День незалежності: як Україна проходить тернистий шлях до свободи

Боротьба українців за свою державу триває сотні років. І навіть після здобуття незалежності 1991-го, це дербі не припинилося. Країні довелося довго і болісно позбавлятися радянського минулого, буквально через терни просуватися вільно обраним, демократичним шляхом у європейському напрямі. За останні 30 років українська політика, дипломатія, бізнес та соціум суттєво зрушили у напрямку змін та оновлення, поступово оговталися не лише від «совкової» мішури, а й від нав'язливих обіймів північного сусіда. І, нарешті, на 31-й рік, коли українська земля затремтіла від російських бомб і ракет, коли почали гинути не лише воїни, а й мирні люди Україна фізично та ментально відірвалася нарешті від «братського народу».

За відродження власної держави українці боролися після занепаду Київської Русі та поглинання Галицько-Волинського держави Польським королівством та Великим князівством Литовським. Повстання козаків та селян, національно-визвольна війна на чолі з Богданом Хмельницьким – трагічні сторінки історії України, які, на жаль, не стали початком її незалежності. Однак на початку XX століття українці отримали свій шанс на суверенність, коли після світової війни європейські держави суттєво послабшали. Однак на той час суспільству та політичним силам дуже не вистачало єдності. А через події 1917 року цей розкол ще більше заглибився. У результаті західні області сучасної України перебували у складі Угорщини, Румунії, Польщі та Чехії. А решта – «під крилом» Російської імперії. У грудні 1922 року більшовики захопили владу і було створено Радянський Союз. Втім, як і інші республіки УРСР мала лише формальний суверенітет. Наприкінці 1980-х ситуація почала змінюватися. Радянська імперія занепадала. Переломним виявився 1990 рік, коли у червні українські парламентарі почали працювати над Декларацією про державний суверенітет. Прийняли її, нагадаємо, 16 липня 1990 року.

Читайте також: Мир до незалежної України прийде лише з перемогою, - Зеленський

24 серпня 1991 року Олександр Мороз, Леонід Кравчук та Ігор Юхновський виступили на термінових зборах українського парламенту. Увечері цього ж дня було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Пізніше вже покійний Леонід Кравчук став ініціатором Всеукраїнського референдуму. 1 грудня 1991 року відбулося голосування, яке показало, що понад 90% українців висловлюють згоду з Актом. Невдовзі після цього Україна почала отримувати визнання інших країн світу.

У перші роки незалежної України представники колишньої радянської компартії, забороненої у 1991 році, мали велику підтримку населення, про що наочно свідчили результати тогочасних виборів. У період з 1990 до 1994 року спадкоємці Ілліча були представлені у Верховній Раді як фракція «За радянську суверенну Україну» (так звана Група 239). Але вже 1993 року «червоні» зареєстрували Комуністичну партію України та проголосили її правонаступницею радянської компартії. Конституційний суд це заперечував, але попри все Компартія зміцнювала свої позиції на політичній арені. Буквально після кожних парламентських виборів комуністи мали власну фракцію у Верховній Раді, а їхній незмінний лідер Петро Симоненко, який, з моменту повномасштабного російського вторгнення, подейкують, живе з сім'єю в розкішній іспанській віллі, чотири рази брав участь у президентських виборах.

Політична риторика КПУ повністю виключала прозахідний курс розвитку України, зберігаючи ностальгію за радянським минулим. Але потім відбулася ціла низка важливих подій: Революція гідності, анексія Криму та зростання напруженості на Донбасі. Окремі діячі КПУ взяли участь в акціях із захоплення влади у містах на сході України. Це стало підставою для розпуску фракції комуністів у парламенті у 2014 році та заборони діяльності цієї політсили у 2015-му.

Після ухваленого 1992 року закону «Про об'єднання громадян» кількість політичних партій в Україні суттєво зросла. Тут слід зазначити, що платформу для багатопартійності значною мірою підготував Народний Рух, заснований у 1989 році, який став уособленням опозиції до радянської політичної системи. Оскільки поодинці партіям було важче здобути владу, вони утворювали блоки для участі на виборах. Однак невдовзі ВР схвалила закон про вибори, який забороняє участь блоків політичних партій на парламентських виборах. Мабуть, після цього в Україні почала складатися реальна багатопартійність із найширшим ідеологічним спектром...

Починаючи з 1991 року в Україні змінилося шість президентів, 16 прем'єр-міністрів та дев'ять скликань Верховної Ради. А ще за цей час відбулася остаточна світоглядна зміна та вибір проєвропейського курсу розвитку нашої держави.

Повномасштабне вторгнення РФ на територію України як ніколи об'єднало людей та політиків. Війна з путінською Росією наочно продемонструвала, що ми можемо любити чи не любити свою владу, можемо сваритися та сперечатися, але ніхто ззовні не має права вказувати, як нам жити. Ніхто не має права вриватися в наш будинок і все тут знищувати, жорстоко вбиваючи мирних громадян. Про унікальне єднання наших співгромадян сьогодні знає весь світ, що в унісон аплодує воюючій Україні…

Більшість українців зараз подякують ветеранам російсько-української війни. Половина відчувають гордість, а понад 95% довіряють ЗСУ. Такими є результати одного з недавніх опитувань соціологічної групи «Рейтинг». Її керівник Олексій Антипович звертає увагу, що нині пересічний українець не готовий думати про вибори. У полі зору – Збройні Сили України, влада – саме президент, і самі українці, котрі на горизонтальному рівні всіляко допомагають один одному як у країні, так і за її межами. До речі про це. Сприйняття України у світі багато в чому залежить від роботи на дипломатичному фронті. З огляду на те, що знали про нашу країну з початку незалежності, через яку призму оцінювали на міжнародному рівні та з яким інтересом ті ж зарубіжні мас-медіа ставилися до наших подій, і порівнюючи це з нинішньою війною та її висвітленням у світі, можемо побачити різкий контраст.

Близько полудня 24 лютого – дня повномасштабного вторгнення Україна розірвала дипломатичні зв'язки з Російською Федерацією, а далі на дипломатичному фронті розпочалася боротьба. Посли Андрій Мельник у Німеччині, Оксана Маркарова у США, Василь Боднар у Туреччині, Сергій Корсунський у Японії, Ігор Осташ у Лівані та багато інших зробили та роблять великий внесок у перемогу України над агресором. Очевидно, то на нинішньому етапі великої війни в українських дипломатів чергова місія зробити так, щоб світ не втомлювався і не забував про те, що буквально біля воріт Європи лунають вибухи, здригається земля, гинуть люди і фактично знищується ціла нація.

Одне з недавніх опитувань Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показало, що 85% населення України вважають себе передусім громадянами своєї країни. Тоді як у лютому 2022-го цей показник становив трохи більше 64,5%. Також після повномасштабного вторгнення РФ різко погіршилося ставлення українців до держави-агресора – нині таких 92%.

Очевидно, що в умовах воєнного стану життєво необхідний запуск потужного економічного фронту, адже без економічної активності неможливе повноцінне функціонування держави у такий складний час. І український бізнес за умов війни не лише шукає можливості для виживання, а й працює на перспективу. Новий досвід навчив підприємців швидше адаптуватися, переорієнтуватися та приймати рішення. До речі, понад 90 відсотків іноземних компаній продовжують бізнес в Україні всупереч війні, а це теж багато про що говорить.

Загалом, горезвісні «три дні», які відводили Україні, починаючи з 24 лютого, переросли у тривалу, потужну збройну відсіч цинічному у всіх сенсах агресору. Своєю мужністю, незламністю, неймовірною жагою до життя та збереження свого народу та своєї незалежності Україна без перебільшення вразила весь цивілізований світ. Віра в себе, і в першу чергу, віра у ЗСУ, живить кожного з нас, підтримує, надихає, розставляє пріоритети та спонукає діяти виключно так, як це потрібно для нашої перемоги. Звісно, попереду ще чимало викликів. Але є стійка надія, що і український політикум, і український соціум, загартовані роками злетів та падінь, готові до цього...

Читайте також: РФ продовжує обстрілювати міста, вбивати та калічити українців