ПолітикаВійна

Зустріч під канонадами: що показали перші переговори України та Росії в умовах війни

12:54 01 бер 2022.  3236Читайте на: УКРРУС

У вівторок, 1 березня, пішла шоста доба широкомасштабної війни, яку Росія розв'язала проти України. Під ракетними ударами та артилерійським вогнем опинилися практично усі великі міста нашої країни. Саме на цьому фоні стартували переговори щодо врегулювання ситуації між українською делегацією та путінськими посланцями. Чи варто очікувати, що сторонам вдасться знайти формулу, яка дає змогу припинити велику війну, розбиралася Lenta.UA.

Збожеволілий Кремль, у неадекватності якого за майже тиждень війни переконався весь цивілізований світ, учора поламав чергову дипломатичну аксіому, яка говорить про те, що коли кажуть дипломати — гармати мовчать. Якраз у розпал багатогодинних переговорів, що відбуваються на українсько-білоруському кордоні, багато наших міст засипали «градами».

У своєму черговому зверненні президент Зеленський висловив гіпотезу, що активні ракетні та інші обстріли в переговорний момент Путін вів спеціально для того, щоб таким чином натиснути і натякнути, мовляв, прогинайтеся тут і зараз, не тягніть час. Втім, щоб там не діялося в голові у незмінного господаря Кремля, сьогодні очевидно, що точка неповернення пройдена і на жодні принципові вимоги окупанта Київ не піде, оскільки своєю стійкістю та мужністю українці довели, що загнати нас у глухий кут – це апріорі нереалістична амбіція. Навпаки, ситуація склалася так, що саме Україна, яка чинить завзятий опір, повинна висувати умови Росії, а не навпаки. І це викликає агонію Кремля.

Читайте також: В Україні конфіскують все майно Росії

Поки що, Київ намагається, крім, природно, оперативно-військових, «бити» на повну і на дипломатичних фронтах. Нещодавно Зеленський запропонував посилити міжнародний тиск на Росію, зокрема, позбавити її місця в Раді безпеки ООН і розповів про те, що Україна подала офіційну заявку на вступ до Євросоюзу. Наразі вісім країн ЄС вже її відкрито підтримали. Навряд чи вже завтра ми прокинемося повноцінними членами Євросоюзу, але крок більш ніж доречний та своєчасний.

Вчорашні переговори, головною метою яких було домовитися про припинення вогню, тривали близько шести годин. Проте єдиний результат зустрічі — найближчим часом провести черговий раунд уже на білорусько-польському кордоні.

Українську делегацію представляли керівник пропрезидентської фракції «Слуга Народу» Давид Арахамія, міністр оборони Олексій Рєзніков, радник голови Офісу президента Михайло Подоляк, перший заступник керівника делегації України у тристоронній контактній групі Андрій Костін, нардеп Рустем Умеров та заступник міністра закордонних справ. Російську делегацію очолював помічник президента РФ Володимир Медінський.

«Переговори важкі. Щоправда, вже без будь-яких обов'язкових ультиматумів. Російська сторона, на жаль, все ще украй необ'єктивно дивиться на занедбані нею руйнівні процеси», - резюмував Подоляк.

Мединський, у свою чергу, наголосив, що «знайдено деякі спільні точки для подальшого обговорення».

Радник Єрмака Подоляк, до речі, це частково підтвердив: «Сторони визначили низку тих, щодо яких намітилися певні рішення. Щоб ці рішення отримали якісь можливості імплементації у логістичні підсумки, сторони їдуть на консультації до столиці». Ще один радник голови ВП Олексій Арестович якраз після закінчення переговорів, що пройшли біля річки Прип'ять, заявив, що позиція української делегації – добиватися виведення російських військ, зокрема, і з Криму, і з Донбасу. Щоправда, трохи пізніше він уточнив, що це його особиста думка.

Постпереговорні карти на стіл публічного обговорення не викладає ніхто, очевидно, що одна делегація вирушила до Києва, а інша до Москви з якимось «домашнім завданням». Проте з кожним днем війна затягується, і зрозуміло, що саме залежно від ситуації, Кремль або піде на компроміс, або ще більше підвищуватиме ставки. На даний момент все рухається за першим сценарієм, оскільки, незважаючи на військову агресію, Україна тримає позиції і навіть думки не допускає про повну або часткову капітуляцію.

Що ж до можливих точок компромісного дотику, то тут найпоширенішими в експертних колах є кілька прогнозів. Згідно з одним із них, Банкова з тим, щоб припинити війну в найкоротші терміни дасть певні гарантії про позаблоковий статус України (які, коли пристрасті вляжуться, дезавуює), а також погодиться з тими межами «ЛДНР», які вона досягне в ході нинішнього наступу.

Другий варіант — спроба Києва за допомогою воістину всесвітньої підтримки, максимально оперативно переламати ситуацію на свою користь і говорити з позиції найсильнішого або взагалі не говорити, а зафіксувавши статус переможця, «тиснути» окупанта, який за ці дні зазнав колосальних інфраструктурних втрат фінансово-економічно. Плюс до цього, природно, у міжнародному трибуналі, оскільки те, що сталося, цілком підпадає під визначення геноциду. На цей шлях підштовхує дивовижна самовідданість ЗСУ, добробатів та стійкість суспільства. Впевненості додає і дедалі більш масштабна військова допомога Заходу, а також дедалі сильніші санкції проти країни-агресора.

На даний момент все більше факторів вказує, що у випадку з переговорами, що стартували вчора, мова може йти не більше ніж про імітацію процесу — сторони, схоже, налаштовані воювати й надалі, поки не схилять супротивника до миру на своїх умовах.

«Російську делегацію під час переговорів з Україною очолює Володимир Мединський, колишній міністр культури, зараз помічник Путіна. Це ідеолог російської переваги у всьому, імперець, українофоб. Побічно це свідчить, що з Росії переговори – це фікція. З їхнього боку це радше пропагандистська акція. Наше ж завдання – показати готовність до переговорів з вимогою негайного припинення вогню та відведення російських військ, при цьому категорична відмова виконувати ультимативні вимоги Росії. Тому не варто чекати чогось особливого від цих переговорів. Але й відмовлятися від них не можна», - зазначає керівник центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Утім, навіть якщо сторони справді намацають певні компромісні точки, то глобально це нічого не вирішить, переконаний політолог Віктор Небоженко: «Парадокс у тому, що в Росії є кому оголосити війну та вторгнутися в Україну, але нема кому її зупинити. Путін розпочав агресію проти України, але Путін уже не може її зупинити, про що його попереджали. Зараз у Росії нема кому вести повноважних переговорів з Україною, ось у чому ключова проблема. Отже, справа не в політичному керівництві Україні, а в очманілій і обезголовленій Росії - ніхто не знає, хто в Кремлі прийматиме рішення після або замість Путіна».

Читайте також: Окупанти стали прикриватися прапором України, попередило Міноборони (фото)

Ромашова Наталя

Найпопулярніше