50 років тому Джон Леннон з'явився перед судом за звинуваченням в порнографії

Експозиція під назвою «Bag One», що відкрилася 15 січня 1970 року, була присвячена медовому місяцю Джона і Йоко в Амстердамі, де наречені провели акцію «У ліжку за мир». Більшість робіт виглядали цілком пристойно навіть з точки зору консервативних британців, але деякі носили явно еротичний характер.

Наступного дня один з обурених відвідувачів викликав поліцію, і незабаром по галереї вже розгулював інспектор Скотланд-Ярду Фредерік Лафф, який переписав імена всіх гостей і взяв свідчення в трьох з них. В результаті 8 літографій (з 300, що входили в розкішний портфель «Bag One» з білої шкіри), були вилучені і передані в суд, який повинен був визначити, чи є представлені роботи порнографією.

Характерно, що через кілька тижнів ця ж виставка пройшла в Детройті, і без будь-яких неприємних наслідків для Леннона.

Проте, в Лондоні почався процес, під час якого заслухали самого Джона та відвідувачів London Arts Gallery, ображених його творчістю. «Я була вся червона від збентеження», — свідчила 48-річна домогосподарка Ненсі Крір. «Ці гіпертрофовані карикатури із зображенням інтимних сексуальних відносин відштовхуюче огидні!», — розпалювався 64-річний бухгалтер Джордж Холмс.

В рамках слухань було розглянуто ряд еротичних літографій Пабло Пікассо, які не зважали в Британії непристойними, хоч вони були не менш відвертими, ніж малюнки Леннона. Один з експертів звернув увагу суддів на те, що в багатьох музеях і приватних збірках присутня хоча б одне полотно Рембрандта із зображенням оголеної натури, і навіть в колекції Її Величності є еротичні роботи Фрагонара.

В результаті через три тижні суд постановив, що малюнки лідера «Бітлз» не є порнографією, і вісім літографій Джона повернулися в London Arts Gallery. Служителі закону явно не хотіли створювати прецедент, який поставив би під удар сотні колекцій творів мистецтва по всьому світу.

Для цього довелося вдатися до юридичної казуїстики. Формулюючи постанову, суд посилався не на параграфи про покарання за непристойні публікації 1959-го і 1964-го років, а акт 1839 року, згідно з яким галерея не являє собою суспільний простір.

Самі літографії знову (вони спочатку пропонувалися за 40 фунтів за лист) надійшли у вільний продаж. Пізніше Джон згадував: «Сьогодні їх можна купити в будь-який галереї по сотні баксів за штуку».

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: одна зі скандальних літографій Леннона