Згадуємо, як створювався найкращий фільм за участю Рея Ліотти – гангстерський шедевр "Славні хлопці"

Рея Ліотту, про смерть якого ми сьогодні повідомили, і про яку сумує весь Голлівуд, ніяк не назвеш актором зі щасливою вдачею (а вдача у цій професії вирішує багато) - з десятків фільмів і серіалів, в яких він знявся, по-справжньому відомий лише один - "Славні хлопці" Мартіна Скорсезе. З іншого боку, не назвеш його і невдахою. Він не досяг рівня гонорарів, наприклад, своїх партнерів по "Славним хлопцям" Роберта Де Ніро та Джо Пеші, але звичайний театральний актор, який любить і поважає свою професію, не заробляє стільки за все своє життя, скільки Ліотта отримував за роль у якомусь цілком пересічному фільмі.

І все-таки один раз у житті йому пощастило - коли він отримав головну роль мафіозі середньої руки Генрі Хілла у "Славних хлопцях", які вважаються одним із найкращих гангстерських фільмів за всю історію кіно. Але знову ж таки - чи пощастило? Адже Ліотта домагався цієї ролі сам, зустрівшись зі Скорсезе, який спочатку хотів знімати в ній Шона Пенна, Тома Круза та Алека Болдуїна, і продемонструвавши йому у своїй реальній поведінці саме ті якості, які той бачив у майбутньому Генрі Хіллі. Після цього Ліотті треба було умовити ще й продюсера Ірвіна Уінклера - заставши того, коли він обідав з дружиною в ресторані, прямо йому сказав: "Я знаю, що ви не хочете, щоб я грав цю роль, але вона мені дуже потрібна".

"Славних хлопців" поза США зазвичай знають гірше, ніж, наприклад, "Хрещеного батька". (До речі, Скорсезе знімав їх практично одночасно з тим, як Коппола – третього "Хрещеного батька"). Але річ у тому, що це зовсім різні фільми. Коппола вже після першого фільму говорив про те, що це історія не стільки гангстерів, скільки шляху до влади – і у другому та третьому фільмі це підтвердив.

Скорсезе перед собою таких завдань не ставив. Сам родом з Маленької Італії на нью-йоркському Манхеттені, він у дитинстві дружив з сином боса місцевої мафії і, як він потім розповідав, не пішов цим шляхом тільки через свою худорляву фігуру і маленький зріст. (До речі, коли дивишся на Джо Пеші в гангстерських фільмах Скорсезе, весь час здається, що це сам режисер так уявляє своє «інше життя», яке не відбулося).

Справа в тому, що "Славні хлопці" - це екранізація "Розумника", книги, яку журналіст Ніколас Пеледжі написав під диктовку мафіозі середньої руки Генрі Хілла, що між в'язницею та тим, щоб "закласти" своїх друзів-гангстерів, обрав друге. Потрапивши в програму захисту свідків він з часом занудьгував, захотів написати щось на кшталт мемуарів - і йому дали в допомогу кримінального репортера Пеледжі.

"Розумник" мав успіх і потрапив до рук Скорсезе, який, як він потім сказав Пеледжі, шукав таку книгу, щоб реалізувати на екрані свої юнацькі спогади. Звідси – та достовірність аж до деталей, про яку говорять усі знавці у цій сфері. що подивилися "Славних хлопців". По суті, у фільмі й особливого сюжету немає - просто історія життя трьох гангстерів, яких грають Ліотта, Пеші та Де Ніро, у всіх її проявах, часто з чорним гумором і без будь-яких афоризмів на кшталт "Хрещеного батька".

До речі, мова "Славних хлопців" – особлива стаття. Їх треба дивитися або в оригіналі або в правильному перекладі, тому що там уся мова усипана нецензурщиною, що робить її живою, образною та яскравою. На самому початку фільму є знаменитий епізод, де герой Пеші жартома (але те, що це жарт, з'ясовується не відразу) "наїжджає" на героя Ліотти, спіймавши того на репліці, що мовляв, він, герой Піші, "смішний" і вимагає "відповісти за базар". Так ось, це теж взято з життя, але тільки все було навпаки - це сам Пеші в якомусь нью-йоркському ресторані необережно сказав щось реальному гангстерові і потрапив у таку ситуацію.

Повертаючись до Ліотти, ще раз скажемо, що йому, на жаль, не вдалося повторити успіх "Славних хлопців" - на відміну від Де Ніро та Джо Пеші, які робили це неодноразово до та після цього фільму. Але й один такий випадок - це вже успіх на все життя.

Фото: кадр з фільму Pinterest