Адвокат Ющенка, любитель яхт та жінка із парасолькою: чим завершилися кадрові ротації у Кабміні

Сформований у березні минулого року уряд під проводом Дениса Шмигаля не має затвердженої парламентом програми діяльності, а отже, імунітету від відставки. Однак «оптовому» звільненню всього складу КМУ владна команда на чолі з президентом Володимиром Зеленським віддає перевагу точковим замінам керівників окремо взятих міністерств. Не те щоб Банкова, де-факто керуюча Кабміном, не хотіла зробити повне «перезавантаження» в КМУ. Навпаки, не секрет, що в президентському Офісі дуже навіть не проти були б повністю оновити урядовий склад, щоб таким чином «повісити всіх собак» на чиновників і поправити рейтингові позиції Зе, що похитнулися. Але все впирається у дефіцит голосів у Раді. І вчорашні голосування за призначення нових міністрів чітко продемонстрували наявність цієї проблеми, оскільки без підтримки депгруп «Довіра» та «За майбутнє», а також позафракційних нардепів, монобільшість не змогла б провести ротації в Кабміні.

Ще напередодні вчорашнього засідання ВР представники опозиційних фракцій вимагали звіту від міністрів, які через ті чи інші причини залишали Кабмін, а також просили у правлячої «Слуги народу» повідомити, за що вона звільняє міністрів, яких сама ж і призначала. Тим часом тепер уже екс-міністри про свою роботу так і не прозвітували, а в одного з них — колишнього голови Мінекономіки Олексія Любченка силовики провели обшуки в рамках кримінальної справи щодо масштабних «схематозів» у податковій сфері.
Спікер Руслан Стефанчук заявив, що всі кандидати на звільнення (а це — голова МОУ Таран, міністр ТОТ та віце-прем'єр Рєзніков, міністр економіки та перший віце-прем'єр Любченко, міністр стратегічних галузей та віце-прем'єр Уруський та міністр навколишнього середовища Абрамовський) чудово знали про голосування у Раді, але він «не може наводити міністрів за руку».

Читайте також: Зеленський, Ермак, Венедіктова та Данілов завели Резнікова до Міноборони

Як кажуть у кулуарах, президент був вкрай незадоволений роботою міністрів оборони та екології. Останнього він показово не взяв на екологічний саміт, який у ці дні в Глазго. До речі, екологічне міністерство все ще залишається обезголовленим — у Зе-команді обіцяють найближчим часом знайти заміну пану Абрамовському.

З пошуком інших претендентів на міністерські крісла, що звільнилися, проблем не виникло. Замість 66-річного Андрія Тарана, діяльність якого, і слід сказати небезпідставно, критикували опозиціонери та представники громадськості, Міністерством оборони керуватиме Олексій Рєзніков. МОУ, як відомо, — це квота гаранта Конституції і представляти Резнікова до Ради прибув особисто Володимир Зеленський.

Призначення нового міністра оборони відбувалося у декораціях політичного протистояння двох президентів – чинного та колишнього Петра Порошенка. Депутати його фракції розгорнули у залі транспаранти із докорами у бік Зеленського. Він же, ігноруючи критиків, подякував Андрію Тарану, якого сам і вмовив написати заяву про відставку, і попросив призначити Резнікова. «В умовах війни всі наші військові віддають себе армії, віддають себе захисту нашого суверенітету. Саме тому є поняття ротації. Це стосується не лише бійців на передовій. Дуже важливо міняти тих, хто віддався без залишку, новими професійними людьми, зарядженими на 100%», - зазначив глава держави.

Подейкують, що 55-річний Резніков деякий час вагався, чи варто погоджуватися очолити оборонне відомство, де попередник залишив віз і маленький візок занедбаних завдань і проблем, що накопичилися.

Відповідаючи з парламентської трибуни на питання нардепів Резніков торкнувся теми ТКГ: «Мінський майданчик залишається логістичною платформою під «нормандський формат». Там потужна українська делегація на чолі з Леонідом Макаровичем та вашими колегами — парламентарями. Ухвалення рішення президентом буде про продовження роботи цієї делегації. Скажу так – ми виконуємо комплекс заходів. Але, забігаючи наперед, згідно зі Статутом ООН, кожна держава має право на самооборону та самозахист».

Слід зазначити, що постать пана Резнікова викликала миттєву істеричну реакцію в РФ. Наприклад, відома телепропагандистка Скабеєва назвала його затятим русофобом та «галицьким націоналістом».

273 голоси «за» та Олексій Резніков став новим головою Міноборони. Своїм пріоритетом новоспечений керівник МОУ вважає людей: «Нам необхідно подивитися на Збройні сили України як на потужного роботодавця, який змагається за найкращих із найкращих у конкурентних умовах, піклується про людей з моменту вибору професії та до адаптації після служби».

Саме на людському факторі наголосив і президент України під час розмови ним, розповів Резніков. У планах – вирівнювання зарплат та грошового забезпечення, покращення харчування бійців. Саме Міноборони очікує на аудит, після чого - «підвищення якості управління, розмежування та усунення дублюючих функцій Міністерства та Збройних сил, робота над оборонним бюджетом».

Олексій Резніков – відомий в Україні та за її межами адвокат. Серед постійних клієнтів його юридичної фірми є Савік Шустер, ФК «Металіст», корпорація «Інтерпайп» зятя Кучми Віктора Пінчука. Новий голова Міноборони – уродженець Львова, дипломований юрист. Втім, працювати Рєзніков почав задовго до отримання диплому. До 1990 року працював фрезерувальником, а згодом – санітаром в обласній лікарні. 1991-го став співзасновником компанії, а потім керівником компанії «Галицькі цінні папери».
1994 року після атестації та сертифікації у Львівській колегії адвокатів Олексій Рєзніков отримав дозвіл займатися адвокатською діяльністю. 1999 року переїхав до Києва, де став заступником голови Центру розвитку українського законодавства, і працював на цій посаді аж до 2002 року.
2004-го Олексій Резніков створив власну адвокатську контору Magisters, де його партнером був чинний нардеп від «Батьківщини» Сергій Власенко. До речі, саме ця компанія представляла інтереси кандидата у президенти Віктора Ющенка у гучному судовому процесі щодо визнання результатів президентських виборів 2004 року недійсними.
2008 року стартувала політична кар'єра Олексія Резнікова. Він став депутатом Київради від «Європейської партії» Миколи Катеринчука, але швидко змінив команду та почав співпрацювати з оточенням «космічного» мера Леоніда Черновецького. Згодом Резніков став секретарем Київради, а пізніше – заступником голови КМДА. Після звільнення у 2018 році до 2020 року Рєзніков займався приватною юридичною практикою в компанії «Астерс».
2020-го Олексій Резніков, на запрошення голови ОП Андрія Єрмака, приєднався до команди президента Володимира Зеленського і очолив Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Олексій Резніков одружений вдруге. Від першого шлюбу у нього є син-тінейджер та доросла дочка. Також новий глава Міноборони є двічі дідусем.

Декларація показує, що ще 2003 року Олексій Резніков став власником квартири у Києві площею 167,5 квадратних метрів, а пізніше ще двох квартир та майже десятка земельних ділянок неподалік столиці.

Рєзніков, за декларацією, є власником двох компаній, зареєстрованих на Віргінських островах. Тобто знову «привіт», офшори…
Саме після голосування за Олексія Резнікова на трибуну вийшов виключений із СН нардеп Гео Лерос. Він назвав присутніх у сесійній залі президента Зеленського зрадником, але пояснити, що й до чого не встиг – відключили мікрофон. Натомість показав середній палець, повернувшись до лож гаранта та запрошених осіб. Кому адресувався жест, неясно. Колишні колеги Лероса щодо «зеленої» фракції вже звернулися до регламентного комітету з вимогою оцінити дії епатажного парламентаря. Втім, максимум, що «світить» Леросу – урізання зарплати чи відсторонення від участі у кількох пленарних засіданнях.

Після виділення з бюджету-2021 коштів у розмірі 800 млн. грн. на закупівлю та обладнання кисневих станцій у лікарнях Верховна Рада заслухала кандидата у віце-прем'єри – міністри з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірину Верещук, яку довгий час «сватали» у крісло голови МОУ. Її кандидатуру згодом підтримали 260 нардепів. Нова міністр найближчим часом має намір створити експертну та громадську раду при Міністерстві та забезпечити фінансування планів з реінтеграції. Причому не держбюджет, а про мобілізацію ресурсів міжнародних партнерів, інвесторів. Ключовим пріоритетом, як і для Резнікова, для Верещука є людиноцентричність, яка є «ключом до реінтеграції». У цьому контексті очікуються одразу кілька реформ: інформполітики, юридичної та дипломатичної роботи.

До призначення до Кабміну 41-річна Ірина Верещук була членом пропрезидентської фракції «Слуга народу». Раніше обіймала посаду мера міста Рава-Руська Львівської області. Також була керівником Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик. За деякими даними, ця структура фінансувалася нардепами від ОПЗЖ Віктором Медведчуком та Тарасом Козаком. На посаду мера Верещук балотувалася від партії «Сильна Україна», яку очолював Сергій Тігіпко. До речі, 2011-го президент-втікач Янукович нагородив Ірину Верещук медаллю «20 років Незалежності України».

2014-го пані Верещук балотувалася як безпартійна на дострокових виборах до Верховної Ради, проте до парламенту так і не потрапила. У 2015 році новий мініст за своїм бажанням залишила посаду мера Рави-Руської. Причиною такого вчинку вона назвала земельні скандали та тиск громадян.
2019-го стала депутатом Верховної Ради 9-го скликання за списком партії «Слуга народу». За словами самої Верещук, до лав цієї політсили її запросив екс-спікер Дмитро Разумков.
Відомий портал «Миротворець» звинувачував Верещук у тому, що має давні зв'язки з російськими пропагандистами Іскандером Хісамовим та Віталієм Лейбіним.

2020 року Ірина Верещук балотувалася на посаду мера Києва, але зазнала нищівного фіаско, запам'ятавшись лише вірусним роликом із польотом на парасольці.

У своєму програші Верещук звинуватила на той момент голову київської партійної організації СН Миколи Тищенка.
Членами сім'ї у своїй декларації Ірина Верещук вказала сина Олега, а також Михайла Кухаренка як людину, з якою разом проживає, але не перебуває у шлюбі. Він працює в одній із військових частин Києва.

Згідно з декларацією, пані Верещук має 4 квартири – у Броварах, Львові та Раві-Руській. Також вона має три земельні ділянки у Львівській області. Квартиру у Києві орендує з 2017 року. 2018-го Ірина Верещук придбала автомобіль «Toyota Camrу» того ж року випуску.

Наступним після Верещука депутати заслухали кандидата на пост міністра зі стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна. Своїми пріоритетними завданнями він назвав ухвалення закону про особливості реформування ОПК, спільні програми виробництва високотехнологічної техніки, запуск та легалізацію реєстру виробників у сфері ОПК до кінця 2021-го та Агентства з оборонних закупівель до початку наступного року.

Згодом за Рябікіна-міністра віддали свої голоси 237 парламентарів.

56-річний Павло Рябікін, уродженець Києва, був нардепом ВР трьох скликань. Свого часу працював на посаді гендиректора міжнародного аеропорту «Бориспіль» та обіймав посаду заголови КМДА Віталія Кличка.

1989 року пан Рябікін закінчив навчання на факультеті міжнародних відносин та міжнародного права у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (КНУ) та отримав диплом юриста-міжнародника. До речі, був однокурсником п'ятого президента Петра Порошенка, нинішнього в'язня Михайла Саакашвілі, голови ОП Андрія Єрмака та багатьох інших топових політигроків.

У 2000-2005 роках Рябікін був депутатом 3-го та 4-го скликань Верховної Ради. Спочатку він переміг на проміжних парламентських виборах по округу в Миколаївській області як самовисуванець, потім знову був обраний до Верховної Ради на чергових виборах як мажоритарник. У парламенті змінив кілька фракцій та депутатських груп. Зокрема, представляв «Єдину Україну», «Народовладдя», «Демократичні ініціативи», «Центр» та «Нашу Україну».

2005 року достроково склав повноваження нардепа заради посади заступника міністра транспорту та зв'язку України. Відповідав за морський та річковий транспорт, а також за авіацію. Одночасно очолив наглядову раду авіакомпанії МАУ.

2009 року президент Ющенко призначив Рябікіна послом України в Королівстві Данія. Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах у 2010 році був відкликаний та повернувся до Києва.
2012-го втретє отримав мандат народного депутата за списком партії Віталія Кличка «УДАР». 2020-го уряд визнав Рябікіна переможцем конкурсу на посаду керівника Державної митної служби та затвердив його на цій посаді.

Цього року, згідно з декларацією, Павло Рябікін купив за 2 мільйони гривень катер і отримав понад 180 тисяч гривень доходу від посольства Ізраїлю в Україні за надання в оренду майна. Він також придбав квартиру площею 109,3 квадратних метрів у Києві за 5,272 млн. грн.

Ключі від кабінету міністра економіки отримала вчора екс-заступник голови керівника ОП 35-річна Юлія Свириденко. Її кандидатуру підтримали 256 парламентарів.

Нарікаючи на малу частку продукції з високою доданою вартістю у структурі економіки України, новоспечений міністр заявила – держзамовлення має стати інструментом запуску стратегічних проектів, які сприяли б зростанню.

Пані Свириденко окреслила кілька ключових пріоритетів. Перший кейс – машинобудування. Вже в найближчі три роки, за словами міністра, може відновитися суднобудування – 20 нових судів щорічно, до 2025 року оборот може досягти 22 млрд грн, а це майже 50 тис. робочих місць.

Другий напрямок – енергетичний. У цьому контексті Свириденко говорила про програму термомодернізації будинків та збільшення держзамовлення для оборонних та медичних проектів. У фокусі увага нової керівниці Мінекономіки буде і сільське господарство — обіцяно зниження податкових ставок у сфері тваринництва, запуск програми зрошення, збільшення врожайності вдвічі, а експортної виручки на 5 млрд.

Юлія Свириденко – уродженка Чернігова. 2008 року отримала диплом магістра з менеджменту антимонопольної діяльності у Київському національному торговельно-економічному університеті. У цьому ж вузі вона пройшла аспірантуру. 2016-го Свириденко закінчила програму навчання менеджерів у Німецькій академії управління Нижньої Саксонії, а 2017-го пройшла програму стратегій зростання приватного сектору, яку організувало Шведське агентство з питань міжнародного розвитку Sida.
У 2008 році, після закінчення університету, Юлія Свириденко стала економістом фінансової роботи українсько-андоррського спільного підприємства АТ «АМП».

2011 року її призначили головою Постійного представництва Чернігова в китайському місті Уси. Згодом за результатами роботи цього представництва у Чернігові зареєстрували підприємство «Еко-втор», де було 100% іноземних інвестицій. Свириденко обійняла посаду заступника директора цього підприємства.
2015 року Юлія Свириденко перейшла на державну службу, ставши спочатку радником голови Чернігівської ОДА, а згодом – начальником Департаменту економічного розвитку цієї ж адміністрації. З 30 липня по 28 листопада 2018 року пані Свириденко виконувала обов'язки голови Чернігівської ОДА.

У 2019-му була призначена на посаду заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, проте невдовзі перейшла працювати на Банкову на позицію заступника голови ОП Єрмака. З травня минулого року Юлія Свириденко входить до складу мінської ТКГ з Донбасу.

У декларації йдеться, що Юлія Свириденко має квартиру в Києві площею 33,5 квадратів, а також нерухомість у Чернігові 74,3 і 87,5 кв.м.

Великий обсяг завдань, з якими, на думку експертів, успішно справлялася Юлія Свириденко в Офісі президента, а також сучасний підхід та застосування в управлінні провідних світових практик стали одними з основних критеріїв, завдяки яким було ухвалено рішення запропонувати їй очолити Мінекономіки. Але чи зможе широкий спектр її компетенцій, досвід роботи у держсекторі та з іноземними інвесторами продемонструвати реально прогресивний результат – покаже час…

Читайте також: Рєзніков анонсував зміни в українській армії