70 років тому був засуджений найбільший радянський атомний шпигун

Майбутній шпигун народився в 1911 році в сім'ї пастора, професора богослов'я Еміля Фукса. З раннього дитинства виявляв виняткові здібності до природничих наук, після блискучого закінчення школи навчався в трьох університетах. У 1932 році Клаус вступив в Компартію Німеччини, а в 1933-му емігрував до Франції, звідки перебрався до Англії.

Захистивши у 25 років докторську дисертацію, молодий вчений працює в лабораторії майбутнього лауреата Нобелівської премії Макса Борна в Единбурзі. За кілька тижнів до війни Фукс подає клопотання про отримання англійського громадянства, але після початку бойових між нацистською Німеччиною та Британією, його інтернують в табір на острові Мен, а потім, разом з іншими німецькими емігрантами, відправляють в аналогічний табір в Канаду. Лише завдяки заступництву англійських колег, молодого німецького фізика повертають в кінці 1940 року до Англії.

Тут Фукса приймають до відділу професора Пайерса, який займався атомною тематикою в Бірмінгемському університеті. В рамках проекту Tube Alloys Клаус виконав ряд робіт по оцінці ККД ядерної бомби.

Після нападу Німеччини на СРСР Клаус Фукс вийшов на секретаря військового аташе СРСР у Лондоні і сам запропонував співпрацю, розповівши про роботи зі створення атомної зброї. Від винагороди він принципово відмовився з ідеологічних причин — вчений вважав, що жодна країна не повинна мати монополію в ядерній сфері. У 1942-му році Фукс отримує, нарешті, британське громадянство і, відповідно, допуск до цілком таємної інформації. В кінці 1943-го в складі групи англійських вчених він відправляється в США, де приєднується до знаменитого «Манхеттенського проекту». Звідси Фукс постійно постачав інформацію Москві через радянського агента в Сполучених Штатах Гаррі Голда. У 1945 році вчений відправив розрахунки і креслення першої атомної бомби і попередив, що в липні відбудеться перше випробування ядерного заряду.

За визнанням радянських атомників, отримана інформація відіграла важливу роль в розробці радянської бомби, прискоривши її створення. Глава Лабораторії №2 Ігор Курчатов згадував, що нові дані «змусили нас по багатьох питаннях переглянути свої погляди».

У серпні 1946 року Фукс повертається в Англію, де отримує посаду глави відділу теоретичної фізики в атомному центрі в Харуеле. У вересні 1947-го радянський резидент в Лондоні відновлює зв'язок з агентом і отримує від нього інформацію про розробку водневої бомби в США — вчений повідомив принципову схему нової зброї.

Британці, як і раніше довіряли Фуксу, і навіть висунули його кандидатуру в почесні члени Королівського наукового товариства. Тим часом, восени 1949-го американці перехоплюють шифровки радянської резидентури в США, і шпигун потрапляє під підозру. МІ-5 бере фізика «на олівець», починаються задушевні бесіди, і в кінці січня 1950 року Фукс несподівано погоджується розповісти все про свою роботу на Москву.

Вчений був вкрай наївний, не розумів наслідків і боявся лише відсторонення від наукової діяльності. 30 січня він протягом двох годин диктував дані, передані радянським зв'язковим, а 3 лютого був заарештований. Агента звинуватили в передачі військових секретів дружній державі, оскільки на момент вербування (хоча Фукс сам ініціював співробітництво) СРСР і Великобританія були союзниками.

Процес, який відкрився 1 березня в Центральному кримінальному суді Лондона, вів сам генеральний прокурор. Шпигуна засудили на 14 років — британці відмовилися видати Фукса в США, де йому загрожувала смертна кара. Характерно, що Радянський Союз відмовився визнати фізика своїм агентом.

Його достроково звільнили за зразкову поведінку в 1959-му, після чого Фукс перебрався в НДР, де одружився з високопоставленою чиновницею ЦК СЄПН Маргарет Кейльсон. Колишній шпигун працював заступником директора Центрального інституту ядерних досліджень і викладав в Дрезденському технічному університеті. У 1972 році фізик був обраний членом Президії Академії наук НДР, в 1975-му — нагороджений Національною премією, а в 1979-му удостоєний вищої нагороди країни — ордена Карла Маркса.

З 1984 року Клаус Фукс очолював Наукову раду з фундаментальних досліджень в області енергетики і користувався репутацією одного з найбільш шанованих вчених країни. Він тихо помер у січні 1988 року в Дрездені. До падіння Берлінської стіни і розпаду Східного блоку залишалося менш ніж два роки...

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: бейдж співробітника «Манхеттенського проекту» Клауса Фукса