8 березня: п'ять найкращих фільмів про боротьбу жінок за свої права

Вибір фільмів, які можна було б приурочити до 8 березня, нині великий, як ніколи, і збільшується останнім часом буквально з космічною швидкістю. Наприклад - "Тар" із Кейт Бланшетт, якій віс вже заздалегідь віддали "Оскара" за найкращу головну жіночу роль. Або - "Все, завжди і відночас", фільм, який уже отримав премії американських Гільдій продюсерів, режисерів та сценаристів, практично гарантує йому головний "Оскар". Та й Мішель Єо, яка виконує в ньому головну жіночу роль, схоже, може відібрати цю нагороду у Бланшетт.

Проте ми сьогодні пропонуємо інший список. Можна скільки завгодно підсміюватись з окремих проявів фемінізму, проте він справді змінив за останні роки наш світ. Якщо ще кілька років тому ми б включили до такого списку, як і багато інших видань, п'ять найкращих фільмів про кохання, то сьогодні за цю тему відповідає 14 лютого. А 8 березня знову стало сьогодні не стільки святом, про спірність вибору дати для якого ми писали вчора , скільки днем пам'яті про початок боротьби жінок за свої права.

Ці п'ять фільмів важко чітко розставити по ранжиру вже через невідповідність їх художній цінності популярності у глядачів. Так, наприклад, "Солдата Джейн" знають усі, хоча Демі Мур, яка виконувала роль головної героїні, отримала за неї "Золоту малину" як найгірша актриса. А «Північну країну», чудовий фільм про боротьбу жінки-одиначки у блискучому виконанні Шарліз Терон проти сексуальних домагань на копальні в Північній Міннесоті, номінований на всі значні кінопремії, у нас практично не знають. Тож із нього і почнемо.

Північна країна (2005)

Фільм знятий жінкою-режисером Нікі Каро, проте сценарій все ж таки написаний чоловіком на основі документальної книги про першу в історії групову судову справу про сексуальне домагання на роботі. Розмова про жіночу нерівноправність починається тут буквально з перших кадрів, тому що головна героїня Джозі (Шарліз Терон) втікає з двома дітьми від чоловіка, який її б'є, до своїх батьків у маленьке містечко в Північній Міннесоті.

Містечко це існує за рахунок копальні, на якому працює його чоловіче населення, у тому числі й батько Джозі. Спочатку головна героїня працює за копійки в перукарні, проте для того, щоб прогодувати дітей і купити житло, влаштовується на копальню, де вже працюють кілька жінок. Фільм цікавий ще й тим, що на відміну від незліченних банків, офісів та магазинів в інших стрічках, показується реальне виробництво, той самий «іржавий пояс», який ще недавно голосував за Трампа. Звичаї на руднику панують жорстокі – очманілі від важкої роботи мужики зривають свою злість на жінках, і звичайне лапання тут найневинніше з переліку гидот, які вони роблять робітницям. .

Джозі проти цього повстає і подає заяву до суду, причому не на конкретних кривдників, а на сам рудник. Справа вважається безперспективною, оскільки в неї самої в молодості була репутація дівчини легкої поведінки, але… далі ми продовжувати розповідь не будемо, оскільки вважаємо цей фільм обов'язковим для перегляду. Незалежно від 8 березня.

Солдат Джейн (1997)

Цей фільм Рідлі Скотта бачили або, як мінімум, чули про нього все, так що немає сенсу розповідати зміст докладно. Сенатор-жінка від Техасу веде свою політичну гру, домагаючись інтеграції жінок до військово-морського флоту. Для цього вона обирає кандидатуру лейтенанта Джордан О'Ніл (Демі Мур), відправляючи її до загону для підготовки «морських котиків», де навіть чоловіки не витримують початкового курсу – відсів становить 60%.

У загоні у Джордан з'являється найвпливовіший у цій ситуації противник старшина Аргайл (Вігго Мортенсен), який, у принципі, не має нічого проти жінок – але тільки не в армії. Тому він піддає героїню все новим жорстоким випробуванням, які переростають у знущання. При цьому він вважає себе абсолютно правим, тому що впевнений, що жінка в реальному бою - тягар, який поставить під ризик життя інших солдатів. Мета в нього одна - щоб Джордан пішла з загону.

Прислуга (2011)

Дізнавшись, що події у цій стрічці відбуваються на початку 1960-х у штаті Міссісіпі, можна відразу здогадатися, про що йтиметься. Саме цей штат, де відсоткова частка чорношкірого населення була однією з найвищих у США, став у ті роки епіцентром боротьби афроамериканців за свої права. Але якщо у знаменитому фільмі «Міссісіпі у вогні» йшлося про екстраординарну ситуацію, розслідування вбивства трьох активістів за права чорношкірого населення, то в містечку Джексон, де відбувається дія стрічки «Прислуга», все спокійно. Расизм в'їдався в його мешканців з будь-яким кольором шкіри настільки довго, що його сприймають як щось таке ж звичне, як повітря довкола. Чорношкірі городяни можуть ходити тільки в кінотеатри для «кольорових», їздити або спеціально призначеними для цього автобусами, або на окремих місцях в загальному транспорті. Єдина робота, на яку можуть розраховувати чорношкірі жінки, — працювати служницею у білих. А білі жінки, вмираючи, по старій пам'яті «заповідають» чорношкірих служниць своїм донькам, ніби йдеться про рабинь.

Перед нами — американська провінція, та сама «справжня Америка 60-х років». Расизм тут сповідують не «ку-клукс-кланівці» або бабусі, які пам'ятають рабовласницьке минуле південних штатів, а молоді жінки. Вони не мають до своїх чорношкірих служниць ненависті чи зневаги, просто для них це люди другого сорту, з якими не можна навіть користуватися одним унітазом, тому що ризикуєш заразитися — «адже чорні хворіють на зовсім інші хвороби, ніж ми».

За поєднання цієї соціальної значущості з художньою майстерністю «Прислугу» можна ставити до ряду таких класичних явищ американської культури, як романи «Хатина дядька Тома» та «Вбити пересмішника», картини «Спекотної ночі», «Міссісіпі у вогні» та «Сковані однією ланцюгом». Загалом було б справедливим вручити приз американської кіноакадемії за найкращий фільм саме цій стрічці – але вона отримає лише «Оскара» та інші кінопризи лише за найкращу жіночу роль другого плану (Октавія Спенсер).

Суфражистка (2015)

Фільм розповідає про явище, в Україні відоме не дуже добре – рух суфражисток, жінок, які домагалися запровадження виборчого права для жінок у Британії кінця 19-го століття. Тут приваблює все – сама історична канва, міські пейзажі на той час, костюми, чудова операторська робота. Завдяки всьому цьому глядача реально занурюють у ту епоху, А акторський склад такий, який не збере інший багатомільйонний блокбастер: три головні ролі грають Керрі Малліган, Хелена Бонем Картер та Меріл Стріп.

Зроблено у Дагенхемі (2010)

Якщо чотири попередні фільми повинні входити до будь-якого такого списку беззастережно, то щодо п'ятого довелося задуматися, оскільки на це місце претендували кілька приблизно рівних стрічок. Але ми все ж таки вибрали «Зроблено в Дагенхемі», тому що в ньому, як і в «Північній країні», показано дуже рідкісний гість на нинішніх кіноекранах – реальний завод. Але вже не в США, а у Великій Британії, яка ще недавно була не країною банків та страхових компаній, а «майстерні світу».

Події фільму відбуваються якраз у цей час, у 1968-му році, коли робітниці цеху пошиття чохлів для сидінь автомобілів Ford, зажадали однакової оплати за ту саму роботу з чоловіками, оголосили страйк і вишли на демонстрацію до будівлі парламенту (Дагенхем – район на північному сході Великого Лондона).

Спочатку страйк натрапив на неприйняття інших робітників, оскільки вони боялися, що Ford взагалі перенесе свої виробничі потужності з Великобританії до іншої країни, що призведе до втрати 40 тис. робочих місць. Однак поступово у страйкуючих жінок з'являється все більше союзників.

Фото: кадр з фільму «Звіряча країна» Twitter