В Альянс – однією ногою: що означає «часткове» членство України в НАТО

Днями президент Франції Емманюель Макрон назвав грудень критичним місяцем для Збройних Сил України (ЗСУ), які виборюють повернення своїх окупованих територій РФ. Нинішній господар Єлисейського палацу підкреслив, що наслідки поразки України в цих зусиллях можуть бути «приголомшливими не лише для самої цієї країни, а й для всього пострадянського простору, тому що Росія надалі виявить свої амбіції в колишніх республіках СРСР, таких як Грузія чи Казахстан». Принагідно президент Франції акцентує, що зараз не час для переговорів з Кремлем, і тільки сама Україна має вирішити, коли такого роду комунікацію проводити.

Судячи з сигналів, що систематично звучать з Кремля, жодних переговорів з будь-яким українським президентом, який вважає Україну неподільною суверенною державою, бункерний мешканець не збирається проводити. Аналогічну позицію із цілком зрозумілих та обґрунтованих причин займає Володимир Зеленський. І з цього погляду політичне вирішення російсько-українського конфлікту – у справжньому глухому куті, вихід з якого не проглядається.

Читайте також: У ГУР впевнені, що Росія знову спробує «заморозити» Україну

А ось на тлі дискусій про нібито глухий кут на фронті, недавно знову активізувалася тема прийняття України до НАТО без нині захоплених Росією територій. Нагадаємо, раніше до цього закликав екс-держсекретар США Генрі Кісінджер. При цьому глава Офісу президента Андрій Єрмак днями відкинув такий варіант, заявляючи, що «частковий вступ до НАТО не обговорюється, і союзники цієї теми взагалі не порушують».

При цьому один із наближених до Офісу українського президента іноземних політдіячів, а саме – колишній генсек НАТО Андерс фог Расмуссен, який, до речі, з Єрмаком займався розробкою гарантій безпеки для України – запропонував, щоб Київ приєднався до Альянсу саме в такому вигляді - без територій, захоплених РФ.

«План часткового членства України не символізуватиме заморожування конфлікту, а натомість означатиме рішучість попередити Росію про те, що вона не може завадити Україні приєднатися до західного оборонного альянсу», - цитує Расмуссена The Guardian. На його думку, натівський захист підконтрольної Україні території "визволить українські сили для лінії фронту". А також, по суті, буде запроваджено безпольотну зону для Росії, «щоб вона не могла літати над територією України або посилати ракети в українські міста». Розвиваючи свою думку, пан Расмуссен нагадав прецедент Західної Німеччини, яка приєдналася до Альянсу 1955 року без НДР. Він вважає, що це питання не можна відкладати і вже наступного року на найближчому саміті НАТО запросити Україну вступити.

Прийняти Україну до НАТО Расмуссен пропонує таким чином, щоб знаменита стаття 5 Угоди про створення Альянсу поширювалася виключно на території, які сьогодні контролюються легітимним українським урядом. А території, які зараз підконтрольні РФ і за які Україна і Росія ведуть запеклу боротьбу, не зазнавали б дії п'ятої статті. На думку Андерса Фога Расмуссена, рішення про ухвалення України до НАТО, навіть якщо стаття 5 Угоди Альянсу поширюватиметься лише на контрольовані Києвом території, дасть Путіну зрозуміти, що він не зможе зупинити євроатлантичну інтеграцію України. У результаті, прогнозує екс-генсек НАТО, кремлівському диктатору просто не буде жодної потреби ні утримувати вже окуповані території нашої з вами країни, ні намагатися завоювати нові українські регіони.

«Безперечно, Україна може вступити до НАТО лише в тому випадку, якщо країни-члени поважатимуть її територіальну цілісність, прийматимуть Україну до НАТО у її міжнародно визнаних кордонах. Однак, разом з цим, юрисдикція статті 5 – це вже зовсім інша ситуація. І, до речі, варіант Расмуссена може, на його переконання, зменшити застереження керівників західних країн, які побоюються, що передчасна євроатлантична інтеграція України може залучити Альянс до військового конфлікту з РФ. Наскільки реалістично сподіватися, що на Заході дослухаються до порад колишнього генерального секретаря НАТО, сказати складно. Швидше за все, у Вашингтоні не буде ухвалено рішення про такий формат ухвалення України до Північноатлантичного альянсу», - зазначає на своєму авторському Yotube-каналі відомий журналіст-міжнародник Віталій Портніков.

Наголосивши, що існують і проміжні варіанти, про які теж слід думати, Портніков, констатує: «Насамперед це запрошення України до Альянсу, і це справді могло б відбутися на саміті у Вашингтоні, якби на Заході з'явилися ідеї необхідності реальної зміни ставлення до майбутнього розвитку подій на російсько-українському фронті. І якщо справді таке запрошення буде для України надіслано, тоді може діяти та модель, з якою ми вже ознайомилися останніми роками. Це модель гарантії безпеки. Такі гарантії безпеки Фінляндія та Швеція отримали відразу після подання заявок до Альянсу. Для Фінляндії ці гарантії безпеки діяли до того, коли ця північноєвропейська країна приєдналася до НАТО. Для Швеції гарантії безпеки, запропоновані США та Великобританією, діють навіть сьогодні. Хоча й висловлюються сподівання, що вже найближчим часом Швеція стане членом НАТО, після того, як парламенти Туреччини та Угорщини ухвалять відповідні рішення, але бути впевненим, що все станеться зараз, не можна. Проте гарантії безпеки для Швеції діятимуть, що навіть до прийняття Швеції на Альянс перетворює Балтійське море на внутрішнє море НАТО. Саме така модель може діяти і для України. І якщо вона не виключає можливості того, що Росія й надалі спробує атакувати всю територію нашої країни за допомогою, скажімо, безпілотників, все ж таки реальність ядерної війни, дуже небезпечного для сучасного світу удару ядерної країни по неядерній, буде виключена такими гарантіями безпеки. Можна сказати, що це буде заміна абсолютно недієвого Будапештського меморандуму, який насправді жодними гарантіями безпеки для України не виявився. Тож потрібно шукати варіанти. Тому що альтернатива цьому пошуку – багато років російсько-українського протистояння. Чого, в принципі, і бажає Путін, який досі зациклений на війні на виснаження сусідньої держави».

Показово і те, що саме після заяв екс-генсека НАТО тему порушив і відомий екс-радник Єрмака Арестович, який почав співати стару пісню про те, що нинішня мета українського керівництва – вихід на межі 91-го року – нереалізована. Варто зазначити, що за інформацією Lenta.UA, незважаючи на публічну критику на адресу Офісу президента, Арестович продовжує перебувати в тісній комунікації з керівництвом Банкової. Відповідно, вкид про «часткове НАТО» в обмін на території схоже на хитре промацування ґрунту з боку команди президента.

У Росії також втрутилися у цю дискусію. Так, заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв знову дав зрозуміти, що в планах Москви захоплення нових українських територій, а не зупинка на нинішніх кордонах, що передбачав би так званий план Расмуссена. "Треба визнати, що і Одеса, і Миколаїв, і Київ, і практично все інше - ніяка не Україна", - написав Медведєв у соцмережах. Він також вкотре повторив абсурдно-нікчемну, по суті, свою мантру про те, що однією з ключових цілей РФ залишається недопущення вступу України до Північноатлантичного альянсу.

При цьому на Заході є політики (той самий Кісінджер, з яким нещодавно face to face зустрічався Володимир Зеленський), які просувають думку, що самому Кремлю вигідно вступ підконтрольної Києву частини України до НАТО, оскільки це нібито гарантує, що ЗСУ не намагатимуться військовим шляхом повернути захоплені РФ території. Втім, судячи з вищенаведеної медведівської риторики – на болотах викликає нервовий тик тема навіть «часткового» членства України в Альянсі. Очевидно, що не менша психологічна сверблячка в Кремлі виникне і при реалізації формули гарантій, про яку говорить Віталій Портніков. Однак це все зовсім не означає, що істерія путінського режиму має "заморожувати" взаємини по лінії Київ-НАТО. Інша річ, що й інформаційні ігри в «мир за будь-яку ціну» теж є вкрай небезпечними в умовах втоми населення нашої країни від війни, що триває вже понад півтора роки.

Читайте також: Залужний назвав втрати окупантів в Авдіївці