінальне провадження проти того чи іншого нардепа - це прерогатива лише обласних прокурорів - та й то в разі, якщо своє «добро» дасть Генпрокуратура. Тобто фактично всі справи проти парламентаріїв буде в ручному режимі курирувати генпрокурор - «стовідсоткова людина» господаря Банкової.

Читайте також: Зеленський запропонував посилити запобіжний захід для підозрюваних у корупції

Ще один нюанс: тепер заарештувати майно депутата не можна буде, не попередивши його самого про майбутній суд. Що перешкодить нардепу після повідомлення «органів» гранично оперативно переписати майно на рідних і близьких - питання риторичне.

Ще одне «ноу-хау» стосується захисту нардепів від політичних переслідувань. Зараз ця норма передбачає, що народного обранця не можна карати за результати голосування і висловлювання в парламенті за винятком образи чи наклепу. У новому законі цей вид імунітету прописаний ширше. Тепер депутати також не нестимуть юридичну відповідальність при здійсненні депутатських повноважень, тобто - протягом усієї каденції.

Про те, чи дійсно законодавчі нововведення позбавляють депутатів колишніх привілеїв перед обличчям слідства і Феміди, Lenta.UA поговорила з парламентарієм Верховної Ради кількох скликань Борисом Беспалим.

- Критики чинної влади говорять, що зняття недоторканності - це не більше ніж гра на публіку: мовляв, в законодавстві є маса лазівок, де-юре зберігають імунітет. Чи згодні?

- Особисто я вважаю, що якщо вже недоторканність вилучили з Конституції як клас, то просто нелогічним є введення такого нового поняття як особливий порядок притягнення депутатів до відповідальності. Що і було зроблено по факту.

Розумію, що на депутатів може здійснюватися тиск. Але і на журналістів, наприклад, теж може. Давайте, тоді введемо закон про особливий порядок притягнення журналістів до кримінальної відповідальності, чому ні?

Я до того, що якщо ми говоримо про те, що народний депутат притягується до відповідальності на загальних підставах, то потрібно зробити їх дійсно загальними, як для всіх людей, а не з якимись там ексклюзивними особливостями.

- Тобто, говорити про реальне, а не декоративне зняття з парламентаріїв горезвісного імунітету, не доводиться...

- Так, оскільки всі ці норми про недоторканність є в регламенті, законі «Про статус народного депутата», в Кримінально-процесуальному кодексі і навіть в Кодексі адміністративних правопорушень, оскільки слово «арешт» у нас є дуже неоднозначним. Тому, якщо вже ступили на цей шлях, то було б логічно йти до кінця.

- Опозиція наполягала на одночасному знятті недоторканності з нардепів і президента. Це була обґрунтована ініціатива?

- На мій погляд, прагнення зняти все з усіх і відразу - це ні що інше, як спроба все завалити. Прийняли закон про зняття депутатської недоторканності? Реалізуйте його до кінця. До речі, суддів теж необхідно повністю позбавити недоторканності. А ось що стосується президента, то це - абсолютно інша ситуація, яку, я вважаю, слід обговорювати в суспільстві. Президент не може нікому делегувати свої повноваження, багато які з них вкрай важливі, без них держава просто зупиниться. Президент - один, а ось депутатів багато. Витягли одного з колоди і що, щось зміниться?

- У прийнятому вчора законі, що стосується недоторканності парламентаріїв, йдеться, що депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування, висловлювання в парламенті та його органах за винятком нанесення образ та наклеп. Так було і раніше, але має залишатися?

- Справа в тому, що 80 стаття про недоторканність складалася з трьох частин. Дві з них вилучили, а ту, яку ви процитували - залишили. Але що смішно: ні образ, ні наклепу зараз немає в Адміністративному та Кримінальному кодексах - вони декриміналізовані. А що стосується висловлювань, то це правильно. Депутат має право на думку, тут не може бути злочину, якщо його слова, звичайно, не супроводжуються іншими діями. Про голосування я взагалі мовчу. Депутат не повинен відповідати за будь-який результат голосування. Тим більше, що якщо питання виноситься на голосування в сесійний зал, він же не може бути злочинним, правильно?

- Раніше, щоб притягнути до відповідальності парламентаріїв, будь слідчий орган передавав матеріали розслідування в ГПУ. Генпрокурор вивчав матеріали і подавав подання на зняття недоторканності, притягнення до кримінальної відповідальності і арешт до Верховної Ради. Далі нардепи голосували за кожним з пунктів. Після цього суд міг обрати запобіжний захід підозрюваному власнику мандата. Нова норма скорочує процедуру. Ініціювати розслідування зможе тільки генпрокурор або в.о, його заступники та прокурори не нижче обласних. Вони ж оголошують про підозру і звертаються до суду. З іншого боку, тепер у інших слідчих органів, крім ГПУ, більше не буде можливостей проводити розслідування щодо депутатів. Виходить, питання недоторканності депутатів став монополією генпрокурора - креатури президента. Така собі керована «зверху» недоторканність, чи не так?

- Знаєте, як можна описати ситуацію, що склалася? Недоторканність викинули за двері, а вона повертається через вікно. Насправді, всі ці рухи тіла - це, звичайно ж, спроба зберегти недоторканність під будь-яким видом. Раніше був анфас, тепер профіль, але суть та ж. І це говорить про нещирість нинішнього складу Верховної Ради, як, втім, і їх всіх попередників. Я вже тридцять років стежу за Радою і ситуація анітрохи не змінилася: депутати завжди намагалися зберегти власну недоторканність, тоді як люди хотіли, щоб вона була скасована.

Взагалі, у нас завжди діяло неписане правило корпоративної солідарності: своїх не здавати. Судячи з підходів нинішніх парламентаріїв до питання власного імунітету, це правило як і раніше продовжує діяти.

- Чому, як ви вважаєте, з року в рік тема депутатської недоторканності не втрачає актуальності і як і раніше залишається затребуваною в суспільстві?

- Перш за все, тому, що люди і, треба сказати, небезпідставно, вважають, що Верховна Рада переповнена правопорушниками. Крім усього іншого, ще й електронні декларації підлили масла у вогонь. Суспільство побачило, що люди, які все життя пропрацювали на державній службі, є мільярдерами...

Подивимося, як зміниться ситуація після прийняття закону про зняття недоторканності, але по-моєму, не зміниться зовсім нічого. На сьогодні ситуація виглядає так: в одних моментах недоторканність посилили, у інших - послабили, але в цілому її зберігають.

- Тобто, за великим рахунком, це законодавчі зміни задля задоволення суспільного запиту «для галочки»?

- Можна і так сказати, оскільки зміст залишився колишнім, змінилася форма. Але, знаєте, у мене складається стійке враження, що Зеленський все більше еволюціонує в Кучму-6. У нас уже було п'ять Кучм, тепер ось, схоже, отримали шостого і далі все піде по колу. Все теж бажання контролювати всіх і вся...

- Позбавлення недоторканності при відсутності закону про опозицію несе в собі реальні ризики для опонентів влади?

- Загроза розправи над опозицією, безумовно, існує. Але справа в тому, що за тридцять років депутати так і не змогли довести потребу в своїй недоторканності. Навпаки, багатьма своїми діями вони тільки підвищували суспільний запит на її зняття.

Простих рішень в нашій ситуації немає, але я думаю, що прийняття закону про зняття недоторканності навіть у такому вигляді - все ж краще, ніж її збереження.

- Зняти депутатську недоторканність можна було і раніше в індивідуальному порядку за поданням відповідних структур...

- Насправді, ця система індивідуального позбавлення імунітету не спрацьовує. Більш того, в законодавстві, яке діяло ще рік тому, був справжній замкнутий круг. З одного боку, не можна було залучати у кримінальній справі без згоди Верховної Ради. З іншого боку, не можна було збирати докази для того, щоб цю справу відкрити без схвалення Верховною Радою. Тобто, не було права, наприклад, стежити за депутатом і проводити інші слідчі заходи і так далі.

- САП і НАБУ звернулися до президента з проханням ветувати антинедоторканий закон, мовляв, він встановлює диктатуру ГПУ. Це обгрунтовано?

- Позиція органів, які ви назвали, гранично ясна. Вони прагнуть до максимальної автономії. За великим рахунком, я вважаю, що на тому рівні, на якому було правопорушення, має і відкриватися справа. Навіщо тут винаходити велосипед? А то, як депутати крутять і каламутять до законодавства про скасування власного імунітету, свідчить тільки про одне: вони не хочуть недоторканності. Поки у нас буде діяти принцип безвідповідальності для «обраних», до тих пір суспільство і буде стурбоване проблемою депутатської недоторканності. Люди повинні переконати, що у нас беззаперечно діє правило: винен - відповідай. А зараз, що? Під фанфари відкривають справи, а потім тихенько спускають їх на гальмах...

Наталія Ромашова

Читайте також: НАБУ і САП закликали Зеленського ветувати закон про зняття недоторканності з нардепів