Угорщина вшанує пам'ять своїх солдатів, які воювали на боці нацистів

«Слава героям!» – резюмують автори звернення до 76-ї річниці однієї з видатних битв Другої світової війни – битви на Дону – на офіційній facebook-сторінці уряду Угорської республіки. Нагадаємо, що мова йде про радянський наступ з 13 по 27 січня 1943 року, унаслідок якого була розбита 2-а угорська армія, з 200 000 осіб особового складу втратила 120 000 солдатів. 

Як відомо, Угорщина взяла участь у Другій світовій на боці нацистської Німеччини. Угорські літаки вже 27 червня 1941 року бомбили Станіславів (нині – Івано-Франківськ), а в серпні солдати Горті відіграли значну роль у розгромленні частин Червоної армії, що потрапили в Уманський котел, – тоді було знищено близько 20 радянських дивізій.

Угорці брали участь у боях під Миколаєвом, а 2 вересня разом із німцями увійшли до Дніпропетровська. Зрозуміло, угорські формування зазнавали втрат: на острові Хортиця, наприклад, був повністю знищений угорський піхотний полк. З кінця осені 1941 року угорські частини стали використовувати на території окупованої України для поліцейських функцій та антипартизанських операцій. 

На початку січня 1942-го Гітлер зажадав від союзника – адмірала Горті – відправити на Східний фронт додаткові об'єднання. Так була сформована 2-а угорська армія під командуванням генерал-лейтенанта Густава Яня, яка в червні того ж року брала участь у наступі на Воронеж. 

Після окупації німцями Воронежа на позиціях у Дона закріпилися й угорці. Ситуація змінилася на початку 1943 року, коли угорців та Альпійський італійський корпус атакували війська Воронезького фронту. Це був справжній розгром: утрати особового складу в угорських об'єднаннях досягли 80% (у ці дні загинув і старший син самого Горті), 2-я армія втратила всі танки й бронемашини та фактично втратила артилерію.

Німці дали добро на відступ лише 17 січня, але на той час він уже перетворився на втечу. «На вулицях сіл лежали замерзлі трупи, сани й розстріляні машини перетинали дорогу, – згадував угорський генерал-полковник Лайош Вереш. – ... Останки людських тіл указували шлях відступу. Солдати, позбавлені одягу та взуття, докірливим поглядом дивилися на небо, а у свистячому холодному повітрі кружляли сотні ворон, які очікували на бенкет. Ось це – жах живих. Їжа складалася в основному зі шматків м'яса, вирізаних з ніг кінських трупів, мерзлої капусти, супу, звареного з морквини, а пили розтоплений сніг. Якщо вони їли це близько будинку, що горів, то почувалися щасливими». 

Утрати 2-ї армії оцінюються від 90 000 до 150 000 загиблих, поранених і зниклих безвісти. У полон, за різними оцінками, потрапили від 26 000 до 38 000 осіб. 

Так чи інакше, розгром на Дону став найбільшою поразкою угорської армії за всю її історію: за два тижні боїв країна фактично втратила половину своїх збройних сил. Приховати катастрофу було неможливо, майже в кожній родині когось оплакували.

Варто зазначити, що угорські частини відзначилися крайньою жорстокістю щодо мирного населення ще в перші місяці війни. Та й після відступу на територію Білорусії та Північної України гонведи (так називали угорських солдатів) продовжили каральні операції проти радянських партизанів і загонів УПА. 

У березні 1943-го адмірал Горті відкликав залишки 2-ї армії в Угорщину. Остаточно вона була розгромлена в битві за Будапешт уже в 1945-му. 

На двох кладовищах у Воронезькій області РФ покояться майже 30 000 угорських солдатів і офіцерів – це найбільше поховання військовослужбовців Угорщини за її межами. Останніми роками в Республіці Угорщина віддають вищі почесті співвітчизникам, які билися на боці Третього рейху, проходять виставки, на яких представлено обмундирування й зброю гонведів, зводяться меморіали, присвячені «героям Дону». Зрозуміло, це не може не викликати занепокоєння в країнах, що на собі випробували «доблесть» гонведів, але уряд популіста Орбана це мало хвилює ...

Максим Суханов, Lenta.UA

На заставному фото: Угорські солдати в Старому Осколі, вересень 1942 року