Боротьба за кращі умови праці залишила британців без роботи

Перефразовуючи репліку найзнаменитішої у світі шекспірівської п'єси «щось трапилося в датському королівстві», зауважимо, що, видно, якісь корінні зрушення відбуваються зараз у Старому Світі, якщо поспіль вийшли дві книги, які розповідають, що в наймогутніших європейських державах нібито почався занепад . Днями ми дізналися від швейцарського професора, що Німеччина перестає бути соціальною державою, а сьогодні британський письменник розповідає, як Британія перестала бути великою. (До речі, Шекспір також був британцем і писав, звичайно, не про Данію, а про свою країну). 

Щоправда, є тут одна істотна відмінність. Німеччина, хоч і перестає бути соціальною державою, але залишається «майстернею Європи», а то й світу, перейнявши це почесне звання від Британії, яка носила його ще не так давно. При цьомуThe Gardian, розповідаючи про книгу Гамільтона-Патерсона «Що ми втратили: демонтаж Великобританії», підкреслює, що це не стільки аналітичні роздуми на тему, чому Британія перестала бути провідною промисловою країною, скільки яскрава розповідь про те, якою вона була в цій ролі.

Автору книги зараз 77 років, і він пам'ятає ті часи, які нинішні навіть 50-річні фінансисти з лондонського Сіті вже не застали. Часи, коли в небі літали британські літаки, а по вулицях їздили автомобілі британського виробництва. Тепер же в Британії, пише він, вважають за краще не робити складні машини, а обслуговувати та ремонтувати їх (але вже чужого виробництва), експортувати не автомобілі, а знання й навички.

Що краще або гірше, те, що було, або те, що є зараз, Гамільтон-Патерсон судити не береться - просто, тим більше, що він за професією не економіст, а письменник, розповідає про колишні часи. Разом з тим, автор книги не ідеалізує їх. Наприклад, він цитує в своїй книзі журнальну статтю «Робота для Форда», де описуються умови роботи в автомобільній промисловості 60-х років. Робітник міг відійти в туалет від конвеєра максимум на 6 хвилин. Якщо хтось на робочому місці втрачав свідомість, бригадир кричав на інших, щоб вони продовжували працювати, а потерпілий так і залишався лежати в очікуванні медиків. 

Не дивно, що за таких умовах праці, пише Гамільтон-Патерсон, робітники боролися за свої права. І тут же називає профспілкові рухи однією з причин втрати Британією своєї величі. Ще у нього в списку цих причин - британський снобізм (працювати в банківському офісі набагато приємніше і престижніше, ніж в заводському цеху), здатність витрачати десятиліття на прийняття і виконання важливих інфраструктурних рішень, поганий менеджмент і невдала політика уряду. 

У тому числі - політика уряду в сфері приватизації, де, на думку автора, бездумно розпродавалися іноземним покупцям британська промисловість і нерухомість. Резюме Гамільтона-Патерсона - ми втратили колишню Британію, яка ніколи не повернеться, тому що занадто багато чого з того, що було британською особливістю й унікальністю, пішло з молотка за готівку, які давно зникли в чорній дірці державного боргу.

Тож цю книгу можна прочитати  і як розповідь про помилки (точніше, про те, що вважає помилками автор книги), які не варто повторювати. Ось тільки, як показує історія, на відміну від популярної приказки, ніхто ніколи на чужих помилках нічому не навчився.