Король футболу Пеле помер – і другого такого короля вже не буде ніколи

Здавалося б, навіщо писати про Пеле у розділі "Культура"? Але на це запитання вже вчора відповів інший знаменитий бразильський футболіст Неймар (хоча, звичайно, не такий видатний, як Пеле, другого такого немає і вже не буде – далі ми пояснимо чому), який написав: "До Пеле футбол був просто спортом Він змінив все. Він перетворив цю гру на мистецтво. Він дав право голосу бідним, чорношкірим, а головне - він показав усьому світу Бразилію. Футбол і Бразилія підняли свою значущість завдяки королю назавжди".

Можна навести ще один вагомий аргумент - МОК (Міжнародний олімпійський комітет) назвав Пеле головним спортсменом 20-го століття. Здавалося б, причому тут МОК, який ніколи не шанував футбол (тому і звання олімпійського чемпіона з футболу ніколи не котирувалося всерйоз)?

Однак тут треба згадати, що Олімпійські Ігри з'явилися на світ як відродження давньогрецьких традицій – а в Стародавній Греції, як пишуть історики, під час них навіть припинялися війни. Так от, коли Пеле приїхав до однієї з африканських країн, де довгі роки точилася громадянська війна, сторони, що воювали, оголосили на цей час перемир'я – щоб усі бажаючі могли безбоязно приїхати подивитися на короля футболу.

До речі, сама спортивна біографія Пеле – це ще одне посилання до Стародавньої Греції, де зародилася європейська культура. Публічно плакав він після матчів на ЧС двічі. Вперше - коли дебютував там у 1958-му році у віці 17 років і одразу був названий найкращим футболістом світу - чим не герой якоїсь "Іліади"? 1962-го він став чемпіоном світу вдруге. Тоді бразильська збірна сповідувала принцип "Ви нам заб'єте скільки зможете, а ми вам - скільки захочемо". З таким настроєм вони приїхали до Англії на ЧС-1966 – і отримали справжній бій.

Ніхто вже не скаже, в чому була причина такого неприязного ставлення до збірної Бразилії на історичній батьківщині футболу, але факт залишається фактом – судді практично не діяли, коли спочатку захисник збірної Болгарії, а потім і збірної Португалії (не називатимемо їх імена, бо ганьба сьогодні це теж дорога до популярності, а їх імена мають бути стертими з історії футболу) буквально "ламали" Пеле на полі, звідки його врешті-решт винесли, безнадійно травмованого, на руках.

Тоді Пеле заприсягся, що ніколи більше не братиме участі в ЧС, але в 1970-му році його умовили повернутися - і бразильці разом з ним таки взяли свій третій титул, причому вважається, що це була найсильніша команда в історії футболу. І це був, якщо говорити, повертаючись до культури, поняттями поетики Аристотеля, справжній катарсис. Але найдивніше тоді було не в тому, що Пеле повернувся, а в тому, яким він повернувся.

"Король футболу" виглядав на полі швидше диригентом, ніж солістом, висуваючи на перший публічний план своїх товаришів по команді. І це при тому, що йому було тоді лише 29 років. Знайдіть сьогодні "зірку" футболу, яка у такому віці свідомо відійде на стадіоні та екранах телевізорів на другий план. Та всі вони (говоримо це без осуду) готові до 35, а то й 40, років бути солістами, відсуваючи всіх інших товаришів по команді, причому не тільки на полі.

І ще одне - практично неможливим для теперішнього часу чином Пеле, одна із найпомітніших публічних постатей на Землі протягом багатьох років, примудрився не стати учасником жодного скандалу, ні в політиці, ні в бізнесі, ні в особистому житті.

Так що другого такого "короля футболу" (який почав, до речі, свою королівську біографію з того, що він ганяв у м'яч, згорнутий з ганчірок - на справжній у бразильських нетрях ні в кого не було грошей) не буде вже ніколи. Говорячи словами найбільш знаменитої трагедії Шекспіра (і знову культура): The time is out of joint. 

Фото: Pinterest