Помер легендарний британський режисер, письменник і вчений в одній особі

Джонатана Міллера чомусь прийнято представляти читачам ЗМІ як режисера фільму «Аліса в країні чудес», хоча насправді зйомки цього замовленого корпорацією ВВС фільму 1966 року року - всього лише прохідний етап в його біографії. Досить сказати, що для того ж ВВС він з 1978-го по 1985-й рік зняв шість екранізацій Шекспіра, серед яких «Отелло» з такими знаменитостями як Ентоні Хопкінс і Боб Хоскінс в головних ролях.

Якщо за межами Британії ім'я Міллера відомо досить мало, на самому туманному Альбіоні він був особистістю майже міфологічною. Недарма відразу після звістки про його смерть британська преса опублікувала спогади про роботу з ним акторів, співаків (Міллер ще й ставив опери) і режисерів, в яких найчастіше зустрічається слово «геній». Справді, навіть сухий його послужний список створює враження, що ми маємо справу з людиною епохи Відродження, сфери занять якого були настільки ж широкі, як, наприклад, у Леонардо да Вінчі.

Міллер народився в Лондоні в родині психіатра і письменниці, вивчав природні науки і медицину в коледжі Святого Іоанна в Кембриджі, працював лікарем, паралельно виступаючи в радіо- і телевізійних шоу. На початку 60-х років ця друга його професія стала першою. Коли йому було 26 років, він написав і спродюсував музичне ревю, яке виявилося настільки успішним, що переїхало з Лондона на нью-йоркський Бродвей.

Перший свій театральний спектакль він поставив в 28 років, а вже в 30 років режисирував постановку на тому ж Бродвеї, яка отримала п'ять нью-йоркських театральних нагород. Потім поставив фільми на ВВС, в числі яких була та сама «Аліса в країні чудес», став заступником директора лондонського Національного театру і пізніше пішов з цієї посади.

Весь цей етап біографії Міллера був би хоч і вражаючим, але цілком рутинним, якби не одна обставина - паралельно він проходив стажування з історії медицини в лондонському Королівському коледжі. Після закінчення цього стажування він зайнявся ... ні, не історією медицини, а постановкою і продюсуванням опер, серед яких було «Одруження Фігаро» для Англійської національної опери.

У 80-ті роки Міллер, як вже було сказано, поставив для ВПС шість шекспірівських п'єс ... а також вивчав нейропсихологію і став за цим профілем співробітником університету в Сассексі. А в 90-і роки він, продовжуючи ставити опери, паралельно написав книгу про мову жестів глухих людей і зняв на телебаченні п'ятисерійний фільм «Божевілля» про історію психіатрії.

Цей список можна було б продовжити, але вже дуже він в результаті вийде довгим. Одних тільки опер Міллер поставив 22, а якщо скласти докупи ці опери, поставлені їм фільми та серіали, написані книги і до того ж ще дві музейні виставки, на яких він був кураторів, число пунктів цього списку наблизиться до 100.

Звичайно, український читач, слухач і глядач прямого відношення до всього цього не мав, так що почуття, які зараз відчуває з приводу смерті Міллера артистичний і науковий світ Британії, ми розділити навряд чи можемо. Справа тут в іншому - Джонатан Міллер показав, що і в наш час спеціалізації можна бути успішним відразу в декількох областях. А це мотивує.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставне фото: Il Mattino