Виборів не буде? Чому Міносвіти «кришує» сепаратизм у Таврійському університеті

Те, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове, було сказано не вчора. Таврійський національний університет імені Вернадського переїхав до Києва з анексованого Криму ще влітку 2016 року. Метою цього переїзду було, по-перше, порятунок українського вузу, який опинився в окупації, а по-друге - надання якісної української освіти для студентів з окупованих територій.

З якісною освітою, як це не сумно, не зрослося. Четвертий рік поспіль університет не вибирається з скандалів. Уже в 2017 році викладацький склад заявив про корупцію з боку керівництва ТНУ, порушення умов трудових договорів, «мертві душі», які нібито вчилися в університеті і чия стипендія присвоювалась керівництвом, і про необхідність виборів ректора.

До речі, ректора в Таврійському національному немає і досі. Є виконуючий обов'язки ректора Володимир Казарін - колишній проректор ТТУ, який з 2014 по 2015 рік працював в Кримському федеральному університеті, створеному окупаційною владою РФ, але в 2016 році вирішив переїхати до Києва. На посаді в.о. він знаходиться вже четвертий рік, оскільки Міністерство освіти чомусь «забуло» про евакуйований вуз і до сих пір зберігає цей невизначений статус кво.

І хоча Міністерству про це неодноразово нагадували. «Нормою в ТНУ стало відверте шахрайство і фальсифікація документів. Робиться це в.о. ректора В.П. Казаріним, першим проректором Ю.В. Скакуном і директором гуманітарного інституту А.А. Іляшко. Вони ключові фігури», - цитує в 2017 році Facenews заяву доктора географічних наук, завкафедрою Дмитра Ніколаєнка до міністра освіти і науки України Лілії Гриневич.

За словами проректора Миколи Корецького, Казарін ліквідував чотири університетські кафедри, щоб в разі виборів ректора позбутися викладачів, опозиційно до нього налаштованих. Цю думку підтверджував і Дмитро Ніколаєнко. «Зараз в.о. ректора ТНУ більшу частину сил і часу витрачає на те, щоб: а) прибрати з університету всіх неугодних людей і б) ще більш узурпувати процес прийняття рішень», - заявив він журналістам.

Справа дійшла до того, що влітку 2017-го студенти і викладачі влаштували акцію протесту, вимагаючи виборів ректора і звинувачуючи Казаріна в сепаратизмі. Звинувачення виникли не на порожньому місці: біографія у Володимира Казаріна дійсно викликає інтерес. Наукову кар'єру він успішно поєднував з політичною - два скликання поспіль був депутатом Верховної Ради АР Крим від КПУ і Блоку Куніцина, а з 1991 і аж по 2015 рік був головою Кримського товариства російської культури.

Діяльність товариства була, м'яко кажучи, специфічною. «Ви не гірше за мене знаєте: українізація триває. Тривають спроби обмежити в правах російську мову, витіснити російську культуру. Ми намагаємося протистояти цьому. Адже, зауважте, Кримське товариство російської культури було створено через місяць після референдуму про створення Автономної Республіки Крим. Мені здається, ці події пов'язані одна з одною. Референдум дав нам автономію, дав Конституцію, яка захищає наш - особливий - статус. А активна громадська діяльність (адже зараз в Криму існує близько 30-ти національно-культурних товариств) призвела до того, що народи Криму мають можливість захищати свої інтереси, формулювати свою позицію, погоджуючись або не погоджуючись з політикою Києва. В результаті, ми можемо, наприклад, з гордістю сказати: 94 відсотки шкіл Криму - російські. Тим часом, у багатомільйонному Києві залишилися тільки 4 російські школи, а в Донецьку та Луганську їх не більше 25-ти відсотків. Так що Крим поки залишається територією російської культури», - сказав в 2006 році Казарін ресурсу «Російська народна лінія. Православ'я, самодержавство, народність».

Раніше Lenta.UA публікувала інтерв'ю з істориком Василем Расевичом про глибинні перешкоди для повернення миру в Україну.

Читайте також: Місія нездійсненна: коли Крим знову стане українським

Фото: wikimedia