Точка зоруАндрій Глухенький

Про внутрішню кризу в Україні та "розгойдування човна"

18:29 02 гру 2021.  1228Читайте на: УКРРУС

Журналіст, експерт Українського центру аналітики та безпеки Андрій Глухенький – про виклики, які стоять перед Україною у зв'язку із внутрішньою політичною кризою.

Те, що відбувається останніми днями в українському медіа-просторі навколо Президента України та його оточення нагадує суцільний гейзер інформаційних скандалів.

Українці спостерігають щоденні викиди взаємовиключних заяв, погроз, провокативних повідомлень, звинувачень і незграбних виправдань, відвертої брехні та напівправди. Здається, що влада зараз потрапила у цейтнот і судомно намагається втримати власні рейтинги і позиції. Але виходить це досить непереконливо, і часто супроводжується сумнівною в правовому та політичному плані активністю підконтрольних правоохоронних органів відносно критиків правлячої команди.

Читайте також: Більшість українців не вірять у здатність Зеленського керувати обороною України

На пересічного громадянина все, що зараз відбувається в державі, впало як сніг на голову - російські війська на кордоні з реальною можливістю їх широкого наступу, організовані акції антивакцинаторів та ФОПів, тарифні майдани, так званий «вагнергейт», скандальний прес-марафон Президента, заяви про підготовку держперевороту і загострення енергетичної кризи на початку опалювального періоду. Таке враження, що віз України розганяється з гори, втрачаючи дорогу та будь-яку керованість.

В той же час, щоб упередити акції громадянського обурення за провальні кроки, влада вдається до давно знайомої мантри – «Не розгойдуйте човна, а то Кремль нападе». На додачу деякі як провладні, так і опозиційні політики активно спекулюють на питанні: «чи не провокуємо ми чимось Москву?» Хоч за вісім років агресії для всіх мало б бути остаточно зрозумілим, що ключ від війни лежить виключно в кишені Путіна, а тому наївно думати, що можна якось умиротворити "непровокуванням" того, хто заперечує саму можливість існування незалежної України. І головною провокацією для широкомасштабного наступу росіян буде якраз наша слабкість і неготовність до організованого спротиву, що можливо не лише внаслідок внутрішніх заворушень, але і в результаті катастрофічних дій влади.

Тому, на наш погляд, всім, кому не байдуже на майбутнє України, потрібно зараз трохи заспокоїтися, притлумити емоції і оцінити ситуацію абстраговано, уважно придивившись до головних спікерів, які світяться на телеефірах, вивчити реакцію наших ворогів і союзників на сьогоднішнє інформаційне загострення. Очевидно, що спекуляції й гра на страхах, сентиментах і патріотичних почуттях українців з боку різних політичних таборів вже наближається до свого піку, після якого може відбутись суспільний вибух з непередбачуваними для всіх, але дуже ймовірно - руйнівними наслідками.  

І все ж, в умовах цього інформаційного хаосу не слід забувати, що при всій, здавалось би, невідворотності політичної анархії, в державі присутні дві основні стабілізуючі сили, які гарантують подальше існування України.

По-перше, і це природньо, - Збройні сили України.

По-друге – це громадянське суспільство, яке вже неодноразово показало себе ключовим запобіжником від авторитаризму та поглинання України Москвою. В 2014 році саме воно стало головним джерелом відновлення боєздатності українського війська.

Ми маємо ці два потужні важелі, навколо яких у разі потреби об'єднається вся Україна.

Тому зараз нашим військовим командирам можна побажати тільки витримки і професійності, щоб вони без очікування вказівок з Києва щоденно відточували бойову майстерність і були готові до рішучого опору агресору. І дуже важливо, щоб виконуючи свій обов’язок вони чітко усвідомлювали, що ні за яких умов не залишаться наодинці з ворогом, і в скрутний момент підніметься народний рух допомоги і волонтерства, який знову згуртує націю.

В той же час, лідерам політичних сил, які дійсно хочуть показати свій патріотизм, слід стати виваженими у виборі методів досягненні своїх цілей. Щоб їх діяльність не завдавала шкоди Україні, вони повинні ніколи не забувати про головні цінності, якими не можна нехтувати заради особистих амбіцій.

Однак, сказане жодним чином не позбавляє людей при владі від обов'язку дотримуватися основного Закону України – Конституції і діяти у визначений законом спосіб, не ховаючись весь час за фрази про "розгойдування човна". Інакше жодних можливостей надалі порозумітись з суспільством не буде, а тріщини в довірі між урядовим кварталом та народом остаточно перетворяться на прірви.

Наш історичний досвід підказує, що в разі спільного розуміння пріоритетів, Україна вистоїть і українці житимуть на своїй землі. А ось прикладів щасливого майбутнього для надміру амбітних гетьманів історія України не знає.

Читайте також: Капкани Ердогана: чи зможе Туреччина «розморозити» переговори щодо припинення війни на Донбасі

Крыжак Дмитрий

Новини

Найпопулярніше