70 років тому Черчілль заявив про наявність ядерної бомби у Великобританії

Як відомо, на Квебецькій конференції у серпні 1943 року було вирішено об'єднати американські та британські «атомні» зусилля в рамках Манхеттенського проєкту. Однак післявоєнний американський Закон про атомну енергію обмежував доступ інших країн, включаючи Великобританію, до ядерних технологій. Тоді, намагаючись зберегти статус великої держави, Сполучене Королівство відновило свій проєкт під назвою High Explosive Research.

Ще 1945-го прем'єр-міністр Еттлі створив Комітет Gen 75, відомий як «Комітет з атомної бомби». Його члени оперативно схвалили розробку ядерного реактора та установки з перероблення плутонію. Відповідальним за британський атомний проєкт був призначений математик та фізик, член Лондонського Королівського товариства Вільям Джордж Пенні.

17 лютого 1952 року прем'єр-міністр Уїнстон Черчілль оголосив, що до кінця року пройде перше випробування вітчизняної атомної зброї. У ході операції «Ураган» 3 жовтня 1952 року на борту фрегата HMS Plym, що стояв на якорі на островах Монте-Белло в Західній Австралії, було підірвано ядерний заряд.

Вибух залишив на морському дні блюдцеподібний кратер завглибшки 6 та шириною 300 метрів. Все, що залишилося від корабля, було «клейкою чорною субстанцією», викинутою на берег острова Трімуїл.

Так Великобританія стала третьою ядерною державою у світі. Це привело до розробки першої британської атомної бомби — «Блакитний Дунай», яка надійшла на озброєння у листопаді 1953 року. Щоправда, бомбардувальники, здатні її нести, з'явилися лише через два роки. Усього було виготовлено п'ятдесят вісім бомб такого типу.

Раніше ми повідомляли, що Великобританія планує збільшити свій ядерний потенціал.

Помер останній із конструкторів радянської атомної бомби.

На ілюстрації: вибух 3 жовтня 1952 року