Шанси на те, що карантин в Україні буде припинено 3 квітня - нульові - Ольга Богомолець

- Наскільки в цілому вам видаються адекватними ситуації, що склалася, дії влади в питанні попередження/нерозповсюдження Сovid-19?

- У цілому, дії влади я вважаю правильними, однак найбільшою помилкою на сьогодні, на мій погляд, є те, що Міністерство охорони здоров'я, Національна служба здоров'я рекомендують людям звертатися до сімейного лікаря. Потрібно негайно створювати не загальну довідкову «гарячу лінію», а лінію, де людині будуть чітко і ясно озвучувати алгоритм його дій. А бригада, що виїжджає на діагностику пацієнтів, що мають клінічні ознаки або повернулися з епідемічних зон, має бути спеціально оснащена. Але все це необхідно було робити ще кілька тижнів тому...

- Закриття метро, обмеження пасажирів в наземному транспорті, інші карантинні заходи, прийняті урядом - наскільки вони необхідні і виправдані? До речі, в більшості європейських країн підземку не закривали...

- Я спробую зараз пояснити максимально предметно, щоб у людей не виникало питань і нерозуміння щодо того, чому це необхідно було зробити. Отже, цими карантинними методами, що обмежують соціальні контакти шляхом закриття певних закладів, транспортних сполучень, мінімізацією виходу людей на вулицю, держава намагається скоротити одномоментну появу великої кількості хворих. У чому особливість коронавируса? У тому, що, по-перше, у нього досить тривалий інкубаційний період, протягом якого у людини немає прояву клінічних симптомів, але він може заражати інших людей, не знаючи про це.

По-друге, у цього вірусу дуже високий рівень контагіозності (лат. Contagiosus - заразний, - Ред.).

Про що нам говорить китайська статистика? З усіх хворих, 20% потребуватимуть госпіталізації. Це означає, що якщо у нас буде тисяча інфікованих, відповідно, 200 чоловік необхідно буде госпіталізувати. Якщо у нас буде сто тисяч інфікованих (а це для України абсолютно реальні цифри), з них 20 тисяч вимагатимуть госпіталізації. З двадцяти тисяч госпіталізованих - 5 тисяч потребуватимуть реанімації, а 1% - підключення до апарату штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Якщо у нас щодня з'являтиметься 500 або тисяча хворих, які потребують ШВЛ, тоді всі, хто демонстративно порушує встановлені карантинні правила, повинні чітко розуміти: вони в черзі до ШВЛ можуть виявитися 350-ми або 400-ми і не факт, що дочекаються моменту підключення до рятівного апарату.

Тому, треба чітко зрозуміти, що мета всіх карантинних методів - це не подолання епідемії (а я впевнена, що не менше 70% українців перехворіють коронавірусів), а надання можливості нашій системі охорони здоров'я, піддається останні п'ять років тортурам псевдореформ, максимально підготуватися. Система охорони здоров'я у нас знесилена і знекровлена. Спостерігається гострий дефіцит кадрового потенціалу та відсутність мотивації медиків. Обіцяна доплата 200% від мінімальної зарплати медикам, яких практично кидають на передову - це крапля навіть не в морі, а в океані. Ми повинні розглядати пандемію як війну між людиною і збудником хвороби.

- Як вирішувати мотиваційну проблему - більш-менш ясно, а от що робити з дефіцитом медперсоналу?

- Тут дуже і дуже важливо максимально мобілізувати тих, хто реально може протистояти вірусному ворогові: це лікарі, медсестри і... знищена санепідемстанція. Так, у нас зараз є головний санітарний лікар, але це все одно що наявність генерала за відсутньої армії...

Я була автором закону про повернення військових кафедр в усі медичні вузи. Парламент тоді солідарно підтримав цей закон, але президент Порошенко ветував, на жаль. А якби документ вступив в силу, кожен з майбутніх медиків чітко усвідомлював би свою колосальну відповідальність перед війною, епідемією або будь-якими іншими викликами та загрозами. Вважаю величезною помилкою попереднього президента те, що він наклав вето на цей закон, тому що військова підготовка - це, по-перше, дисципліна, по-друге, комунікаційні системи, по-третє, досвід реагування при масових ураженнях. А на сьогоднішній день в медичних вузах ці кафедри за бажанням і при цьому - на платній основі... Це катастрофа.

Відштовхуючись від того, що є, вже сьогодні повинні бути створені мобілізаційні списки потенційних медиків, які можуть заступати на вахту, щоб ми чітко знали, скільки в окремо взятому районі у нас є медсестер, лікарів інфекціоністів, анестезіологів-реаніматологів, хірургів, словом, всіх тих, хто може при необхідності підставити плече професіоналам.

Крім цього, щоб у нас не виникло такого колапсу як в Італії, держава повинна максимально використовувати можливості математичного прогнозування і моделювання ситуації про те, скільки завтра у нас може бути інфікованих і заражених. Для того, щоб це робити, у нас повинно бути достатньо тестових систем...

- Вибачте, переб'ю. За словами мера Києва Віталія Кличка на сьогодні в столиці є 5 тисяч експрес-тестів на коронавірус та 200 апаратів ШВЛ. Очевидно, що тестів для такого міста дуже мало, а скільки їх повинно бути в ідеалі?

- П'ять тисяч тестових систем - це взагалі нуль без палички, тому що кожен пацієнт, що надходить по швидкій допомозі в будь-яку лікарню міста, повинен бути протестований. Поясню, чому. Привозять, наприклад, людини з місця ДТП до лікарні швидкої допомоги, а він інфікований коронавірусом. Йому надають необхідну допомогу в реанімації, не знаючи, що він в цей самий момент, заражає оточуючих. Що в підсумку повинно статися? Все відділення необхідно відправити на карантин, а лікарів і медсестер відправити на двотижневу ізоляцію. Тому тестових систем повинно бути стільки, щоб кожен медичний заклад було максимально захищений.

Я не кажу про те, що ці експрес-тести не дають стовідсоткову гарантію. На жаль, ні, але, тим не менше, більшу частину хворих можна буде виявити вчасно, попередивши тим самим закриття на карантин окремих відділень і навіть цілих лікарень.

І ось тут варто повернутися до питання необхідності створення мобілізаційних медичних резервів. Це вкрай важливо, оскільки тільки тоді, коли зможемо забезпечити своєчасну ротацію медиків, у нас не буде «вигорання». Що таке «вигорання» медика? Якщо лікар або медсестра працюють дві доби без відпочинку, на треті, так, вони-то працювати зможуть, але їм вже все одно, що відбувається навколо і це абсолютно нормальна захисна реакція мозку. Для того, щоб медики не «вигоряли», вони повинні працювати в наступному форс-мажорному режимі: 12 годин роботи, стільки ж примусового відпочинку на території лікарні в спеціально облаштованому для них відділенні, де є нормальні ліжка, телевізор, де людина може помитися і нормально поїсти. Тільки після 12-ти годинного відпочинку, медик може знову заступати на вахту. У той час, поки одна зміна відпочиває, повинна працювати інша, також фактично проживає в лікарні. В такому форс-мажорному режимі медики зможуть працювати один місяць. Потім має бути передбачено місце (санаторій), куди їх всіх можна буде відправити на карантин, тому що їх не можна відразу повертати в сім'ю, оскільки навіть працюючи в захисних костюмах, яких, до речі, у нас немає в достатній кількості, вони будуть нести потенційну загрозу своїм близьким.

Тобто, нам вкрай необхідно створити мобілізаційні медрезерви. Так, до речі, працює система у Ізраїлі, і я дуже щаслива, що мала можливість її вивчати, працюючи деякий час разом з ними. Ця система дозволяє не допустити «вигорання», адже за «вигоранням», тобто, байдужістю медика, стоїть ні багато, ні мало - смерть пацієнта.

- Наскільки офіційна статистика інфікованих коронавірусів в Україні відрізняється від реальної картини?

- Як тільки стануть більш доступні системи тестування, а це, як кажуть представники влади, відбудеться вже в найближчі дні, офіційна статистика буде значно гіршою.

- Наскільки? Станом на даний момент, у нас зафіксовано 26 фактів. Скільки нулів сюди можна сміливо приплюсувати?

- Беремо китайську статистику. Середня по КНР смертність від коронавируса становила 0,9%. Тобто, якщо є одна смерть, має бути відповідно, 99 інфікованих людей. Якщо ми розуміємо, що в середньому смерть настає на шістнадцятий день хвороби, можна приблизно прикинути, скільки людей за цей період інфікована людина може заразити. Тобто, до моменту, коли у нас була зафіксована перша смерть, були вже сотні інфікованих. До того ж, за останнім часом в країну повернулися десятки тисяч людей, які перебувають в країнах, де були зафіксовані спалахи коронавируса, тому кількість внутрішніх джерел зараження у нас значно зросте.

- Зараз чимало дискусій спостерігається навколо масок, зокрема цін і необхідності носити їх усім поголовно. Що ви можете сказати з цього приводу?

- Те, що відбувається з масками... Якщо говорити про ціни, у мене тут є одне слово-характеристика того, що відбувається: мародерство. Ті люди, які продають одну маску за 20-50 гривень - це реальні мародери. А ті люди, які вивозили і вивозять маски з країни - це злочинці, яких держава повинна відстежити і публічно назвати їх імена.

Тепер безпосередньо про маски. Дивіться, якщо говорити про медичну та/або профілактичну доцільність, то вона, скажімо так, не дуже висока. Тобто, маска, якщо ви перебуваєте в близькому контакті з хворою людиною, ніяк не зможе вас захистити. Але тут дуже важливу роль відіграє психологічний фактор. Для багатьох людей маска - це психологічний комфорт, відсутність паніки, відчуття захищеності і внутрішнього спокою. Якщо носіння маски дає людині відчуття спокою - це вже само по собі величезний плюс. Треба розуміти, що стан хронічної депресії неодмінно призводить до імунносупресії (пригнічення імунітету, - Ред.), тому я за те, щоб маски були загальнодоступними і при можливості (а це організувати зовсім нескладно) держава роздавала їх людям безкоштовно.

На що хотіла б ще звернути окрему увагу. Набагато важливішими, ніж маски, в нашій ситуації є захисні рукавички. Знову-таки, статистика Китаю свідчить про те, що найдовше вірус зберігається на металевих і пластикових поверхнях. Тому, носіння рукавичок дозволяє зробити так, щоб вірус не потрапив до вас від тієї людини, яка, наприклад, чхнув собі в долоню, а потім взявся за якусь ручку в транспорті, візок в супермаркеті і так далі.

Говорячи загалом, на перше місце я б сьогодні поставила соціальну ізоляцію, тобто, максимальну мінімізацію контактів, на друге - носіння захисних гумових рукавичок, на третє - миття рук.

На жаль, мало хто знає, як правильно мити руки. Розповім. По-перше, треба обов'язково зняти верхній одяг і або винести її на балкон, або залишити в коридорі. По-друге, необхідно закатати рукава майже до ліктя і тільки потім приступати до миття рук. Як це робити? Спочатку ми беремо мило і трьом його між двома долонями, повільно рахуючи до п'яти. Потім розставляємо пальці і робимо так, щоб пальці правої руки зайшли між пальців лівої і протягом п'яти секунд тремо їх одна об одну. Потім долонею правої руки, рахуючи знову-таки до п'яти, моєму тильну поверхню лівої руки, а потім навпаки. Далі правою рукою беремо лівий великий палець (а потім - навпаки) і моємо його окремо, оскільки він в загальному митті практично не задіяний. І, нарешті, моємо по черзі два зап'ястя. Якщо все це робити чітко в такій послідовності, тоді вся поверхня наших рук буде по-справжньому омита і безпечна.

А взагалі, всім нам зараз вкрай важливо не панікувати, бути в гарному настрої, не втрачати почуття гумору і пам'ятати: 70% українців перехворіють на коронавірус і з них 95 відсотків одужають, і все буде добре. І ось тут я б дуже-дуже хотіла привести цитату моєї улюбленої поетеси Ліни Костенко, якій 19 березня виповнилося 90 років і яку я мала щастя привітати, але не змогла обійняти, бо ми обидві не порушуємо режим самоізоляції: «І все на світі треба пережити, і кожен фініш, це по суті — старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт».

- Які шанси на те, що загальнонаціональний карантин буде припинений 3 квітня?

- Шанси, на мій погляд, нульові і карантин буде продовжено. Якщо говорити про те, який час нас необхідно для того, щоб все це пережити, я думаю, потрібно розраховувати не менш ніж на тримісячний період. Переконана, що нашому уряду, Міністерству охорони здоров'я необхідно негайно зв'язатися з Китаєм і попросити, щоб сюди приїхали лікарі, задіяні там у боротьбі і ліквідації цієї епідемії. Це вкрай важливо, поки у нас ще немає колапсу і є час правильно підготувати наших медиків в плані особливостей ведення пацієнтів різних вікових категорій.

Наталія Ромашова