Жан-Поль Бельмондо: згадуємо легендарну французьку кінозірку як професійного каскадера

У 1948 році французький боксер Марсель Сердан (той самий, який став коханцем Едіт Піаф, і загинув в авіакатастрофі) став чемпіоном світу в середній вазі, коли переміг американця Тоні Зейла. Радіорепортаж про цей бій слухав 15-річний Жан-Поль Бельмондо, який був так вражений перемогою співвітчизника, що на наступний день пішов записуватися в паризький боксерський зал. Чи був він класним боксером, зараз вже ніхто не скаже - у всякому разі, з небагатьох його офіційних поєдинків програв він тільки в одному, а деякі навіть виграв нокаутом. Однак поєднувати бокс і зйомки в кіно виявилося неможливо, і Бельмондо вибрав кіно. У 1959-му році, коли Жан-Люк Годар знімав «На останньому диханні», фільм, який зробив знаменитим його самого і Бельмондо як актора, пам'ять того про ринг ще була жива, що режисер пару раз в дусі «нової хвилі» у фільмі і використав.

Бокс, крім чистого спорту, дав Бельмондо, як він сам говорив, його життєву філософію: «Мені не подобалося отримувати удари, але від них на рингу нікуди не дінешся, треба терпіти і бити самому». У каскадерські справі Бельмондо, як і в акторському ремеслі, був професіоналом. Видання francetvinfo.fr, згадуючи про цю сторону Бельмондо, наводить слова каскадера Ремі Жюльєна, постійного тренера актора в усіх трюках, які той виконував: «Звичайно, він був спортивним, не схильним до запаморочень (це важлива деталь, враховуючи, скільки Бельмондо виконував трюків на висоті - С.С.), але перш за все у нього була абсолютна впевненість в собі, що рідкість навіть у професійних каскадерів».

Ну і, звичайно, у Бельмондо був кураж. У фільмі «Чудовисько» він, за його словами, виконав свою мрію - постояв на крилі літака. Чи багато можна назвати людей з такою ось мрією? До речі, в цій комедії Клода Зіді, яка йшла в українському прокаті в 1979-му році, він як раз і показав в комедійному плані роботу каскадера в кіно. Бельмондо там грає дві ролі - основну, каскадера Мішеля Гоше, і другу, кінозірки Бруно Феррарі, за якого він виконує небезпечні трюки.

Між іншим, улюбленець мільйонів глядачок Бруно Феррарі у фільмі «Чудовисько» не тільки боїться всього на світі, але і вважає кращми за жінок чоловіків, демонстручи це відповідною поведінкою. І схоже, що Бельмондо відіграв її із задоволенням, оскільки йому самому набрид трафаретний образ «справжнього мужика», зіграний ним в кіно майже 100 раз. А, згадуючи «Чудовисько», згадуєш і то, наскільки багатим «зірками» було французьке кіно в той час. «Прохідний», здавалося б, фільм, коммерціна комедія, а режисера в ньому грав знаменитий режисер «нової хвилі» Клод Шаброль, в невеликих ролях знялися Ален Делон, Джонні Холлідей і Джейн Біркін, а музику написав Володимир Косма.

До речі, про парадокси в кіно і акторській долі. Жан-Поль Бельмондо і Ален Делон все своє акторське життя були друзями-суперниками. Але ось що цікаво - Делон, який грав різні ролі, але частіше за все красенів, виріс при живій матері в прийомній сім'ї, підлітком працював в ковбасної крамниці і два роки служив в армії морським піхотинцем у Індокитаї, де тоді воювали французи. Вічний ж кіношний хуліган Бельмондо насправді народився і виріс у благополучній буржуазній сім'ї. Так що життя актора або актриси на екрані і в реальності це часто два зовсім різних життя.

Фото: Pinterest