«Залицяльник» у рясі: як і чому Папа Римський заграє з Кремлем

Звернення Папи Римського Франциска до російської молоді, в якому він закликав "ніколи не відмовлятися від спадщини великої Росії та її правителів", спровокувало грандіозний скандал. Дуже примітно, що понтифіка, який і раніше дозволяв собі, скажімо так, досить-таки неоднозначні коментарі з приводу російського вторгнення в Україну, цього разу критикували не лише пересічні громадяни, офіційна влада, а й представники церковної спільноти.

Чергову скандальну заяву Франциск зробив під час відеозвернення до учасників Всеросійської зустрічі католицької молоді у Санкт-Петербурзі. Серед іншого, понтифік зазначив: «Ніколи не забувайте про спадщину. Ви – спадкоємці великої Росії святих, правителів, великої Росії Петра I, Катерини II, тієї імперії – великої, освіченої, великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини. Ви – нащадки великої матінки Росії, крокуйте вперед із цим. І дякую вам – дякую за ваш спосіб бути, за ваш спосіб бути росіянами».

Читайте також: В Україні створять армію майбутнього

Не встиг Папа Римський завершити свій феєричний спіч, як у Кремлі вже забилися у подякових конвульсіях. Так, путінський речник Пєсков заявив, що «понтифік знає російську історію, і це дуже добре і приємно». Він також додав, що російська держава постійно працює над тим, щоб «нести цю спадщину в нашу молодь». «І те, що понтифік, скажімо так, звучить із цими зусиллями в унісон – це дуже і дуже тішить», - підсумував «голос» Путіна.

В Україні реакція на слова Франциска була з цілком зрозумілих причин протилежною. Вітчизняне МЗС оприлюднило вкрай різку заяву, де зазначається, що саме такою риторикою, вихваляючи російський імперіалізм, Кремль «виправдовує вбивства тисяч українців та українок, а також знищення сотень українських міст та сіл». «Дуже прикро, що російські великодержавні ідеї, які, власне, і є причиною хронічної агресивності Росії, свідомо чи несвідомо, звучать із вуст Папи Римського, місія якого, у нашому розумінні, саме полягає в тому, щоб відкрити очі російської молоді на руйнівний курс нинішнього російського керівництва», - заявив речник МЗС Олег Ніколенко.

Незвично різко відреагувала на новий папський зашквар Українська греко-католицька церква, яка належить до спільноти католицьких церков. Глава УГКЦ Святослав заявив, що українські греко-католики «з великим болем та занепокоєнням» дізналися про слова папи Франциска, назвав їх «найгіршим прикладом імперіалізму та крайнього російського націоналізму», які «надихають неоколоніальні амбіції країни-агресора». «Існує небезпека, що ці слова можуть бути сприйняті як підтримка того націоналізму та імперіалізму, який спричинив війну в Україні – війну, яка щодня приносить смерть і руйнування для нашого народу», - зазначив Святослав Шевчук. Більше того – в УГКЦ заявили, що «очікують від Святого Престолу пояснення ситуації», і пообіцяли за кілька днів під час щорічного синоду УГКЦ у Римі особисто «донести сумніви та біль українського народу» до Папи.

Відреагували на скандал і в представництві Ватикану в Україні, зазначивши: «Папа Франциск ніколи не закликав до імперіалістичних ідей. Навпаки, він є рішучим противником та критиком будь-якої форми імперіалізму чи колоніалізму, у всіх народах та ситуаціях». Слова понтифіка у зверненні до російської молоді, заявили у представництві, слід інтерпретувати «у цьому світлі». Відомий богослов Кирило Говорун також закликає не поспішати кидати каміння в папський город, мовляв, глобально понтифік залишається на боці України, а його емпатія сильніша навіть за стереотипи, що панують у південних, традиційно досить проросійських країнах, на зразок Аргентини, звідки, власне, і походить Франциск.

«Тато шукає, до чого прикласти цю саму емпатію і в Росії. Зрозуміло, що українці не вірять, що у Росії такі точки для емпатії взагалі існують, але понтифік вирішив, що це може бути молодь», - припускає експерт.

Деяку гнучкість риторики понтифіка Говорун пояснює єзуїтською традицією, мовляв, єзуїти мали талант до того, щоб підлаштовуватися до ворожого середовища, щоб зробити його більш дружнім. Водночас, переконаний богослов, українці «цілком правильно зробили, що зчинили шум».

«Ми в Україні хочемо перемогти Росію та забути про неї назавжди. Але забути, на відміну від перемогти, не вдасться, бо ми назавжди приречені мати її нашим сусідом. Багато у світі, включаючи тата і на відміну від нас, напружено думають, що робити з цим «великим хворим на Євразію». Очевидно, що щось робити з нею треба з протилежного краю від того, з якого Папа підійшов у своєму виступі. Тобто не із загравань із імперською свідомістю, а з його повного табуювання. Тому будь-які позитивні посилання на російські імперські наративи, навіть у терапевтичних цілях, мають стати табу для всіх без винятку, навіть для Папи. Ми маємо бути церберами і далі гарчати на будь-які подібні посягання», - резюмує Кирило Говорун.

Керівник прес-служби Ватикану Маттео Бруні незабаром після епічного факапа понтифіка заявив, що Папа хотів «лише заохотити молодих людей зберігати та популяризувати все позитивне у культурі та духовній спадщині Росії». «Він, безумовно, не збирався вихваляти імперіалістську логіку та правителів, яких згадав», - додав Бруні.

Політолог Олексій Голобуцький таку позицію папського спікера критикує: «По-перше, якщо вже понтифік так хотів «популяризувати щось позитивне у величній культурі та духовній спадщині Росії» (?!), то згадав би якихось балерин чи художників (не українців). Ну, Ломоносова нарешті. Бо щодо «духовної спадщини» – так на болотах у кого не плюнь, так вона якийсь клятвопорушник, братопродавець і вбивця чи наш рідний могилянський кретин-просвітитель болотяних людожерів. Справді, згадати й нема кого. По-друге, сам факт заяви, ніби кривава загарбницька імперія має «духовну спадщину та культуру», гідну згадки релігійного лідера, - це блюзнірство. Тричі блюзнірство, тому що це заявив лідер церкви, яка люто винищується цією ж імперією. Лідер церкви, чиї віруючі віками проливали кров у протистоянні саме з цією імперією. Тато не лише на могили наших захисників плюнув. Він потоптався і по страшних шрамах насамперед Польщі, а також території Австро-Угорщини. А тепер через прес-секретаря Папа запевняє, що звеличення катів нам усім просто почулося на тлі звеличення кровожерної імперії. Піднесення, яке цілком нормально, на думку Ватикану - тому що імперія-вбивця десятків мільйонів європейців є «високодуховною та велично культурою».

Вгамувати запал у критиці Ватикану закликає екс-заступник голови вітчизняного ЦВК, який є прихильником УГКЦ Андрій Магера. «Пам'ятайте, що абсолютна більшість мешканців переважно католицьких за вірою держав Європи (Італія, Іспанія, Португалія, Франція, Австрія, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Литва, Хорватія, Словенія, Ірландія) як підтримували, так і підтримують Україну. І це робитимуть надалі, якщо охолодимо свої гарячі голови і пригадаємо, що ворог України не на Заході, а на Сході. Повірте, мало хто в цих державах знає, хто такий Петро I чи Катерина II, проте вони добре знають, хто такий Папа Римський. Тож про це не варто забувати. Є великі сумніви, що Україна зараз у такій ситуації, коли може нехтувати підтримкою союзників», - зазначає Магера.

Водночас він недвозначно натякає, що у скандальних висловлюваннях понтифіка може бути фінансова складова: «Ніколи не любив вважати чуже майно та гроші. Але у контексті останніх подій дуже цікавлять службовці Ватикану, причетні до написання промов для 86-річного римського понтифіка. Цікавлять джерела походження їх коштів на банківських рахунках, рух цих коштів, придбане нерухоме майно за останні 20 років. Можливо, італійським спецслужбам час цим поцікавитися…?».

Зазначимо, що позиція Ватикану не вперше обурює українців. У квітні 2022 року під час ходи в Римі хрест несли українка та росіянка, що мало символізувати «примирення братніх народів», але викликало хвилю критики та нерозуміння. У серпні того ж року Франциск назвав «безневинною» жертвою війни російську пропагандистку Дарію Дугіну. «Маю на увазі нещасну дівчину, яка злетіла у повітря в Москві від бомби, закладеної під сидінням автомобіля. За війну платять безневинні, безневинні!», - заявив понтифік, викликавши обурення офіційного Києва.

Тоді МЗС навіть викликало на розмову папського нунція в українській столиці. Франциск також стверджував, що має «велику повагу до російського народу та російського гуманізму», а жорстокість російських солдатів пояснив тим, що «йдеться про найманців і солдатів, а не про велику російську культуру». У березні поточного року Папа стверджував, що Україна є полем бою, а війну там веде «не лише російська імперія, а й інші імперії світу».

У контексті нового скандалу у суспільно-духовних колах України заговорили про можливість об'єднання УГКЦ із Православною церквою України (ПЦУ), яку очолює Єпіфаній. Прихильники цієї ідеї переконані, що в такому разі українським греко-католикам більше не доведеться червоніти за проросійські висловлювання понтифіка. «Папа римський Франциск дограється своїми проросійськими заявами до того, що УГКЦ повернеться в лоно православної Вселенської патріархії і Берестейську унію 1596 року буде скасовано по-справжньому. Розмови про об'єднання ПЦУ та УГКЦ ходили давно. І хоча це може стати складним та тривалим процесом, але це дуже корисно для цементування конфесійної єдності та релігійного компромісу», - каже політолог Олег Постернак.

У свою чергу, один із нинішніх спікерів медіа-центру Генштабу ЗСУ робить дещо інший акцент: «Чому папа Римський може дозволити собі висловлювання на користь Росії? У дисертації я досліджував інститут політичної відповідальності монарха Ватикану. Висновок такий - Папа Римський не несе жодної політичної відповідальності за свої дії як монарх. Його влада походить не від підданих цієї держави, а від Бога. Відповідальність Папи може мати виключно морально-політичний характер. Однак проблема полягає в тому, що вона лежить у площині Папи Римського як релігійного діяча, а не глави держави. Тобто реальні негативні наслідки для Папи Римського можуть настати лише тоді, коли він пропагуватиме, наприклад, релігійну брехню. Таким чином, вимагаючи від Папи Римської підтримки України, ми апелюємо до нього як до релігійного авторитету, переносячи його іпостась у політичні реалії. Це так не працює і не спрацює ніколи, оскільки йде всупереч логіці існування. Тому, як кажуть, ваші очікування – ваші проблеми».

Читайте також: За прикладом Ізраїлю: чому Зеленський має рацію щодо тривалості війни