Артист, який отримав російське громадянство, ще раз продемонстрував неадекватність

Спочатку кар’єра Сергія Полуніна складалася стандартно для майбутньої балетної зірки. Він народився в Херсоні і вже з чотирьох років займався в херсонській гімнастичній спортивній школі, мріючи стати в майбутньому олімпійським чемпіоном. У вісім років перейшов до херсонської танцювальної школи, щоб підготуватися до вступу в знамените Київське хореографічне училище. У дев'ять років став його учнем, у дванадцять – призером Міжнародного конкурсу імені Сергія Лифаря, а в тринадцятирічному віці за підтримки фонду Рудольфа Нурієва переїхав до Лондона, щоб вчитися в лондонській Школі сучасного балету. У 17-річному віці став артистом лондонського Королівського балету, а в 19 – наймолодшим прем’єром в історії цієї трупи.

Здавалося б, ідеальна кар’єра. Однак потім у Полуніна щось пішло не так. Уже через три роки прем’єр Королівського балету покинув Лондон, щоб стати артистом двох російських балетних труп – Московського музичного театру імені Станіславського і Немировича-Данченка і Новосибірського театру опери та балету. Перетворитися з балетного прем’єра лондонського Королівського балету в прем'єра балетної трупи в Новосибірську – не найлогічніший крок. І пояснити його можна двома обставинами – або у Полуніна щось перестало виходити в танці, або щось не заладилося в голові.

Утім, можливі обидва варіанти одночасно, оскільки артист, який попросив російське громадянство, розповів журналістам, що зробив на грудях татуювання із зображенням Володимира Путіна, щоб «перекинути на себе частину негативної енергетики, якою атакують російського президента». І в цей же час негативно висловився в соціальних мережах про повних людей, заявивши, що повнота – це «некрасиво» і що вона є просто наслідком ліні повної людини. І тут же відзначився гомофобними й антифеміністськими висловлюваннями. 

Якщо татуювання на Заході, де за зірками визнається право на дивацтва, ще могли стерпіти, то нападки, які є дискримінацією за статевою та фізичними ознаками, – ні. Логічно, що на днях паризька опера відкликала своє запрошення Полуніну для участі в постановці «Лебединого озера» на сцені цього театру. І це тільки початок. Дивно тільки, як цього не міг розуміти Полунін, котрий кілька років прожив у Лондоні. До речі, якщо подивитися на фото артиста, на його тілі можна помітити ще й штучно нанесені шрами, що свідчить щонайменше про крайній ступінь екстравагантності.

Утім, це не перший приклад того, як знаменитість, яка заявляє про своє бажання отримати російське громадянство, далі робить неадекватні вчинки або просто хоче таким чином якось поправити свої справи, що похитнулися. Але нічого доброго з цього не виходить. 

Французький актор Жерар Депардьє, образившись на французькі податки (вони дійсно високі для багатих), переїхав до Бельгії і демонстративно попросив російський паспорт. Однак, отримавши його, Депардьє став кидатися у своїх заявах з боку в бік, перерахував цілих сім країн, громадянином яких хотів би стати, і в підсумку надав перевагу Алжиру.

А його колега Стівен Сігал попросив російське громадянство тоді, коли його кінокар’єра пішла під уклін і актора перестали знімати навіть у фільмах, які спочатку планувалися виключно для відео, оскільки кінотеатри їх би не взяли. Надто вже очевидною була втрата спортивної форми артистом, який сильно розтовстів і постарів.