Червона ганчірка для Путіна: чи допоможе НАТО виграти Україні війну

Днями очільник парламентських «слуг» і колишній глава української делегації на переговорах з російськими представниками Давид Арахамія заявив про те, що ще навесні 2022-го, тобто на зорі путінської «спецоперації», Росія обіцяла закінчити війну проти України, якщо Київ погодиться не вступати у НАТО.

«Щоб ми прийняли нейтралітет – це була найбільша для них справа. Вони готові були закінчити війну, якщо ми візьмемо, як Фінляндія колись, нейтралітет і дамо зобов'язання, що не вступатимемо до НАТО», - наголосив нардеп.

Читайте також: Столтенберг назвав умову вступу України до НАТО

Окремо він наголосив, що це було ключовим пунктом, і російська делегація «до останнього сподівалася, що дотисне Україну до підписання такої угоди». За словами Арахамії, українська сторона відмовилася від цього через дві причини. По-перше, для цього потрібно було змінити Конституцію країни, оскільки в ній закріплено прагнення України вступити до Альянсу. По-друге, недовіра до російської сторони, що та виконає угоду, - це можна тільки зробити, якщо є гарантії безпеки. Лідер пропрезидентської фракції також додав, що прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, який прибув тоді до Києва, порадив Україні нічого не підписувати і «просто воювати».

Наші ЗСУ, як відомо, відчайдушно і самовіддано воюють ось уже майже два роки. Своя «битва» відбувається і на дипломатичному фронті, зокрема, за місце нашої країни під парасолькою НАТО. І якщо говорити про перспективи в цьому напрямку, то на сьогодні вони видаються вельми туманними. Принаймні, такий висновок випливає з озвученої в понеділок, 27 листопада, заяви генсека Альянсу Йєнса Столтенберга. Учора в Брюсселі він, серед іншого, підкреслив, що, по-перше, основним завданням НАТО залишається підтримка нашої з вами країни, але без залучення до прямої війни з РФ, а по-друге, «Україна стане членом НАТО тільки після війни, і якщо здійснить реформи».

Важливо відзначити, що Єнс Столтенберг вважається, якщо так можна сказати, проукраїнським генсеком. Але при цьому жодних відчутних євроатлантичних зрушень на шляху Києва до Альянсу за його головування не було. І тут слід нагадати, що Столтенберг «керує» в НАТО ще з 2014 року. Він був настільки гнучкою і компромісною фігурою, що Альянс кілька разів продовжував його повноваження.

Спочатку екс-прем'єр Норвегії мав піти у відставку у 2018 році, проте тоді вирішили не шукати йому заміни і двічі по два роки продовжували його повноваження. У 2022 році Йєнс Столтенберг, як він і сам заявляв, вже точно мав піти, проте не так сталося, як гадалося: через повномасштабне вторгнення РФ в Україну його знову попросили не залишати займаний пост. Цього року історія повторилася, правда з умовою, що восени-2024 у НАТО «залізно» з'явиться новий генсек.

В експертно-політичних кулуарах дедалі частіше говорять про те, що саме членство України в Північноатлантичному Альянсі раз і назавжди зупинило б російську агресію. І деякі аналітики вважають, що такий шанс Київ може отримати вже наступного року – саме після того, як посаду генсека НАТО обійме нова людина. До речі, незважаючи на те, що повноваження Єнса Столтенберга закінчаться 1 жовтня 2024 року, в НАТО вже сьогодні стрімко набирає обертів боротьба за пост генсека. Так, про свої амбіції очолити Альянс вже оголосили прем'єр Нідерландів Марк Рютте, глава уряду Естонії Кая Каллас і міністр закордонних справ Латвії Криш'яніс Каріньш.

Як повідомило нещодавно агентство Bloomberg, серед цього тріо саме пан Рютте, користується найбільшою популярністю у союзників. Той факт, що "Рютте - явний фаворит", європейські чиновники та дипломати підтвердили також у розмовах off the records з виданням Politico.

Подейкують, що його кандидатуру проштовхує президент Франції Емманюель Макрон, у якого з ним склалися тісні особисті стосунки. Крім того, як пише Politikо, «у Брюсселі визнають, що цей кандидат встиг заручитися підтримкою високопосадовців США та Німеччини».

«Утім, підтримка з боку США поки що досить хитка. Найбільше невдоволення постать Марка Рютте викликає серед американських законодавців. У Конгресі США впевнені, що пан Рютте – поганий приклад для наслідування, адже за 13 років на чолі Нідерландів він так і не зміг довести витрати королівства на оборону до 2% ВВП. Ще в 2014 році Чак Хейгел, який на той час обіймав посаду міністра оборони США, закликав країни блоку нарощувати свої оборонні бюджети, оскільки Альянсу належить мати справу з Росією, яка, за його словами, стояла біля порога НАТО. Його заклик тоді і ліг в основу мети для кожного довести витрати на оборону до 2% ВВП. Йєнс Столтенберг у 2014 році визнавав, що цьому показнику на той момент відповідали лише три держави: США, Греція та Великобританія. Нідерланди ж 2014 року витрачали на оборону лише 1,15% ВВП. Не вдалося досягти показника і 2023-го – цього року він становитиме 1,7%. У 2024 році королівство пообіцяло витрачати на оборону 2,03% ВВП, а в 2025-му - 2,01%», - констатує Politiko, резюмуючи, що така млява позиція пана Рютте у досягненні ключової для НАТО мети «не додає його кандидатури балів».

На цьому тлі досить перспективно виглядає заявка глави естонського уряду Каї Каллас, яка нещодавно, перебуваючи у Вашингтоні, публічно заявила про амбіції очолити Північноатлантичний Альянс. У контексті вищенаведених цифр щодо «оборонки», слід зазначити, що офіційний Таллінн уже витрачає на цю статтю 2,8% ВВП. Тобто за цим критерієм пані Каллас – явно прохідний кандидат.

Буквально днями про свої амбіції очолити НАТО заявив також глава МЗС Латвії Криш'яніс Каріньш, який пообіцяв зробити внесок у розвиток Альянсу, «спираючись на чітке розуміння російської загрози, тверду позицію щодо України та доведений досвід побудови міжнародного консенсусу».

Незважаючи на те, що саме поки що діючий голландський прем'єр зараз вважається фаворитом, у Кріш'яніса Каріньша, як, втім, і у Каї Каллас є спільна перевага. Справа в тому, що частина союзників по Північноатлантичному Альянсу дотримуються думки, що на тлі розв'язаної путінською Росією війни проти України непоганою ідеєю було б віддати посаду генсека НАТО представнику країни зі східного флангу Альянсу. Цю ідею, судячи із заяви Politico постпреда України при НАТО Наталії Галібаренко, вітають і в Києві.

Утім, як зазначило у розмові з Lenta.UA, джерело, близьке до вітчизняного МЗС, «насправді не все так однозначно, оскільки в Західній Європі думка зробити лідером НАТО представника Східної Європи і тим більше когось із країн Балтії не користується схваленням».

«Не секрет, що західні члени Альянсу з моменту повномасштабного вторгнення РФ в Україну постійно піддаються послідовній критиці балтійських республік за недостатню підтримку України і страх зайвий раз викликати роздратування у Росії. До того ж деякі гравці в Західній Європі побоюються, що призначення в Брюссель східноєвропейського політика може сприйняти Кремль як ескалаційний сигнал. Адже саме ескалації, навіть у процесі надання, скажімо відверто, дозованої військово-фінансової допомоги нашій країні, намагаються максимально уникнути деяких наших стратегічних союзників, зокрема США», - зазначає співрозмовник.

У канву його висловлювання чітко вписуються ключові тези, викладені у статті журналу Newsweek. У публікації, зокрема, зазначається, що з початку великої війни в Україні шириться думка, що США надають Києву достатньо військової допомоги, щоб вижити, але недостатньо, щоб перемогти. Автори публікації зазначають, що таку позицію Вашингтона можна пояснити побоюванням, що стратегічна поразка Кремля в Україні може призвести до хаосу в межах російських кордонів, можливо, до відставки президента Володимира Путіна, жорсткої регіональної боротьби за владу та ризиків, пов'язаних зі зброєю масового знищення. «На тлі зростання загрози з боку Китаю така «євразійська анархія» створить для Білого дому багато нових проблем, зазначає Newsweek.

Проте українці травмовані колективною нездатністю Заходу притягти Путіна до відповідальності, починаючи з 2014 року, пише видання, вони також розчаровані нездатністю виконати гарантії безпеки, надані Україні Будапештським меморандумом 1994 року, згідно з яким Київ відмовився від ядерної зброї радянських часів. Проте Київ не може продовжувати війну без підтримки Заходу, особливо США, зазначає видання.

«Ситуація вимагає всебічної переоцінки нинішньої стратегії як з боку України, так і її партнерів», - констатують Річард Хаас і Чарльз Купчан з аналітичного центру Council on Foreign Relations. Обидва аналітики заявили Newsweek, що ні Україна, ні США ще не досягли цього моменту. При цьому, на думку професора Купчана, Росія вже зазнала глибокої стратегічної поразки: «Путін втратив Україну. Ми це знаємо. І тепер питання полягає в тому, чи він отримає втішний приз, утримуючи якийсь відсоток української території». Купчан вважає, що Україна та Захід мають планувати «довгу гру». Він наводить приклад Естонії, Литви та Латвії і нагадує, що у 1985 році майже ніхто не вірив, що вони будуть незалежними демократіями та членами НАТО. «Усі говорять про те, що Путін перечекає Україну та Захід, ведучи війну на виснаження. Я гадаю, що ми вже перевернули ситуацію. Ні, це ми його перечекаємо», - підсумував експерт.

Читайте також: Окупанти готують нову хвилю депортації українських дітей