Юрій Мавродіев: «Місія - будувати комфортне житло і створювати робочі місця»

Набагато рідше зустрічаєш людей, які реально домагаються успіху, щось створюють, будують, не напоказ займаються благодійністю, і при цьому про них практично нічого не відомо. Один з таких - Юрій Мавродіев. Людина настільки скромна, що нам ледве вдалося вмовити його дати перше в житті справжнє інтерв'ю. Людина, яка вміє ставити цілі і досягати результату. Людина, яка на наше запитання, в чому його професійна місія, дав просту коротку відповідь: «будувати комфортне житло і створювати робочі місця»!

- Пане Юрію, розкажіть про своє дитинство, ким хотіли стати?

- Я виріс у Миколаєві. У дитинстві захоплювався механікою і припускав, що стану автомеханіком. У віці 10-15 років вирішив, що хочу стати науковим співробітником: інженером, конструктором, винахідником. Але коли підріс і задумався про ВНЗ, то виявилося, що в місті Миколаєві немає навчальних закладів, в яких я б зміг отримати освіту, пов'язану з професіями, які бачив у своєму дитинстві. Найбільш близькими до цього інститутами були кораблебудівний і будівельний, де навчали на інженера механіка. Згадуючи дитинство і те, що мене цікавило: екскаватори, крани, і так далі, я прийшов до висновку, що будівельний мені ближче. У нього і вступив, на 4-му курсі перевівся до Києва, в КНУБА. Закінчив його з червоним дипломом, факультет автоматизації та електронних технологій, здобув освіту інженера механіка будівельної техніки та обладнання. Моя освіта допомогла дивитися на всі речі з інженерної точки зору. 

- Які якості цінуєте в собі, вважаєте головними?

- Можливість визначати мету і прагнути до цієї мети не на короткому проміжку часу, а протягом усього життя. Коли я вступив до інституту, у мене було бажання здобути освіту, яку в подальшому зможу застосувати. Велика кількість однокурсників отримали освіту і яку ніколи не планували використовувати в майбутньому. Я в свою чергу не розглядав варіант займатися чимось іншим, наприклад торгівлею, харчовою промисловістю або чимось ще, так як розумів, що віддавши навчанні шість років, отримані якісні знання та навички потрібно застосовувати і йти далі в будівельному напрямку. Взагалі люди, які отримали технічну освіту, бачать кінцеву мету і фактично розбивають завдання на підзадачі з розумінням того, що це є складовою майбутнього результату. І навіть якщо майбутній результат ми бачимо дуже далеко, але розуміємо що шлях, який обрали - правильний, то до нього потрібно йти. Тому якщо дивитися на життя людини, то потрібно розуміти що це відрізок часу, в якому важливо визначити шлях і точку, куди людина йде. Якщо він змінює свої цілі, то в принципі може не отримати результату, і буде просто займатися вирішенням щосекундних завдань, а в кінці зрозуміє що весь час витратив на якісь емоційні дії, які ні до чого не привели. 

- Які якості приймаєте в людях, а які ні?

- Насправді, так як за родом діяльності у мене велике коло спілкування, я переконав себе в тому, що не оцінюю людей за їх якостями. Готовий сприймати, такими, якими вони є з усіма їх недоліками і перевагами. Дійшов висновку, що всі мають як плюси, так і мінуси. Не хочу, щоб оцінювали мої дії, і не хочу оцінювати дії інших. Якщо я бачу, що чиїсь життєві принципи і цілі не збігаються з моїми, то розумію, що краще з цими людьми не працювати або зменшити спілкування, оскільки у них зовсім інший шлях. 

- Розкажіть про свою сім'ю?

- Сім'я для мене - це важлива частина життя, велика підтримка у всіх моїх діях. Все, що у мене є - це завдяки моїй родині. Але, на жаль, так як я багато працюю, не часто, виходить, приділяти їй достатньо часу. Діти це великий життєвий проект, в який також потрібно вкладати і сили, і час. Я щаслива людина, тому що сім'я усвідомлює мою зайнятість і підтримує, навіть в тому, що доводиться так багато себе віддавати роботі. 

- Яким хочете бачити майбутнє своїх дітей?

- Ви знаєте, я хочу бачити щасливим майбутнє всіх дітей в Україні! Нехай це може здатися банальним, але я дійсно вважаю, що чужих дітей не буває. Сьогодні багато сімей виїжджають з України, і діти ростуть в інших країнах, де вони ніколи не стануть на сто відсотків своїми. Але ж люди, які виїжджають з нашої країни, часто роблять це не тому, що так хочуть, вони залишають Україну оскільки не можуть знайти застосування своїм знанням, здібностям, професійним навичкам. Але якби була можливість самореалізуватися вдома, вони б залишилися. Як тільки в нашій країні з'являться відповідні умови, люди обов'язково повернуться. Людина повинна мати можливість забезпечити себе і свою сім'ю, а також розвиватися як особистість. Особистість складається з комплексу якостей, які повинні знаходитися в гармонії, тільки в цьому стані людина досягає успіху, стає щасливим!

- Яка ваша мрія, мета. Як проводите дозвілля, які захоплення?

- У дитинстві займався різними видами спорту, від силових до гри в шахи. З шахів навіть отримав перший розряд, але так як був сконцентрований на навчанні, не зміг розвинути цю здатність далі. Останні 20 років більшу частину часу приділяв роботі, тому на захоплення часу не залишалося, але іноді, щоб подати приклад дитині, займаюся воркаутом. Брав участь, як меценат, у відкритті декількох дитячих майданчиків. Мрія є жити в країні, яка маючи великий потенціал, реалізовує його не гірше, ніж держави ЄС. І хочу сказати, що це залежить не тільки від керівництва країни, але і від кожної людини, яка живе в Україні. Мрію побачити наш народ щасливим на своїй землі, в мирній, спокійній, благополучній Україні. Бажаю всім українцям, щоб виходячи на пенсію, вони раділи і розуміли, що це друга частина життя, яка буде такою ж цікавою, як і перша. І ще нам потрібна вдача! Сьогодні згадував якраз висловлювання Черчілля: «На Титаніку були всі багатими і здоровими, але вдалими виявилися одиниці!». 

- Реформи, які Ви ввели б у першу чергу?

- В першу чергу необхідна підвищена кримінальна відповідальність, з конфіскацією майна для всіх чиновників. У них повинна бути гідна оплата, яка дозволяє не замислюватися про те, як забезпечувати себе і свою сім'ю. Але при цьому кожен державний службовець, особливо вищого рангу, повинен розуміти, що і попит з нього особливий, він відповідає перед людьми, які, сплачуючи податки, дозволяють йому отримувати високу заробітну плату. Зобов'язання повинні бути обопільними. Щоб люди, які платять податки, розуміли, що чиновник не просто працює, а й приносить суспільству реальну користь, домагається конкретних результатів. 

- Всім відома проблема працевлаштування молоді в Україні, яка ситуація з відтоком кадрів за кордон?

- В КНУБА одночасно зі мною навчалося багато хлопців, які були з різних міст України. Я закінчив університет з відзнакою і пішов працювати за фахом, а багато хто отримував знання з метою просто мати диплом, не плануючи використовувати отримані знання в подальшому житті. Але ж тільки науковий потенціал дає можливість створювати продукт з великою кількістю доданої вартості. Необхідно приділяти увагу вихованню та освіті дітей, які згодом можуть працевлаштуватися на території України, а це в свою чергу призведе до зростання в економіки. І я не випадково використовую слово «працевлаштуватися», це обов'язкова умова для молодих фахівців, адже який сенс здобувати освіту, якщо у тебе немає можливості застосувати його в реальному житті? 

- Також існує гостра проблема житла, іпотеки, як зробити це доступним?

- Насправді в більшості країн світу кредити, як для бізнесу, так і для придбання житла становлять 3-5%. Все, що вище, призводять до уповільнення зростання економіки. Тобто про яке зростання може йти мова при кредитній ставці в 20-25%? Адже бізнес тоді повинен розвиватися таким чином, щоб його доходи перевищували 40-50%, інакше він не зможе покрити витрати, що виникають при позиці грошей. Щоб система нормально працювала, необхідні доступні кредити. При цьому, частина кредитування житла, для працівників соціальної сфери, комунального господарства, вчителів, лікарів має датуватися державою. Це дозволить не допустити уповільнення будівництва, а можливо і збільшить його, так як соціальне житло - одне з найважливіших напрямків, які задіє велику кількість робочої сили в Україні. Тому іпотека це робочий механізм, який одночасно задовольняє потребу людей у житлі і паралельно надає робочі місця. 

- А що взагалі відбувається сьогодні з якістю житла в Україні? З інфраструктурою?

- Відповідаючи на це питання потрібно звернути увагу, що 70-80% житлового фонду на території України, в значній мірі зношене. Іноді навіть легше побудувати нове житло, ніж ремонтувати старе. Але необхідно і створювати інфраструктуру, забезпечувати комфортні умови життя людей! А на сьогоднішній день ми спостерігаємо на території міста Києва, наприклад, як забудови здійснюються хаотично і відстають від реалізації інфраструктури. В інших країнах при визначенні місць забудови житла, визначається і формується дорожньо-транспортна складова. Виконується розрахунок, скільки буде проживати людей, чи зможуть вони в годину пік одночасно туди доїхати і звідти виїхати. При цьому правильна організація генерального плану та структури міста має на увазі розподіл центрів скупчення людей, таких як адміністративні будівлі, офіси, торгові центри. У нас же все навпаки. Яскравим прикладом даної ситуації є будівництво двох ТЦ на станції метро «Либідська», коли в цій же частині міста будується ще велика кількість житлових комплексів, і ми зможемо буквально через два роки відчути всю глибину проблеми в заторах, через відсутність транспортної розв'язки.