26 лютого 1829 року народився творець наймоднішого одягу ХХ століття

До того знаменного дня, коли 20 травня 1873 року Бюро патентів і торгових марок США видало патент № 139121 на виробництво «робочих комбінезонів без бретелів з кишенями для ножа, грошей і годинників», емігрант з Бельгії Лейба Штраус, який прибув до США в 1853 м року, шив такі штани з парусини до цього вже два десятиліття.

Він народився 26 лютого 1829-го року в баварському Буттенхаймі в єврейській родині і після того, як його батько помер від сухот, 1847 року емігрував до США. Там він одразу почав вчитися торговому бізнесу та віці 19 років почав працювати комівояжером. У цій ролі Лейба Штраус, який у США став Леві (Ліваєм) Страусом (Levi Strauss), привіз товар своїх братів, які до нього влаштувалися у Штатах і торгували тканинами у Сан-Франциско.

Весь товар розкупили з корабля ще до заходу в порт. Залишилася лише конопляна парусина, з якої Страус замовив штани у місцевих кравців. Їх знову миттєво розкупили і тоді Лівай та його зять відкрили в Сан-Франциско галантерейний магазин, а Страус заснував у 1953 році фірму Levi Strauss & Co. Оскільки запаси парусини закінчилися (парусний флот на той час вже помирав і попиту на неї не було), штани почали шити з тканини " денім " (за назвою її батьківщини французького міста Ним).

З роками штани вдосконалювалися, виходячи з практичних міркувань – що й зробило їх згодом одягом «на віки». Страус продавав свою продукцію насамперед золотошукачам, і тому переробляв модель під їх вимоги. Так з'явилися особливо міцний подвійний шов, великі передні та задні, а не бічні, як у звичайних штанах, кишені. Маленьку кишеньку спереду, яка ще недавно була обов'язковою для класичного крою джинсів, Страус придумав для кишенькового годинника.

Наступне важливе ноу-хау придумав не Страус, а Джейкоб Девіс (Якоб Йофіс, емігрант з Риги). Оскільки джинси були суто робочими штанами, в кишенях яких носили що завгодно, під їхньою вагою розповзалися навіть міцні нитки з подвійного шва. Кравець Девіс, який купував у Страуса фурнітуру, придумав посилювати кріплення кишень заклепками. А 1886-го року з'явився знаменитий шкіряний лейбл із двома кіньми, які не можуть розірвати джинси.

70 років з джинсами, які так і залишилися робочим одягом, майже нічого не змінювалося, а потім сталися одразу дві революції. Спочатку вони з робочого одягу перетворилися на молодіжну, причому завдяки Голлівуду це сталося за півтора десятиліття до хіпі, яким іноді незаслужено приписують цю заслугу. А ще через двадцять років Кельвін Кляйн першим вивів моделей у джинсах Calvin Klein на подіум.

Так почалася справжня революція в «джинсовому світі», яка призвела до появи десятків, якщо не сотень, брендів – а ще в 70-х роках минулого століття їх можна було перерахувати на пальцях. Наприклад, в Україні в ці роки можна було купити у спекулянтів "на руках" за місячну зарплату інженера "лівайси", Super Rifle, які через італійське походження коштували трохи менше "лівайсів", і, вже за половину зарплати, теж американські Lee.

Причому виглядав їхній крій, якщо не говорити про деталі практично однаково. Коли у 1973-му році у спекулянтів з'явилися джинси Wrangler принципово іншого крою - широкий кльош - вони викликали фурор. Тканина теж була іншою, тоншою, так що Wrangler асоціювався того року з настанням весни.

Але все-таки наймоднішою річчю століття журнал Time в 1999 назвав джинси Levi's серії 501.

Фото: Pinterest