Аероребрендинг. Чому Росія впала в істерику перейменувань

І справді, здавалося б, для чого в такому поспіху - всього за два місяці - не тільки запустити, але і завершити проект такого масштабу? Особливо в умовах падаючої економіки, наростаючих санкцій і посилення міжнародної ізоляції Росії. 

Але після більш глибокого вивченні цієї історії стає зрозуміло, що це просто чергове апробовування одного з елементів гібридного управління державою. Вкидання-підтримка-розкрутка-підтримка-підключення громадських організацій-ажіотаж-підключення Путіна-ажіотаж-перший етап голосування-фінал ... 

У підсумку можна рапортувати, що зростання кількості учасників проекту з перейменування аеропортів до фіналу виріс більше ніж в чотири рази. Наблизившись до мільйона осіб. До того ж, йдеться не про безхатченків-маргіналів, а про публіку просунуту. Тих, хто користується інтернетом та мобільним зв'язком. А, значить, їхні дані можуть лягти в окрему базу даних. 

Але це припущення з розряду конспірологічних теорій. Адже йдеться не про якусь нісенітницю. Бо в світі імена відомих людей носить близько 200 аеропортів. Від аеропорту імені Джона Кеннеді в Нью-Йорку до аеропорту імені Леха Валенси у Гданську та Шарля де Голля в Парижі. Через аеропорти імені Моцарта, Шопена, Леонардо да Вінчі, Фелліні, Бен-Гуріона або Джона Леннона у Відні, Варшаві, Римі, Ріміні + Сан-Марино, Тель-Авіві і Ліверпулі ... 

Хоча не менша кількість світових повітряних гаваней залишаються вірними традиціям носити імена, пов'язані з звичайною топонімікою. 

Та й Україна теж слідує цьому тренду - зі своїми аеропортами імені Данила Галицького у Львові або імені Сікорського в Києві ... 

Просто. на відміну від Росії, ніде ще не було такого масового одночасного ребрендингу ... 

Однак здивування зникає, коли стає відомо, що за цим проектом стоїть не тільки міністр культури РФ Володимир Мединський. А й такий, куди більш знаковий персонаж російського політикуму, як митрополит Тихон Шевкунов. Він же голова Патріаршої ради з культури, Співголова Церковно-громадської ради із захисту від алкогольної загрози і член Експертно-консультативної ради при гауляйтері окупованого Криму, якого називають як духівником Володимира Путіна, так і одним із головних претендентів на пост глави РПЦ. 

Особистість досить консервативна, похмура і зловісна. Навіть на тлі одіозного патріарха Кирила. 

Що для духівника Путіна є цілком природно. 

Так ось, саме цей самий Шевкунов і підняв першим питання про те, що негоже, щоб російські літаки злітали і приземлялися з аеропортів з усталеними назвами «Бесовец» (Петрозаводськ) або Чертовіцкое (Воронеж) ... 

Але одна справа позбутися бісовщини в аеропортах двох окремо взятих міст. І зовсім інша - розмахнутися на всю країну. Вилучити з обігу звичні Пулково, Домодєдово або Шереметьєво. 

І замінити їх на Пушкіна, Ломоносова і Достоєвського. Останній, до речі нагадаємо, є ще й автором роману «Біси» ... 

Хоча куди показовіша історія з перейменуванням аеропорту міста Калінінграда, що називався до 1946 року Кеніґсберґом... Місто, між іншим, відоме тим, що там народився всесвітньо відомий філософ Іммануїл Кант. Так-так, той самий, якого так люблять цитувати інтелектуали - про "моральний закон в собі" і зоряне небо над головою. 

Викреслити його зі списку видатних кеніґсберґцев після того, як місто відійшло до СРСР, у більшовиків не вийшло. Або просто руки не дійшли. І поки Кант не потрапив в число лідерів аеропортівського ребрендингу, все було б нічого. 

У 2005 році ім'я Канта навіть отримав Балтійський Федеральний університет. 

Але тут у процес втрутився начальник штабу Балтійського флоту віце-адмірал Ігор Мухаметшин. Який, відчуваючи щось недобре, закликав військовослужбовців, а також їхніх дружин і родичів, узяти участь в інтернет-голосуванні за вибір нової назви аеропорту в Калінінграді, виступивши проти Іммануїла Канта. Він попросив "прийняти це як не тільки особисте прохання", а як "звернення Військової ради флоту та керівництва". 

При цьому Мухаметшин назвав німецького філософа "небезызвестным каким-то там Иммануилом Кантом", "зрадником батьківщини, який принижувався і повзав на колінах, щоб йому дали кафедру в університеті", а також дав оцінку його філософських праць, заявивши, що "Кант писав якісь незрозумілі книги ", які ніхто з моряків "не читав і ніколи читати не буде"... 

І ці заклики свою справу зробили - ім'я Канта аеропорту не присвоїли. А пам'ятник філософу перед університетом і його могила були облиті фарбою.

Що теж не так уже й страшно. Особливо, якщо врахувати, що почесними жителями екс-Кеніґсберґа є такі поважні люди, як глава РПЦ Гундяєв, екс-дружина Володимира Путіна - Людмила, співак Газманов або заслужений працівник рибного господарства РФ Георгій Ісаєв ... І ім'я будь-якого з них у нинішній Росії цілком могло б прикрасити назву місцевого аеропорту. Але аеропорт тепер називатиметься іменем Єлизавети Петрівни. ТОї, яка російська імператриця ... 

Це одна сторона медалі. 

Тим часом варто врахувати, що у духовної частини аеропортівського ребрендингу є ще й власне матеріальна складова. Бо за радістю з відродження історичних імен стоять гроші, які потрібно буде направити на створення свіжих образів оновлених аеропортів. Від нових неонових вивісок і дизайнерських переробок залів очікування до заміни бланків, печаток або сторінок на аеропортівських сайтах. 

Витрати це немаленькі. І, як зазначають російські експерти, вони можуть відбитися ще й на зміні вартості авіаквитків - в сторону їх подорожчання. 

Зрозуміло, що на тлі багатомільярдних розпилів, якими славна сьогоднішня РФ, фінансова складова перейменувань аеропортів не менш найгучна. Проте повністю вкладається в ще один «культурний» проект Шевкунова: будівництво в містах Росії павільйонів під назвою «Росія - моя історія». Де на великих екранах крутяться «історичні» ролики, виконані за канонами двозначності з роману Оруелла «1984». 

Проект цей географічно не менше глобальний, ніж аеропортівський - тобто охоплює простір від Владивостока до Калінінграда. 

Будівництво та обладнання цих павільйонів оплачується з держбюджету. А підряди отримують конкретні компанії, що належать конкретним людям. Знову ж правильним людям, не випадковим. 

І наостанок: не можна не звернути уваги на ще два моменти. 

Перший. У конкурсі на перейменування не брав участь аеропорт столиці Чечні міста Грозний. Хоча він має статус міжнародного. Навіть спроб не робилося. 

І момент другий - це те, що за умовами конкурсу можна було пропонувати імена комуністичних функціонерів часів СРСР. 

Так що ні Леніна, ні Сталіна, ні Берії з Брежнєвим в лонг-листах не було. 

Втім, ніхто не дає гарантії, що завтра який-небудь черговий "віце-адмірал Мухаметшин" знову не звернеться до військовослужбовців, їх дружин і родичів з відомим напівпризивом-напівнаказом.

Після чого росіяни спокійно полетять з аеропорту Ленін в аеропорт Путін з пересадкою в аеропорту Сталін ...

Тетяна Катойченко, спеціально для Lenta.UA

На заставковому фото: аеропорт Калінінграда (Кеніґсберґа) в роки, коли туди ще літали літаки українських авіакомпаній.