Війна нервів: коли та чим завершаться перипетії з путінським «вторгненням»

Минулий вікенд став черговим раундом масової істерії міжнародного масштабу навколо ймовірного «путінського» вторгнення.

Ось уже кілька місяців до ряду інформації, посилаючись на анонімні джерела, штампували як гарячі пиріжки переважно американські ЗМІ, проте зараз слова трансформувалися у конкретні дії, які неодмінно негативно відгукнуться на Україну у фінансово-економічному плані.

Читайте також: Пристайко роз'яснив свою заяву щодо НАТО

На вихідних з'явилося повідомлення, що, починаючи з 16:00, 14 лютого, з Україною може припинитися міжнародне авіасполучення через відмову страхових компаній гарантувати польоти до нашої країни як до «зони високого ризику». Для того, щоб запобігти подібному сценарію, уряд зібрався вчора на позапланове засідання і виділив 16,6 мільярда гривень для покриття страхових гарантій авіакомпаній. Наразі цю суму має затвердити Верховна Рада, яка збереться на пленарне засідання вже завтра. Чи спрацює цей механізм Зе-влады-побачимо дуже скоро. Ну а поки що небо над Україною залишається чистим, ясним і відкритим у всіх сенсах. І цим скористалися численні vip-персони, які чомусь вирішили раптом покинути межі рідної країни. За повідомленнями ЗМІ, лише на останні кілька днів з України вилетіло близько 20 чартерів та приватних літаків, серед яких – борти «інвестора» Ріната Ахметова, екс-нардепа-регіонала Бориса Колесникова, зятя колишнього президента Кучми Віктора Пінчука, представника ОПЗЖ Новинського та багатьох інших широко відомих у вузьких (і не лише) колах персонажів. Щоправда, Колесников повідомив, що подасть до суду на УП, яке розповсюдило цю інформацію: мовляв, він нікуди їхати не збирається і зараз перебуває в Києві. Тим не менш, у соцмережах із цього приводу іронізують, мовляв, ось така вона – деолігархізація у дії.

Втім, жарти жартами, а замість того, щоб гроші пішли на армію та соціалку, ми маємо гасити істерію, яку гіперактивно продукують наші західні партнери.

До речі, про них. У неділю ввечері Джо Байден зателефонував до президента Зеленського. Нічого принципово нового за фактом переговорів не повідомили ні на Банковій, ні в Білому домі, де в унісон розповіли про необхідність дипломатичного шляху вирішення конфлікту між Києвом і Москвою. «Співрозмовники підтвердили єдність позицій щодо важливості продовження політико-дипломатичних зусиль з метою розблокування мирного процесу... Було приділено увагу крокам, які робляться для деескалації та досягнення миру в рамках усіх існуючих переговорних форматів», - заявили в ОП.

Мабуть, найцікавіша постпереговорна новина полягає в тому, що Зеленський покликав Байдена в гості: «Переконаний, ваш приїзд до Києва найближчими днями, які є вирішальними для стабілізації ситуації, буде потужним сигналом та сприятиме де ескалації ситуації».

Приїзд американського лідера в Україну незадовго до вторгнення - був би без перебільшення крутим у всіх сенсах кроком Байдена, однак джерела CNN у Білому домі вже заявили, що такий візит вкрай малоймовірний. В принципі, це логічно у парадигмі тих сигналів, які звучать із Вашингтона. Наприклад, учора пройшла інформація про те, що дипломати США перебираються із Києва до Львова, а американські ЗМІ вже анонсували путінське вторгнення на середу, 16 лютого. Щоправда, потім у CNN напад «перенесли»: мовляв, погода надто тепла і танки застрягнуть в болоті.

Безумовно, наші заокеанські друзі з різних причин можуть собі дозволити грати і далі в ворожіння на військовій гущі. А ось Україна – ні, оскільки весь цей інформаційно-панічний вулкан б'є не по російським, а по нашим економічним позиціям: з країни масово йдуть гроші, а курс нацвалюти хитається як кленовий лист на вітрі. Загалом, список супутніх повідомлень про «вторгнення» негативних явищ можна продовжувати і продовжувати і в цьому сенсі складно зрозуміти наших іноземних союзників, які однією рукою надсилають нам військову допомогу, а іншою — «душать» економіку, фактично знекровлюючи країну…

«Байден потрібна віртуальна перемога у віртуальній війні, щоб набрати собі максимум балів. Путіну потрібна Україна, підконтрольна за допомогою Мінська-2. Саме тому і Путін, і Байден створюють нестерпні умови для України, починаючи від інформаційного шантажу і закінчуючи вбивством національної економіки. Вони нас тупо схиляють. І витрачають на це величезні ресурси. Але ці витрати з лишком окупаються підвищенням цін на газ та нафту. І оскільки Захід не збирається запроваджувати санкції на Росію, то Путіну така напруга вигідна. І Байден вигідна. Тому що США заробляють на страху Європи та пристібають її до себе енергетично та геополітично, актуалізуючи НАТО. Тому наші союзники поводяться не як союзники, а їхньою «великою заклопотаністю» наші проблеми не вирішити. Поки велике занепокоєння не перетворюється на велику підтримку, це щось інше. Це просто геополітична гра», - наголошує політолог Юрій Романенко.

Також експерт додає: «Треба подивитися в правді очі - ми віч-на-віч з Росією. І ми повинні поводитися саме виходячи з цього. У цій ситуації економічна логіка має бути підпорядкована логіці безпеки. Усі бюджети «Великого будівництва» наразі мають йти на питання безпеки. Все, що не йде на безпеку, має йти на забезпечення енергетичної безпеки. До вереску із Заходу вже можна особливо не дослухатися. Він нас тупо кинув. Як півроку тому кинув Афганістан. Тому залишаються наші традиційні методи – недоумство та відвага».

Саме з відвагою та холоднокровним спокоєм у переважної більшості наших з вами співвітчизників все більш ніж гаразд. Тисячі українців, замість сірників, гречки та солі купують патрони та записуються у територіальну оборону, що явно не додає натхнення російським солдатам, навряд чи готовим помирати за Путіна на чужій землі.

«Є дві новини, хороша та погана. Погана полягає в тому, що мінімум до 12 березня вся ця істерія тільки наростатиме. Кремль ас у пропаганді та розпалюванні паніки. Згадайте, що діялося навесні 2014 року. Завдання - будь-що зламати волю українського керівництва до опору. Можливо, навіть будуть провокації на Донбасі. Хороша новина: війни не буде. Вірніше, вона давно вже йде і зараз наростатиме інформаційно-психологічна агресія Кремля проти України. Але є незламне правило всіх воєн: поки дипломати говорять, гармати мовчать», - каже політолог Максим Ялі.

Дипломати поки що справді кажуть, причому на різних рівнях. До речі, недавно Україна ініціювала очну зустріч з Росією та іншими державами-підписантами Віденського документа, який регулює проведення військових навчань для обговорення посилення та переміщення військ РФ уздовж нашого кордону та у тимчасово окупованому Криму.

Щоправда, не факт, що Путін погодиться взяти участь у даному міжнародному рандеву в рамках ОБСЄ. Причина – на поверхні. Кремль у ситуації, що склалася, цілком і повністю все влаштовує: він не вторгається, санкції не застосовуються, а в РФ повним ходом йде приплив валюти за рахунок того, що нафта майже досягла позначки $100 за барель.

Тобто, на превеликий жаль, сьогодні Україну з путінською приказкою на вустах «нравится - не нравится», «клюють» спільними зусиллями і союзники, і вороги. При цьому існують величезні сумніви в тому, що через ігри з «вторгненням» і всі втрати, які вже зазнала наша країна, Києву хтось спише існуючі зовнішні борги і, тим більше, надасть виключно донорські, а не кредитні засоби для відновлення економіки…

Читайте також: У Байдена не змогли назвати точну дату вторгнення Росії в Україну