Завтра, 8 лютого, Джеймсу Діну могло б виповнитися 93 роки

Зазвичай з приводу "зірки", яка померла молодою, її шанувальники в річницю її народження або смерті, починають здогади - що було б, якби вона жила до цього дня? У випадку з Джеймсом Діном відповідь на це питання, звучить, на жаль, однозначно – він став би заслуженим пенсіонером Голлівуду. Хоча, наприклад, Боб Ділан все ще виступає на концертах, а Мартін Скорсезе все ще знімає фільми, їм таки за 80 років, а не за 90 - та й цей вік вже дається взнаки. До того ж, ще в 2015-му році на екрани вийшов фільм "Життя", де Дін був одним із двох головних героїв - і, незважаючи на те, що його роль виконував ідол юних дівчат Роберт Паттінсон, стрічка зібрала в прокаті всього $1,2. млн. А це означає, що Діна забули – і міцно.

Але якби ви сказали у 50-х і на початку 60-х років минулого століття, що Джеймса Діна згодом забудуть, вам тоді ніхто б не повірив - настільки унікальною фігурою він був на той час у західній масовій культурі. Ні до, ні після в її історії актор-початківець, який зіграв всього в декількох не найкращих фільмах, не став молодіжним кумиром такого рівня. При цьому не можна сказати, що актором він був геніальним - як наприклад називають геніальним (і заслужено) французького поета Артюра Рембо, всі вірші якого написані до його двадцятиріччя.

Так у чому ж справа? По-перше, тут зіграла свою роль рання трагічна смерть, внаслідок якої Дін залишився у пам'яті мільйонів своїх шанувальників молодим бунтарем. (До речі, найвідоміший фільм за його участю називався "Бунтар без причини").

А, по-друге, молодіжним кумиром того часу Джеймс Дін став при житті тому, що виявився ідеальним візуальним втіленням на екрані образу нового покоління молодих американців, які радикально відрізнялися від своїх батьків. Того, за яким пішли покоління битників, а потім хіпі. І не лише американців – довгі роки після його смерті будь-якого молодого актора, який грав бунтаря проти загальноприйнятих правил, називали "новим Джеймсом Діном". Наприклад, у Польщі такий титул носив Збігнєв Цибульський, який загинув так само трагічно і майже таким же молодим.

Завдяки дивному забаганку природи у цього хлопця з американської сільської глибинки було дивовижне обличчя – чітко виліплене, худе і вилице. Обличчя міського невротика-інтелектуала (втім, ковбоя він теж встиг зіграти – у фільмі "Гігант"), що добре видно на знаменитій фотографії Денніса Стока (другого головного героя вищезгаданого фільму "Життя"), зробленої на нью-йоркській Таймс-сквер. До речі, останнім у його житті знімку. 

І в той же час на кіноекрані у Діна крізь цю невротичну інтелігентність проступає вражаюча енергетика - саморуйнівна, спрямована на її володаря, та, яка невдовзі вилилася у формулу «живи швидко, помри молодим», що й зробили інші молодіжні кумири - Джімі Хендрікс, Джаніс Джоплін та Джим Моррісон.

Ну а якби він її, цю енергетику, приборкав? Тоді, припустимо, к 70-м рокам Дін перетворився б з юнака-бунтаря - не можна ж бунтувати на екрані десятки років, глядачеві стане нудно - на сорокарічного красеня-інтелігента, а к 80-м - на "зрілого чоловіка зі слідами колишньої краси" . Як зараз, наприклад, Джордж Клуні.

І серед його, Діна, численних, а не трьох, як насправді, ролей були б, як у того ж Клуні відмінні, просто хороші і безліч "ніяких". І хіба, пішовши нарешті на спокій десь близько 70 років, став би він легендою? Скористаємося, знову ж таки нашим порівнянням – ну яка з Клуні легенда? Загальний улюбленець - так, але на героя міфу явно не тягне.

А Джеймс Дін героєм міфу став. Ось така вона дивна професія – акторська. Ніколи в ній не зрозумієш, що вважати справжнім успіхом.

Заставне фото: Twitter